61. Суть філософських поглядыв с.Кєркегора

Іншим видатним мислителем, ідеї якого вважають базовими для некласичної філософії, є Сьорен Кіркеґор (1813–1855 рр.). Він народився у Копенгагені в сім’ї комерсанта, ревного лютеранина, і отримав суворе християнське виховання. За бажанням батька майбутній філософ вступив на теологічний факультет столичного університету, проте релігія у той час його не дуже цікавила, він більше уваги приділяв філософії, літературі, історії. Юнака вабили розваги, і загалом його спосіб життя у той період можна назвати “естетичним” (так пізніше позначить мислитель першу стадію життя кожної людини). У 1836 р. стався важкий моральний перелом, внаслідок чого С. Кіркегор починає життя відлюдника і концентрується на релігійно-філософській творчості. Така зміна способу життя пов’язана з особистою трагедією, обставини якої є загадковими. Відмовившись від своєї нареченої, він до кінця життя прожив одинаком в батьківському будинку і лише зрідка виходив до міста. Спадщина Кіркегора є великою, становить 28 томів, з яких 14 томів займає “Щоденник”. Серед цієї кількості написаного найвідомішими є “Про поняття іронії, з особливою увагою до Сократа”, “Або-Або (Enten-Elter). Фрагмент із життя”, “Страх і трепет. Діалектична лірика”, “Поняття страху”, “Повторення”, “Філософські крихти”, “Етапи життєвого шляху”. Свій метод С. Кіркеґор виводить із сократівських діалогів Платона і вважає діалектикою нескінченної негативності. Починаючи з перших своїх творів, Кіркегор веде сам з собою сократівські діалоги, ставить запитання, дає відповіді, заперечує їх. При цьому він застосовує метод іронії. Говорячи про іронію, Кіркегор посилається на Сократа і підкреслює здатність іронії маскувати антисоціальну позицію Одиничного.

“Естетична” стадія – це чуттєвий спосіб життєдіяльності, йому властиві еротизм, цинізм, хаотичність і випадковість. Духовний стан індивіда дуже нестійкий, людина перебуває у стані розгубленості, суперечливості. Кіркегор зазначає, що “сутність людини розпадається на тисячі окремих частин, подібно до того, як розпорошується легіон вигнаних бісів”. Друга стадія людського життя – етична. Індивід займає позицію послідовного і безкомпромісного розрізнення добра і зла і однозначно обирає добро, намагаючись дотримуватися в своєму житті моральних принципів та обов’язків. Вираженням цього способу життя є Сократ. Це образ трагічного героя, життя змушує його йти на важкі жертви. Цю стадію С. Кіркегор називає релігійною. Одиничний обирає себе як грішника, винного перед Богом. Цим актом вибору людина вступає в особистий контакт з божественною персоною і тоді через каяття стверджує себе як особистість. Релігійна свідомість є суперечливою, вона, за Кіркегором, “є Дсинтезом безконечності і конечності, тимчасового і вічного”. Коли людина встановлює контакт з Богом, внутрішні конфлікти в її духовному світі стають особливо гострими. Прикладами релігійного життя є біблійний Йов, а також патріарх Авраам. Авраам готовий виконати волю Бога і принести в жертву свого сина і заради своєї віри він здатний взяти на себе моральну відповідальність за порушення заповідей того самого Бога. У цьому випадку йдеться про ще одне дуже важливе поняття філософії Кіркегора – парадокс. Парадокс мислитель тлумачить як страждання “існування”, причиною якого є конфлікт духовних станів людини.