- •1. Поняття та типологія с
- •4 Структура та ф-ції філософського знання
- •5 Основні ф-ції філософії
- •6 Релігія та філософія, їх спільність та відмінність
- •8 Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії
- •9 Основні положення джайнізму
- •11. Філософське обгрунтування індїзму та його системи.
- •12. Зародження філософії у стародавньому китаї.
- •14. Основні ідеї даосизму.
- •13. Конфуціанство як школа соціально-етичного спрямування.
- •15. Соціальна теорія школи легізму Давнього Китаю.
- •17. Антична філософія, її витоки, етапи розвитку та особливості
- •18. Натурфілософські школи Стародавньої Греції
- •19. Вчення Геракліта Ефеського про світобудову.
- •20. Елейська школа Стародавньої Греції: представники, основні положення.
- •21. Школа атомізму Стародавньої Греції: представники, основні положення.
- •22. Школа еволюціонізму Стародавньої Греції: представники, основні положення.
- •28. Основні положення школи скептицизму.
- •29. Провідні ідеї неоплатонізму: Плотін, Ямаліх, Прокл.
- •30. Апологетика її філософський зміст.
- •44.Методологічні пошукиФ.Бекона
- •61. Суть філософських поглядыв с.Кєркегора
- •62.Позитивізм о.Конта
- •63.Філософія марксизму
- •64. Ф.Ніцше та ідеї «філософії життя».
- •65. Особливості та основні напрямки філософії хх ст..
- •66. Основні положення неопозитивізму
- •67.Феноменологія е Гессерля
- •68. «Фундаментальна онтологія» м.Хайдеггера
- •69. Екзистенціоналізм ж.-п.Сартра
- •70. Філософська антропологія м.Шелера.
- •72. Основні поняття фрейдизму
- •73. Концепція культури та історії Шпенглера.
- •74. Філософський структуралізм к. Леві – Строса.
- •75. Провідні філософські ідеї Київської Русі.
- •76) Світоглядні орієнтири Острозьких просвітників.
- •79)Філософія української національної ідеї м. Драгоманова.
- •80)Проблеми буття в історико-філософському окресленні.
- •81)Простір, час, рух як форма координації об’єктів.
- •82)Структура свідомості.
- •83.Свідомість.Розум.Розсудок.
- •84.Поняття пізнання та його види.
- •85.Рівні і форми пізнання.
- •86.Модуси самосвідомості людини.
11. Філософське обгрунтування індїзму та його системи.
Індуїзм — релігійна система народів Південної Азії. Його сповідують понад мільярд жителів нашої планети (майже кожен шостий). Проживають вони, головним чином, в Індії (близько 83 % її населення — індуїсти), у королівстві Непал, державах Шрі-Ланка, Бангладеш, Гайяна та ін.
Індуїзм сформувався у середині І тис. н. е. (з VIII ст. індуїстами в Індії називають усіх, хто не прийняв іслам). Він зберіг багато елементів первісних вірувань: поклоніння "священним" тваринам і явищам природи, культ предків, поховальний культ і т. ін. Індуїзму не притаманна єдина релігійна організація, він не заперечує існування сект, різноманітних тлумачень свого віровчення, визнає за людиною всі її права й обов'язки від народження й до смерті. Виникнення індуїзму не пов'язується з конкретною особистістю.
Індуїзм — це сукупність релігійних форм, від найпростіших обрядових, політеїстичних, до філософсько-містичних, монотеїстичних; більше того, це індійський спосіб життя з кастовим поділом суспільства і включенням до сфери духовного життя всієї суми життєвих принципів, норм, цінностей, вірувань і уявлень, обрядів і культів, міфів і легенд, буднів і свят; це своєрідний підсумок довгої і складної історії релігійного життя і релігійних пошуків народів Індостану.
Індуїзм — продовжувач і наступник ведичної релігії (від "Веди", з санскр. — священні знання), що її в середині П тис. до н. е. принесли в Індію племена аріїв і брахманізму. Філософське обгрунтування індуїзму полягає в шести системах (шад-даршана), в рамках яких виникає ще цілий ряд шкіл. Не дивлячись на те, що їх концепції часто суперечливі, всіх їх зв'язує прагнення знайти шлях, на якому можна досягти спокутування (мукти) з пут карми. Старою зі всіх філософських систем індуїзму є санкх’я, хоча перший трактат цієї школи відноситься до IV в. н.е. Автор його Ішва-ракрішна. У джерелах раннього періоду санкх’я називається вченням про те, що "основа миру є щось, що позбавлене свідомості". Згідно санкхье існує первинна матеріальна першопричина миру - пракрити (матерія, природа). Спочатку пракрити існувала в аморфній, нерозчленованій формі, а її перетворення на світ істот і предметів, які сприймаються відчуттями, здійснювалося під впливом трьох якісних елементів (гуна) - раджас (прагнення), тамас (тьма) і саттва (ясність). У речах, що тяжіють до краси, мудрості або правди, переважає саттва. Тама є вирішальним елементом всього пасивного, обмеженого або темного, тоді як все активне, енергійне і агресивне містить переважно раджас. Мир надприродних істот доповнюють різні духи - вороги богів і людей (ракшаси і асури). Друга самхіта - Самаведа ("Веда мелодій, співів") - в більшій частині своїх гімнів повторює тексти в Рігведе, порядок яких має ритуальний сенс. Третя - Яджурведа - ("Веда жертовних формул, висловів") - складається з Чорної Яджурведи і Білої Яджурведи. Четверта веда - Атхарваведа (Атхарван - легендарний жрець) - містить більше семисот змов на всі випадки життя.
