5 Політичний перфоманс. Програма кандидата.

Перформанс - (від англ. performance - вистава; виконання, виступ; трюки, фокуси) - 1) жанр привселюдно створюваної театральної імпровізації орієнтований на аудио-візуальне сприйняття, синтез усіляких напрямків: театру, музики, спецефектів ( що виник в 70-ті р. 20 століття, остаточно склався в акціях представників дадаїзма і особливо концептуального мистецтва) без певного тексту, що включає експромти, участь публіки й не претендує на довговічність; На відміну від хеппенінга, розрахованого на активну співучасть аудиторії\,у перформансі цілком домінує сам художник або спеціальні статисти, живі композиції, що представляють публіці, із символічними атрибутами, жестами й позами 2) напрямок у живописі, у якому втілення якоїсь ідеї досягається виходом художника за межі двомірного художнього простору й проявляється діями, здійснюваними їм (або групою художників) перед глядачами на додаток до намальованого або до використовуваного предмету.

В передвиборчій кампанії перфоманс має велике значення. Він розрахований на знання психології публіки, знання очікувань і прагнень населення.

Програма кандидата і акції, що ініціюються ним, повинні відповідати запитам виборців і враховувати особливості масової свідомості жителів округу. Щоб виправдати очікування виборців, рекомендується вивчити стан громадської думки різних соціальних груп:

• жителів міських мікрорайонів;

• жителів сільської місцевості;

• робочих промислових підприємств;

• військовослужбовців;

• молоді, особливо студентській;

• інтелігенції;

• жінок;

• пенсіонерів.

2. Кандидат складає перелік відомих людей в своєму виборчому окрузі і організовує зустрічі з ними. У список зазвичай включаються посадові особи, а також впливові представники промисловості і підприємницьких структур, культури, лідери громадської думки.

3. У успіху виборчої кампанії велика роль належить ЗМІ. Для тісної співпраці з ними корисно заздалегідь вивчити, які ЗМІ і журналісти найбільш впливові, заручитися довірчими відносинами з ними. Крім того, необхідно заздалегідь запланувати теми виступів за участю відомих учених, юристів, соціологів, що підтримують кандидата. З цією метою можна провести декілька прес-конференцій, теле- дискусій із залученням видних експертів і фахівців.

4. Кандидат повинен прагнути розширити свою участь в житті місцевих громадських організацій, виявити цікавість до їх проблем і фінансового положення.

5. Ключовим моментом є набір робочої команди, що починається з визначення необхідного числа штатних одиниць.

Існує декілька завдань, реалізацією яких із самого початку повинні займатися члени робочої команди:

• збір аналітичних матеріалів для оперативної розробки плану виборчої кампанії;

• встановлення потенційних прихильників;

• складання списку тих, хто робив пожертвування на ведення попередніх виборчих кампаній;

• допомога кандидатові в підборі керівника виборчого штабу;

• залучення добровільних помічників.

Команда негайно приступає до вироблення загальної стратегії виборчої кампанії і створення політичного іміджу кандидата.

Планування загальної стратегії має на увазі наступні моменти:

1. Оцінка реальних шансів на перемогу кандидата з урахуванням його популярності і стану громадської думки.

2. Визначення суспільних груп, політичних і інших організацій, на які кандидат може спертися в передвиборній кампанії, пошук шляхів їх залучення до заходів, направлених на підтримку кандидата.

3. Розробка основних гасел виборчої кампанії. По досвіду відомо, що зазвичай висуваються 1–2 «ударних» слогану конструктивного і одночасно критичного характеру.

4. Оцінка сил опозиції і визначення можливих методів протидії.

Чим на вищі посади кандидат претендує, тим значніше повинні бути його позиції. Проте необхідно мати на увазі, що людина (аудиторія) розташована до позитивного сприйняття лише невеликих відмінностей від свого уявлення, а явні відмінності, тим більше полярні, викликають негативну реакцію.

У доведенні повідомлення про кандидата до виборця величезне значення має особу коммуникатора і канал комунікації. З набагато більшою довірою аудиторія відноситься до повідомлень популярних телевізійних ведучих або переданим через популярні газети.

Щоб ефективно вести виборчу кампанію, слід завжди мати на увазі п'ять принципів організації проведення кампанії:

1. Необхідний план дій, що охоплює організаційні питання і загальну стратегію проведення кампанії.

2. Повинна враховуватися конкретна ситуація без копіювання структур інших виборчих процесів. Унікальність кампанії обумовлюється не тільки особовими характеристиками кандидата, але і політичною ситуацією, яка склалася на конкретний момент. Завжди потрібно пам'ятати, що кожен тактичний хід, запланований захід повинні бути кимось організовані. Наприклад, якщо передбачається використання агітаційної літератури, необхідно продумати всі питання, пов'язані з поліграфією і розповсюдженням.

3. Потрібні здібні і талановиті люди. Вибори багато в чому залежать від добровольців, що працюють безкоштовно. Знову-таки робота помічників повинна бути відповідним чином організована.

4. Не дивлячись на сучасні інформаційні технології, кандидатові необхідно мати злагоджену команду з оптимальною організаційною структурою. Основне завдання такої команди полягає в ефективному використанні всіх наявних в її розпорядженні ресурсів з метою підвищення шансів кандидата.

5. Необхідно слідувати певним правилам гри на всіх етапах виборчої кампанії. До них відноситься, наприклад, підтримка постійного контакту з партією і її лідерами.

Зрештою вибір виборців, як показує багаторічний досвід країн з розвиненою демократією, обумовлюється двома чинниками:

• відповідністю моделі депутата набору політичних і особових характеристик, які заздалегідь визначив виборець;

• привабливістю передвиборної програми кандидата.

Перед виборами партії першорядну увагу приділяють підбору кандидатів, тому виборчі кампанії носять виключно персоніфікований характер. Іншими словами, передвиборна боротьба – це боротьба осіб. У зв'язку з цим виборці, віддаючи перевагу тому або іншому кандидатові, більшою мірою оцінюють не його програму, а його життєвий і політичний досвід, інтелектуальні якості, ораторську майстерність, інші комунікативні здібності. В ході передвиборної кампанії ЗМІ і конкуренти ретельно «просвічують» біографію кандидатів, при цьому застосовуються різноманітні технології, у тому числі і «чорні».

Кандидатами від партії, як правило, стають люди, що користуються широкою популярністю і авторитетом у різних верств населення країни або виборчого округу. Враховуються вік кандидата, його національність, віросповідання. Перевага віддається тим кандидатам, які раніше вже перемагали на виборах або були близькі до успіху.

У Карачаєво-черкесиі в 1999 році вибори розділу республіки супроводжувалися відкритими зіткненнями між карачаївками і черкесами. І ті, та інші належать до титульних в республіці націй, тому перемогу карачаївки – колишній Головком Сухопутних військ В. Семенова – черкеси сприйняли як порушення балансу.

Національне недовір'я активно використовується різними силами при проведенні виборчих кампаній. І не тільки там, де титульна нація складає більшість, але і на тих територіях, де вона більшості не має.

Аналіз досвіду PR-забеспечення виборчих кампаній дозволяє зробити висновок про те, що діяльність PR-специалистов повинна включати наступні елементи:

• розробку плану співбесіди з потенційним кандидатом;

• вивчення його якостей;

• розробку рекомендацій по складанню біографії і програми кандидата;

• аналіз соціально-демографічного складу населення виборчого округу, запитів, інтересів і потреб людей;

• вивчення ступеня відповідності отриманих відомостей програмі кандидата, його виступам на зустрічах з виборцями;

• аналіз представлень виборців про достоїнства і недоліки кандидата;

• аналіз освітлення виборної кампанії в ЗМІ і характеру реакцій населення;

• аналіз зустрічей кандидата з виборцями (виступи, питання, реакція публіки);

• аналіз переваг виборців (за кого вони збираються голосувати і чому).

Широке застосування політичних, комунікацій в суспільному житті Росії, використання в цій сфері PR-технологий свідчить про демократизацію російського суспільства, про поступове забуття росіянами стереотипів політичного монополізму. Хай поки не завжди практичні дії політичних фігурантів і їх радників виглядають логічно осмисленими і відповідними науковим рекомендаціям, але досвіду, що набуває ними, безумовно, дорогий коштує для всього суспільства в цілому. Важливе значення зокрема має і початківець все більш активно використовуватися лобізм, про який давайте тепер і поговоримо.