2. Символічна організація

Символ містить у собі більше інформації, ніж звичайне слово. Символ, як правило, опирається на більш давній арсенал впливу, ніж сьогоднішні наші реалії. Символ - це те, що вже впливало на наших предків як ефективний інструментарій.

Слово - також є символом. Але це символ з більш чітко означеною галуззю змісту. Типові символи, як правило, більш сильно емоційно навантажені при менш чіткій змістовній галузі. Порівняємо "зірку" або "свастику", де раціональне змістовне наповнення додатково вписується тими, хто їх використовує. Нечіткість змістовної сторони дозволяє комунікаторам використовувати символи на свою користь.

За допомогою символів ми можемо підключатися до інших, більш інформаційно насичених сферах. Власне кажучи, так трактує символ П. Флоренский, коли говорить, що символ більше себе самого: "Символ є така сутність, енергія якої, зрощена або, точніше, розчинена з енергією деякої іншої, більше вагомою в даному відношенні сутності, несе, таким чином, у собі цю останню». Цікаво, що він оперує при цьому явищем резонансу, що в наш час уже включається в спеціальні техніки пропаганди.

Політики й державні діячі намагаються підключитися до позитивних символів. Тут діє певний закон приєднання: якщо об'єкт X підключається до позитивно або негативно пофарбованого символу, то він і сам у відповідь стає позитивно або негативно пофарбованим.

Символічним, знаковим може бути той або інший варіант поведінки.

Порушення прийнятого ритуалу стає знаковим фактом поведінки, визначає його цінність, задає особливу його знаніжість. У семіотиці взагалі вважається, що знаковим є вибір із двох варіантів, а при відсутності вибору ми не баніжо цих характеристик взагалі.

Символи акумулюють людський досвід, відзначаючи його ключові моменти. Саме із цієї причини людство породжує символи й бореться за символи, які виступають у вигляді наріжних каменів, що розділяють типи життєдіяльності й соціальних груп.

Символи чітко відокремлювали одне від одного події, простори й час. Світ був улаштований за аналогією періодичних повторів тих же подій, що сходять до пра-подій. У цьому циклічному круговороті тільки символи були елементами, що належать відразу всім часам. Символи несуть на собі цю печатку часів, виступаючи в ролі скріп між різними історичними періодами.

Символ унікальний: наявність його в мене, одночасно припускає відсутність його в тебе. Б. Успенський, наприклад, пише про патріарха Никона: "Безсумнівно, Никон у своій поведінці виходив з наявності особливої харизми, отриманої через патріаршу хіротонію. Цей сакраментальний акт, очевидно, означав для нього принципове розходження між патріархами й всіма іншими

Єпископами”*.

Зіткнення із символом надає право на іншу поведінку, не тільки патріарх починає мати особливу харизму, порівн., наприклад, дотик до святинь, характерне для всіх релігій. Тут відповідний ефект робить не візуальна комунікація, а тільки тактильна. Тобто це один із більш древніх видів символічних рухів - дотик. Сучасні суспільства практично не використовують подібних символічних рухів, оскільки вони виглядають анахронічними. Анахронізм укладений у реальній матеріальності символу, у цьому випадку й у реальних, а не розумових дій з боку людини. Саме з минулого приходять поцілунок прапора або зброї. Сьогоднішній світ замінив всі ці реальні дії словесними.

Символи дозволяють заспокоювати броунівський рух нашого світу. Якби не вони, світ би видозмінювався до невпізнанності. Символи своїми відсиланнями на минулий досвід виступають у ролі певного зм'якшення реальної динаміки світу. Світ втрачає свою динаміку, стикаючись із символамами. Символ у цьому плані гальмує занадто швидкий плин часу.

Комунікатори завжди використовують символи у свою користь. Символи звичайно матеріалізовані, що в чисто вербальному світі, у якому ми живемо, несе подвійне навантаження. Тому президенти виступають на тлі своїх прапорів,

Кожна країна має свій варіант символізації, що дозволяє їй позиціонувати себе серед чужих. Порівн. статую Свободи як символ американського типу й Батьківщину-Мати як символ радянського типу. У граматиці американського світу "Свобода" виступає як розкутий тип поведінки. У граматиці радянського світу навпаки значення таке: громадяни повинні виступати на захист Батьківщини-Матері. Два світи у своїх символах виявляються по-різному зорієнтованими: держава, підпорядкована людині, і людина, підпорядкована державі. Те, що Батьківщина-Мати зображується з мечем, демонструє злиття декількох символічних структур в одній. Це захисні й материнські функції, які, як правило, зовсім протилежні.

Символ є колективним, слово одночасно колективно й індивідуально. Тому символ має більш високий статус, ніж слово. У рамках нашої цивілізації символи часто матеріалізуються у вигляді пам'ятників. Але "Робітник і колгоспниця" символізує не реальність, а відбиває іншу символізацію, ідеологічну - будову класів у колишньому СРСР. Тому якщо символ і відбиває реальність, те тільки побічно. Він виражає іншу, символічну систему, ніж підвищує роль символізації.

Символи рідко вступають у протиріччя один з одним (типу "зірка" - "свастика", "хрест" - "півмісяць"). Вони живуть кожний у своїй ніші. Подібні ж зіткнення свідомо створюються людьми, штучно фіксуючи сферу застосування символів. Символи не складаються в загальну граматику, її під них підганяють люди.

Контекстністъ символу можна проілюструвати зауваженням К. Симонова із приводу створення фільмів сталінської епохи, "програма боротьби з низькопоклонством визначила створення цілого ряду фільмів, що затверджували наш пріоритет у тій або іншій сфері: польова хірургія - Пирогов, радіо - Попов, Мічурін - біологія, Павлов - фізіологія"*. Цей список наочно демонструє унікальність символу: поруч із ним не може стояти ніщо інше, оскільки він зайняв цей простір. Порівн. Неможливість функціонування паралельно з п'ятикутною зіркою ще якогось символу. Навпаки, зірка захоплює інші галузі: не тільки армійська символіка, але й знак ОТК та ін.

Символ ідеальний для будь-якого комунікатора, тому всі технологічні системи комунікативного впливу обов'язково опираються на символи.