11. Філософське обгрунтування індїзму та його системи.

Індуїзм — релігійна система народів Південної Азії. Його сповідують понад мільярд жителів нашої планети (майже кожен шостий). Проживають вони, головним чином, в Індії (близько 83 % її населення — індуїсти), у королівстві Непал, державах Шрі-Ланка, Бангладеш, Гайяна та ін.

Індуїзм сформувався у середині І тис. н. е. (з VIII ст. індуїстами в Індії називають усіх, хто не прийняв іслам). Він зберіг багато елементів первісних вірувань: поклоніння "священним" тваринам і явищам природи, культ предків, поховальний культ і т. ін. Індуїзму не притаманна єдина релігійна організація, він не заперечує існування сект, різноманітних тлумачень свого віровчення, визнає за людиною всі її права й обов'язки від народження й до смерті. Виникнення індуїзму не пов'язується з конкретною особистістю.

Індуїзм — це сукупність релігійних форм, від найпростіших обрядових, політеїстичних, до філософсько-містичних, монотеїстичних; більше того, це індійський спосіб життя з кастовим поділом суспільства і включенням до сфери духовного життя всієї суми життєвих принципів, норм, цінностей, вірувань і уявлень, обрядів і культів, міфів і легенд, буднів і свят; це своєрідний підсумок довгої і складної історії релігійного життя і релігійних пошуків народів Індостану.

Індуїзм — продовжувач і наступник ведичної релігії (від "Веди", з санскр. — священні знання), що її в середині П тис. до н. е. принесли в Індію племена аріїв і брахманізму. Філософське обгрунтування індуїзму полягає в шести системах (шад-даршана), в рамках яких виникає ще цілий ряд шкіл. Не дивлячись на те, що їх концепції часто суперечливі, всіх їх зв'язує прагнення знайти шлях, на якому можна досягти спокутування (мукти) з пут карми. Старою зі всіх філософських систем індуїзму є санкх’я, хоча перший трактат цієї школи відноситься до IV в. н.е. Автор його Ішва-ракрішна. У джерелах раннього періоду санкх’я називається вченням про те, що "основа миру є щось, що позбавлене свідомості". Згідно санкхье існує первинна матеріальна першопричина миру - пракрити (матерія, природа). Спочатку пракрити існувала в аморфній, нерозчленованій формі, а її перетворення на світ істот і предметів, які сприймаються відчуттями, здійснювалося під впливом трьох якісних елементів (гуна) - раджас (прагнення), тамас (тьма) і саттва (ясність). У речах, що тяжіють до краси, мудрості або правди, переважає саттва. Тама є вирішальним елементом всього пасивного, обмеженого або темного, тоді як все активне, енергійне і агресивне містить переважно раджас. Мир надприродних істот доповнюють різні духи - вороги богів і людей (ракшаси і асури). Друга самхіта - Самаведа ("Веда мелодій, співів") - в більшій частині своїх гімнів повторює тексти в Рігведе, порядок яких має ритуальний сенс. Третя - Яджурведа - ("Веда жертовних формул, висловів") - складається з Чорної Яджурведи і Білої Яджурведи. Четверта веда - Атхарваведа (Атхарван - легендарний жрець) - містить більше семисот змов на всі випадки життя.