6. Пропагандистські кампанії

Саме на когнітивному дисонансі побудований метод «промивання мозків». От як китайські комуністи обробляли американських військовополонених під час корейської війни: «Полонених часто просили робити антиамериканські й прокомуністичні заяви в настільки м'якій формі, що ці заяви здавалися не мають значення («Сполучені Штати не довершені», «У соціалістичних країнах немає безробіття»). Однак, підкоряючись цим мінімальним вимогам, полонені американські солдати підштовхували самих себе до виконання більш істотних вимог. Людині, що тільки що погодилася з тим, що Сполучені Штати не довершені, можна запитати, чому, на його думку, це так. Після цього можна попросити скласти список «проблем американського суспільства» і підписатися під ним. Потім його можна попросити ознайомити із цим списком інших полонених. Пізніше цій людині можна запропонувати написати статтю на дану тему». Далі: «Полонені слухали лекції про перемогу проти імперіалізму у корейській війні. Але будь-яка проблема вирішувалася не за допомогою сили, а шляхом дискусії... Частина дня присвячувалася особистій критиці їхньої поведінки, звичок, що нагадує варіант психотерапії. У результаті людина, що залишала табір, несла у собі набір нових для нього відчуттів.... Ця реальна людина західного світу відзначала: «Коли я залишав Китай, у мене було дивне почуття: тепер я їду в імперіалістичний світ. Ніхто не буде піклуватися про мене. Я буду безробітним і загубленим —  усі будуть дивитися на мене як на злочинця. У той же час я вважав, у моїй країні є комуністична партія. Я приїду з комуністичного світу; вони будуть знати, що мене піддали перевихованню. Можливо, вони захочуть зробити мені підтримку».

Аналізуючи процес «промивання мозків», американські психологи Р. Чалдіні зауважує, що конкурси нарисів робилися за умовну нагороду, щоб людина не стала думати, що його дії викликані матеріальними стимулами. Мінімізація поступок спочатку носить явно виграшний характер: якщо людина не захотіла написати прокомуністичну відповідь на задане питання, її просили переписати відповідь із зошита товариша. Щоб лист дійшов до рідних, полонені самі насичували його потрібними відомостями (гарне життя в таборі, співчуття до комунізму). Але, як відзначає Чалдіні, тим самим китайці змусили людей записати на «внутрішню магнітофонну стрічку» те, що їм було потрібно.

Дж. Браун виділяє в методиці «промивання мозків» десять етапів. Перший етап —  зміна ідентичності. До полоненого звертаються по його табірному номері. Людина перетворюється в дитину з його сильними залежностями від оточення. 

Другий етап —  установлення провини. Полонений починає вважати, що це не його «учителі» винуваті в його стражданнях, а він сам. 

Третій етап —  самозрада. Полонений зраджує своїх друзів, організацію, у якій працював, повністю ізолюється від свого минулого. 

Четвертий етап —  тотальний конфлікт і базовий страх. Полонений панічно боїться повної втрати своєї індивідуальності. 

П'ятий етап —  м'якість і можливість. Полонений вбирає знаки м'якості й доброти, які з'являються в його тюремників. 

Шостий етап —  підштовхування до визнання. Полонений виштовхується на тотальне, а не часткове, як раніше, визнання своєї провини, що пронизує всю його особистість. 

Сьомий етап —  каталізація провини. Полонений спрямовується до осуду себе за свою стару ідентичність, за те, що він із Заходу й «імперіаліст». 

Восьмий етап —  логічне розвінчання. Полонений критикує кожний аспект свого минулого життя. 

Дев'ятий етап —  прогрес і гармонія. Полонений усвідомлює, що далі «так жити не можна» і переходить на нову систему цінностей.

Заключний етап —  остаточне визнання й закріплення. Нова ідентифікація й закріплення нової системи цінностей.

Аналогічним чином «архітектори» і «виконроби «перебудови» міняли змінювали радянських людей, прищеплюючи їм «нове мислення».

Підбиваючи підсумок всьому вищевикладеному, відзначимо, що пропаганда передає одержувачеві не повідомлення, а «ключ» до певної програми дії, що лише активує вже записані в його свідомості програми. Т.е., будь-які форми й технології пропаганди, які спонукують нас до якої-небудь дії, усього лише відповідають нашим глибинним надіям і сподіванням.

Різниція між пропагандою, маніпулюванням і рекламою.

	Звичайне повідомлення (поширення інформації)	Пропаганда	Маніпулювання	Реклама
Мета	освітити подію	закликати до дії	спонукати, викликати дію без вказівки на неї	закликати або спонукати (викликати бажання) діяти (здійснити покупку)
Сфера	широка	соціально-політична	переважно соціально-політична та міжособистісна	комерційна
Структура повідомлення	1. інформація 2. оцінка інформації	1. інформація 2. оцінка інформації 3. заклик, містить вказівку на те, яка дія очікується	1. інформація 2. оцінка інформації 3. спонукання на дію, без вказівки на те, яка саме дія очікується	1. інформація 2. оцінка інформації 3. заклик, що містить вказівку на конкретну дію, що очікується, або спонукання (викликати бажання) діяти (здійснити покупку)
Об'єкт, на який спрямований вплив	-	загальний	конкретний загальний	конкретний
Аудиторія	конкретна широка	широка	конкретна широка	конкретна
Засоби впливу	знакові системи; словесні знаки; зображення	ЗМІ, плакати тощо	ЗМІ, плітки, чутки, адаптивні засоби (для впливу на підпороговий рівень), спеціальні засоби (релігійні тексти, проповіді тощо)	ЗМІ, бігборди, плакати, директмейл (розсилка) тощо

Лекція 4

КОМУНІКАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СФЕРІ ПАБЛІК РИЛЕЙШЕНЗ

Питання:

1. Паблік рилешнз як комунікативна дисципліна: мета й завдання.

2. Особливості менеджменту в галузі Паблік рилешнз.

3. Формування та реалізація ПР-компанії.

4. Мас-медіа як основний інструмент ПР-кампанії: прес-конференція, прес-реліз, листи в редакцію, виступи на радіо і телебаченні.

5. Основні напрямки діяльності сучасного ПР.

Література

PR: международная практика. — М., 1997

Алешина И. Паблік рилейшнз для менеджеров и маркетеров. — М., 1997

Арнольд Ник. Тринадцатый нож с спину российской рекламе и pub­lic relations. — М., 1997

Баркеро Кабреро Х.Д. Связи с общественностью в мире финан­сов. - М., 1996

Беленовский С.А, Метод фокус-групп. — М., 1996

Блажное ЕЛ. Паблік рилейшнз. Приглашение в мир цивилизо­ванных рыночных и общественных отношений. -М., 1994

Блэк С. Паблік рилейшнз. Что это такое? — М., 1990

Борисов Б.Л. Реклама и паблік рилейшнз. Алхимия власти. — Рига, 1997; М., 1998

ведческую коммуникацию. — М., 1998

Викентъев ИЛ. Приемы рекламы и public relations. — СПб., 1995

Ганжин В.Т. Паблік рилейшнз. Что это значит? Введение в средо-

Дмитриев К Фокус-группы в маркетинге и социологии. — М., 1998 Дотл Д. Паблисити и паблік рилейшнз. — М., 1996

Зверинцев А.Б. Коммуникационный менеджмент. Рабочая книга менеджера PR. — СПб., 1997

Зяблюк Н.Г. Индустрия управляемой информации ("Паблік рилейшнз" — система пропаганды большого бизнеса США). — М., 1971

Королько В.Г. Паблик рилейшнз. Наукові основи, методика, практика: Підручник, 2-е вид.доп. – К.: Вид.дім „Скарби”, 2001. – 400 с.

Крылов И. Технологии популярности, или паблік рилейшнз. — Минск, 1999

Лебедева Т.Ю. Искусство обольщения. Паблік рилейшнз по-фран­цузски. — М., 1996

Невзлин Л.Б. "Паблік рилейшнз" — кому это нужно?. — М., 1993

Пізнюк Л.В. Паблік Рилейшнз. – К., 2005.

Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии ХХ века. – М.-К., 2001. – 352 с.

Почепцов Г.Г. Паблік рилейшнз, или как успешно управлять об­щественным мнением. — М., 1998

Почепцов Г.Г. Паблік рилейшнз: Навчальний посібник. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. – 506 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

Почепцов Г.Г. Символы в политической рекламе. — Киев, 1997

Почепцов Г.Г. Теория и практика коммуникации. — М., 1998

Почепцов Г.Г. Теория коммуникации. – М.-К., 2001. – 406 с.

Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. – К., 1999. – 307 с.

Синяева ИМ. Паблік рилейшнз в коммерческой деятельности. — М., 1998

Слісаренко І.Ю. Паблік рилешнз у системі комунікації та управління: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2001. – 104 с.

Соколов И. Технология популярности, или паблік рилейшнз. — Минск, 1999

Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю: Навчальний посібник. – К.: НМЦВО, 2001. – 560 с.

Тихомирова Є.Б. РR-формування відкритого суспільства: Монографія. – К.: Наша культура і наука, 2003. – 197 с.

Тульчинский ГЛ. Public relations. Репутация, влияние, связи с прес­сой и общественностью, спонсорство. — СПб., 1994

Честара Дзк. Деловой этикет. Паблік рилейшнз. — М., 1997

Шампань П. Делать мнение. Новая политическая игра. — М., 1997

Яковлев И. Паблік рилейшнз в организациях. — СПб., 1995