74. Філософський структуралізм к. Леві – Строса.

Головні представники філософського структуралізму - К. Леві-Строс, Ж. Лакан, М. Фуко (останній у певний період своєї творчості визнавав близькість до структуралізму). Структуралістів об'єднує спільна методологічна установка на прийняття структурного аналізу як провідного методу дослідження. Пріоритетним вважається вивчення не змісту, а форми, не елементів, а зв'язків між елементами. Структуралісти переконані, що наукове соціально-гуманітарне пізнання повинно спиратися на методи природничих і точних наук, оскільки культурне утворення розглядається як аналогічний природний об'єкт. Особливість культурного об'єкта в тому, що він має глибинну структуру, створену колективним несвідомим, і є основою тієї чи іншої знаково-символічної системи.

Структуралісти вважають, що саме культуру влаштовано за принципами організації і функціонування природної мови. Вона сама є мовою в широкому значенні - складною, знаково-символічною системою. її структури, залишаючись здебільшого прихованими від людини, тим не менше спрямовують її діяльність, подібно як форми мови організовують повсякденне мовне спілкування.

Леві-Строс здійснив справжній переворот в дослідженні культури первісних народів, що до нього визначалася переважно за її негативним ознаками - неписьменній, неіндустріальний, нецивілізовано і т. п. Наприклад, з точки зору Л. Леві-Брюля, автора книги «Первісне мислення» (1910), між нашою культурою та культурою архаїчної лежить прірва різних ментальностей - логічної і дологіческой. Структурний підхід дозволив розглянути культуру як єдину систему смислів. У знаменитих книгах «Сумні тропіки» (1955) і «Структурна антропологія» (1957), а пізніше в своїй праці «Первісне мислення» (1962) Леві-Строс запропонував обєктивні методи дослідження, взявши за основу семіотичні методи - мова розглядався як система несвідомо функціонуючих означають культури. У міфах, ритуалах, правилах шлюбу, термінах спорідненості - скрізь ми можемо виокремити бінарні опозиції, на які шикуються «пучки диференційованих ознак». Леві-Строс зосередився на конкретному матеріалі, який доводив звязок з соціальними мови звичаями племен - він виявив, що система спорідненості організована так само, як система фонем. Тобто те, як розуміються фонеми - гістеми, - відповідає системі фонем. Так, у «Мі-602

фологіках »(1964, 1966, 1968, 1971) поетапно розглядається дихотомія сире - приготоване, закріплена в мовах і, відповідно, ритуалах і первинних міфах південноамериканських племен, яка на практиці вибудовує ланцюг означають, наділяє різну діяльність більш глибоким ритуальним змістом: неїстівне - їстівне , недоступне - доступне для злягання, тварина - рослинна, природне - культурне, втрачене - придбане і т. д. Початкове

протиставлення «обростає» новими смислами - приготоване наполовину, перепаленої, свіже, погнилі. Зєднання ГІСТ визначає ще більш рухливі смисли - міфеми, зміст яких є співвідношення значень, які використані в них. Значення, таким чином, виявляється частиною системи, яку слід розуміти цілісно, з відносин усередині системи.

Це дозволяє говорити про антропологію, яка грунтується на польових етнографічних дослідженнях. Синтез соматичних характеристик етнології призводить до цілісної культурної і соціальної антропології. Соціальна антропологія за допомогою соціології та психології розглядає предмети матеріальної культури як специфічні соціальні явища, як про це писав Е. Дюркгейм, тобто з точки зору виконуваної суспільної функції, як соціальний фактор. Особистісний, таким чином, розуміється як узагальнене і опосередковане речами, як таке, що має бути вивчений самостійно. Культурна антропологія, залучаючи дані археології та лінгвістичні концепції, представляє систему відношень, що звязує між собою всі аспекти соціального життя, - ця система, з точки зору Леві-Строса, грає більш важливу роль у передачі культури, ніж кожен з її окремих аспектів.