4. Основні теоретичні питання, що підлягають вивченню.

4.1. Систематичне положення, ультраструктура, антигенна будова та мінливість

вірусу грипу.

4.2. Резистентність вірусу грипу. Методи культивування, індикації та ідентифікації.

4.3. Епідеміологія та патогенез грипу.

4.4. Лабораторна діагностика грипу. Особливості вірусологічного та серологічного методів.

4.5. Методи пасивної й активної імунопрофілактики та препарати для лікування грипу.

5. Зміст теми.

Вірус грипу належать до родини Orthomyxoviridae, роду Influenzavirus. Морфологія: вірус представлений однонитковою РНК, сферичної форми, складний за будовою. Антигенна будова: N-нейрамінідаза (N1, N2); H-гемаглютиніни (H1, H2, H3). Культивують вірус грипу в курячих ембріонах, культурах клітин. Джерелом інфекції є людина (хвора або носій). Основний механізм передачі захворювання - повітряно-краплинний. Інкубаційний період короткий - 1-2 доби. Вірус адгезується і проникає у клітини епітелію верхніх дихальних шляхів, де він репродукується і руйнує інфіковані клітини, що клінічно проявляється сухим болючим кашлем. Вірус грипу малостійкий у навколишньому середовищі, чутливий до ультрафіолетового опромінювання, високої температури та дезинфікуючих засобів. Матеріалом для дослідження є змиви з носоглотки, виділення із носу, кров, спинномозкова рідина, секційний матеріал. Під час проведення вірусологічного дослідження найчутливішим методом виділення вірусу є зараження 10-11 денних курячих ембріонів. Як правило, матеріал забирають у перші дні хвороби, що пов'язано із високою концентрацією вірусу. Супутню мікрофлору знищують шляхом додавання пеніциліну та стрептоміцину. При серологічному дослідженні проводять визначення титру антитіл в парних сироватках хворого за допомогою РГГА та РЗК. Застосовують біологічний метод: заражають дослідним матеріалом білих мишей або хомʼяків. Для експрес-діагностики використовують риноцитоскопію, РІФ та ПЛР. Постінфекційний імунітет: напружений, тривалий, типоспецифічний. Для профілактики грипу застосовують живі, інактивовані, рекомбінантні, хімічні вакцини та протигрипозний гамма-глобулін.

6. Практичні роботи, які виконуються на занятті.

6.1. Для серотипування вірусу грипу ставлять реакцію гальмування гемаглютинації (РГГА) крапельним методом. На предметні скельця наносять 5 крапель змиву з носоглотки хворого. Додають по краплі типові антигрипозні сироватки N1H1, N2H2 та нормальну сироватку для контролю. Потім у кожну краплю додають по 1 краплі завису курячих еритроцитів. Результати враховують через 2-5 хв. Тип вірусу відповідає тій діагностичній сироватці, в присутності якої відбувається гальмування гемаглютинації. Інші сироватки, зокрема нормальна, не гальмують аглютинацію еритроцитів.

6.2. Студенти враховують результати РГГА в демонстраційному досліді для виявлення титру протигрипозних антитіл в парних сироватках хворого.

Реакція ставиться у двох рядах лунок. В кожному ряді лунок знаходиться розведення сироватки пацієнта, взятої на початку захворювання (І ряд) і через 7 днів (ІІ ряд). До лунок кожного ряду внесли вірусний діагностикум в об'ємі 0,2 мл (4 гемаглютинуючі одиниці). Вихідне розведення сироваток від 1:10 до 1: 640. Після чого до кожної лунки додали 1% суспензію курячих еритроцитів. Реакція супроводжується контролями: К1- контроль сироватки; К2 - контроль діагностикуму, К3 - контроль еритроцитів. Результат реакції оцінюємо починаючи із контролів в якому спостерігаємо компактний осад еритроцитів у вигляді "ґудзика" (К1, К3) та аглютинація еритроцитів "парасолька" (К2). У деяких дослідних луночках еритроцити осідають компактно у вигляді "ґудзика" (результат позитивний). Це відбувається тому, що антитіла пацієнта взаємодіють з гемаглютиніном вірусного діагностикуму і еритроцити осідають на дно лунки. У деяких дослідних луночках відбувається склеювання еритроцитів за допомогою вірусного діагностикуму (результат негативний). Титр антитіл - найбільше розведення досліджуваної сироватки, яке дає позитивну реакцію (остання луночка із компактним осадом). Зростання титру антитіл в 4 і більше разів підтверджує діагноз.

6.3. Студенти враховують результати РЗК в демонстраційному досліді для виявлення титру протигрипозних антитіл в парних сироватках хворого.

Для виявлення приросту титру антитіл проти вірусу грипу студенти враховують за допомогою реакції зв’язування комплементу (РЗК), яка складається з 2 систем: антиген + антитіло + комплемент (І система), завис еритроцитів + гемолітична сироватка (ІІ система). Проходить в 2 фази: І специфічна, яка обумовлює зв’язування комплементу в разі відповідності антитіл та антигену, при невідповідності – антиген залишається вільним. При введені в дослід ІІ ( індикаторної) системи гемоліз відбудеться тільки при наявності вільного комплементу (реакція негативна). В разі, коли комплемент адсорбувався на системі антиген-антитіло, гемоліз не відбувається (реакція позитивна).

6.4 Студенти в протокол записують відомості про хіміотерапевтичні та профілактичні препарати, що застосовують при грипі.

Хіміотерапевтичні засоби для етіотропного лікування: амантадин, ремантадин блокують проникнення вірусів в клітини макроорганізму; препарати рекомбінантного інтерферону - блокують синтез вірусних білків. Специфічну профілактику грипу проводять противогрипозним гамма-глобуліном, який виготовляють з сироватки крові донорів, імунізованих живою грипозною вакциною типів А і В. Жива грипозна вакцина - виготовляють з алантоїсної рідини курячих ембріонів інфікованих вакцинними штамами вірусу грипу основних серотипів. Застосовують також, інактивовані, рекомбінантні та хімічні вакцини.