Тема: Пієлонефрит

План сестринського догляду ПРОБЛЕМА

Неспокій, відсутність апетиту, нудота, блювання.

Причина

Синдром інтоксикації, який розвинувся внаслідок гострого пієлонефриту.

Очікуваний результат

Ліквідувати інфекційно-запальний процес у нирках.

Дії медсестри

1. Ліжковий режим у гострий період.

2. Дієта № 5 без обмеження солі, але з абсолютним вилученням про-дуктів, багатих на екстрактивні речовини (м'ясні бульйони, цибуля, часник, копчені продукти, бобові, шоколад, кава, цитрусові, смажені страви тощо). У разі порушення функції нирок обмежити вживання солі і рідини.

3. Чергувати білкову і рослинну їжу, що створює несприятливі умови для існу­ вання мікрофлори. Чергування здійснювати кожні 3—5 днів. М'ясні страви корисно чергувати з картопляною дієтою.

4. Вживання рідини збільшити до 1,5—2 л—фруктові та овочеві соки, відвари звіробою, шипшини, ізюму, мінеральні води.

5. Дітям до 1 року життя призначити водно-чайну паузу на 6—8 год. давати пити глюкозо-сольові розчини кожні 15 хв по 10 мл з наступ-ним дозованим годуванням грудним молоком чи адаптованою суміш-шю.

ПРОБЛЕМА

Біль у попереку. Сеча каламутна з пластівцями й осадом.

Причина

Інфекційно-запальний процес у нирках.

Очікуваний результат

Ліквідація запального процесу.

Дії медсестри

1 .Ліжковий режим у гострий період.

2.Дієта № 5.

3.Проведення антибактеріальної терапії залежно від чутливості мікрофлори з

обов'язковим урахуванням функціонального стану нирок.

Правила антибіотикотерапії:

• аміноглікозиди (гентаміцин, бруламіцин, тобраміцин, амікацин) по-казані у разі нормального функціонування нирок парентеральне у дозі 1—2 мг на 1 кг маси тіла;

• цефалоспорини (цефамезин, клафоран, кефзол, азлоцилін, дефалексин, цефа- золін тощо) показані у дозі 50—100 мг на 1 кг маси тіла па-рентерально за 4 приймання, протягом 10—14 днів;

• препарати пеніцилінового ряду (карбеніцилін, ампіцилін, ампіокс тощо) за­ стосовують у дозі 100 мг на 1 кг маси тіла парентеральне за 4 приймання тільки у випадках, коли визначена чутливість до них мікрофлори. Курс 10— 14 днів.

4. Разом з антибіотиками або після закінчення їх курсу проведення антибактеріальної терапії протягом 7— 10 днів такими препаратами: •уросептиками — неграм, невіграмон (50—60 мг на 1 кг маси тіла), грамурин

(20—ЗО мг на 1 кг маси тіла), 5-НОК (8—10 мг на 1 кг маси тіла);

• нітрофуранами — фурагін, фуралевантин (4*—6 мг на 1 кг маси тіла);

• сульфаніламідами — бісептол, бактрим, етазол;

• фітопрепаратами - уролесан, фітолізин.

5. Проведення протизапальної терапії (вольтарен, ортофен, сургам, індомета- цин).

6. Застосовування антиоксидантних препаратів (унітіол, токоферолу ацетат, галаскорбін).

7. Для нормалізації мікроциркуляції використовують трентал, стугерои, цина- ризин, а для корекції імуногомеостазу—левамізол,тималін.

8. У перші дні захворювання використовують діуретики швидкої дії (фуросемід, лазикс, верошпірон), які посилюють діурез і сприяють ви­ веденню мікроорганізмів і продуктів запалення.

9. Проводити тривале лікування лікарськими рослинами.

10. Застосовувати різні засоби фізіотерапевтичного лікування.

ПРОБЛЕМА

Часті болісні сечовипускання малими порціями.

Причина

Дизуричний синдром унаслідок поширення інфекційного процесу в сечових шляхах.

Очікуваний результат

Ліквідувати інфекційно-запальний процес у сечовивідних шляхах.

Дії медсестри

1. Ліжковий режим.

2. Дієта №5.

3. Антибактеріальна терапія. Поєднання лікарських препаратів: антибіотик + антибактеріальний препарат з урахуванням їх синергізму, спектру дії, чутли­ вості мікрофлори сечі та нефротоксичності.

4. З метою посилити діурез застосовувати фітотерапію: нирковий чай, толокня­ нку, польовий хвощ, шипшину, звіробій, золототисячник, горець пташиний, ягоди ялівцю, листя мучниці, брусниці, білої берези.

5. Проводити теплові процедури у вигляді лікувальних ванн, мікрохвильову фізіотерапію(НВЧ, УВЧ) та радіотерапію; лазерне опромінен-ня ділянки по­ переку та лазеропунктуру активних точок ниркового меридіана або меридіа­ на сечового міхура; аплікації парафіну або озокериту на ділянку сечового міхура.

6. Місцеве лікування сечового міхура можна проводити 5—10 % син­ томіциновою емульсією, обліпиховою або шипшиновою олією. Інстиляції проводять також розчином срібла нітрату у концентраціях, що наростають (1:20 000,1:10000, 1:5000,1:1000,1:500) по 20—30 мл щоденно протягом 10— 15 днів.

7. Обов'язково стежити за сечовиділенням. Збільшити частоту сечовипускань таким чином, щоб у віці до 7 років сечовипускання були кожні ] ,5—2 год, у віці від'8 до 15 років — кожні 2—2,5 години.

8. Якщо процес у сечовивідних шляхах у дівчаток поєднується з вульвітами та вульвовагінітами, показані щоденні введення у вагіну після спринцювання теплим розчином фурациліну (1:5000) тампонів з антибіотиками, сидячі теп­ лі ванни з відваром ромашки, череди, з наступним змащуванням промежини та статевих губ обліпиховою олією.

Реалізація плану догляду