Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів медичного факультету при підготовці до практичного заняття №57

1.Тема: Аденовіруси. Біологічні властивості. Методи лабораторної діагностики захворювань.

2. Мета заняття.

2а. Загальна. Знати основні біологічні властивості аденовірусів. Вміти обрати методи мікробіологічної діагностики аденовірусних інфекцій. Знати особливості лікування різних клінічних форм аденовірусної інфекції.

2Б. Конкретна.

1.Вміти пояснити особливості патогенезу аденовірусної інфекції та епітеліотропність вірусів.

2.Вміти діагностувати аденовірусну інфекцію за допомогою експрес-методу.

3.Вміти вибрати культуру клітин для культивування вірусів в залежності від серотипів вірусу.

4.Вміти діагностувати аденовірусну інфекцію серологічним методом.

5.Вміти обгрунтувати принципи лікування та профілактики аденовірусних інфекцій.

3.Базові знання, навички, необхідні для вивчення теми.

1.Структура і морфологія вірусів.

2.Стадії репродукції вірусів.

3.Культивування вірусів.

4.Методи ідентифікації вірусів.

5.Серологічні методи діагностики вірусних інфекцій

4. Основні теоретичні питання, що підлягають вивченню.

1.Структура та хімічний склад аденовірусів.

2.Антигенна будова аденовірусів.

3.Культивування та репродукція аденовірусів.

4.Патогенез захворювання у людини.

5.Лабораторна діагностика аденовірусних інфекцій.

6.Профілактика аденовірусних захворювань

5.Зміст теми.

Таксономія. Аденовіруси, які зумовлюють захворювання у людей відносяться до родини Adenoviridae, роду Mastadenovirus. Морфологія: прості віруси, які містять двониткову лінійну молекулу ДНК , сферичної форми, розміром 70-90 нм. Капсид має кубічний тип симетрії, складається з 252 капсомерів. В капсид занурені паличкоподібні відростки (фібрили) , які взаємодіють з рецепторами клітин-мішеней в процесі адсорбції вірусу на клітині. Антигенна будова: аденовіруси мають спільний для всіх А-антиген, групоспецифічний В-антиген, типоспецифічний С-антиген. Нуклеокапсид містить комплементзвʼязуючий антиген, білки капсиду мають гемаглютинуючі властивості відносно до еритроцитів тварин. Аденовіруси за цими властивостями поділяються на чотири групи. На сьогодні відомо 49 серотипів аденовірусів людини. Найбільше значення в патології мають аденовіруси 3,4,7,8,14,21,40,41 серотипи. Культивування: аденовіруси добре культивуються у первинних та перещеплювальних культурах клітин. Використовують культури Hela, Hep-2, КВ та ін. Аденовіруси зумовлюють ЦПД у вигляді «виноградного грона». Повний цикл репродукції триває 15-25 год. У заражених клітинах формуються внутрішньоядерні включення, які виявляють в РІФ. Структурні компоненти аденовірусів синтезуються з надлишками. Резистентність: віруси стійкі до факторів довкілля, в грунті і воді зберігаються протягом декількох місяців, тривалий час зберігаються при ліофілізації. Стійкі до органічних жиророзчинників. Знешкоджуються при температурі 56⁰С протягом 10 хв. Чутливі до дезінфікуючих засобів. Епідеміологія і патогенез: джерелом інфекції є хвора людина або вірусоносій. Механізм передачі аерогенний, контактний та фекально-оральний (для сероварів 40 і 41). Реєструються захворювання переважно в осінньо-зимовий період. Перебігає інфекція в легкій або безсимптомній формі. Генералізована форма можлива при імонодефіцитних станах. Аденовіруси мають спорідненість до клітин дихальних шляхів та кон’юнктиви ока, лімфоідної тканини, кишківника. Аденовіруси викликають риніти, фарингіти, тонзиліти, трахеїти, бронхіти, пневмонію,менінгіти, кон’юнктивіти. Окремі серотипи зумовлюють хронічні інфекції ШКТ, цистити, уретрити. Деякі серотипи аденовірусів володіють онкогенними властивостями та здатні викликати переродження клітин у хом’яків і щурів. Після перенесеного захворювання формується типоспецифічний короткочасний імунітет. Діагностується аденовірусна інфекція вірусологічним, серологічним методами та застосуванням експрес-діагностики. У культурах клітин віруси виявляють за ЦПД («гроно винограду») , за внутрішньоядерними включеннями в РІФ. Ідентифікацію проводять за допомогою реакції нейтралізації. Типують аденовіруси в реакції гальмування гемаглютинації. Серологічну діагностику аденовірусних інфекцій проводять методом парних сироваток в РЗК. Другу сироватку беруть на 18-20 день захворювання. Діагностичне значення має зростання титру антитіл в 4 і більше разів. За допомогою ІФА виявляють в сироватці крові імуноглобуліни М, що свідчить про гострий перебіг інфекції. Для лікування застосовують антивірусні препарати широкого спектру дії. Специфічна профілактика практичної цінності немає.

Граф логічної структури мікробіологічної діагностики аденовірусної інфекції.

Матеріал для дослідження: носоглотковий змив, мокротиння, зішкріб з кон’юнктиви, ліквор, випорожнення, сироватка крові.

Прискорена діагностика – імунофлюоресцентна мікроскопія,

Вірусологічний метод:

• культивування вірусів в культурі клітин,

• індикація вірусів за ЦПД,

• ідентифікація та типування в реакції нейтралізації з групо- та типоспецифічними сироватками.

Серологічний метод:

• виявлення зростання титру антитіл в парних сироватках за допомогою РЗК,

• виявлення в сироватці хворих імуноглобуліну М в реакції ІФА.