3. Типи іміджу. Технології побудови іміджу.

Теорію й практику формування іміджу вивчає спеціальна область знань іміджелогія, її фахівці називають наукою й мистецтвом.

У сучасній мові англійське слово «image» має багато значень - образ, роль, маска, мода, фасад, лицедійство, мотив, амплуа, типаж, установка, репутація. Імідж акумулює в собі різні культурно-історичні значення. Він включає як візуальний, так і вербальний компоненти, дає більш повне уявлення про кого- не будь або про що- не будь (вчинки, справи, якості, риси, характеристики, параметри).

Об'єктом іміджу можуть бути людина, організація, народ, країна, а також окремі сфери життєдіяльності держави: влада, економіка, армія, зовнішня політика й т.п. Відштовхуючись від образа, мі будуємо відносини з тією або іншою людиною. Один з іміджмейкерів М. Тетчер справедливо сказав: «Гарний PR на дев'ять десятих є передбаченням і тільки на одну десяту виконанням». Тобто чим вдаліше прогноз майбутнього розвитку подій, тим результативніше виконання.

Імідж – досить багатопланова категорія, що включає соціологічний, художній, психологічний, економічний, політичний і інший аспекти.

Дослідники виділяють три типи іміджу: об'єктивний, суб'єктивний і змодельований.

1. Об'єктивний (або реальний) імідж – враження про об'єкт (кандидата, організацію, товар), що є в цільової аудиторії.

2. Суб'єктивний імідж – уявлення кандидата або організації про те, якими їх бачать збоку.

3. Змодельований імідж – той образ, що намагаються створити команда й залучені фахівці.

Основними властивостями, ознаками іміджу є:

• Імідж спрощений у порівнянні з об'єктом, публічним портретом якого він є. Разом із тим він підкреслює специфічність і унікальність об'єкта. Крім того, імідж можна розглядати як різновид згорнутого повідомлення.

• Імідж конкретний, але рухливий і мінливий. Він весь час коректується, адаптується до поточної ситуації.

• Імідж деякою мірою ідеалізує рекламований об'єкт: або перебільшує його вигідні риси, або наділяє об'єкт додатковими соціальними, ідеологічними, психологічними якостями відповідно до очікувань тих, на кого націлена іміджева реклама.

• Прив'язаний до свого прообразу, імідж проте живе за власними законами відповідно до психологічних орієнтацій повсякденної свідомості.

• Імідж займає місце між реальним і бажаним, між сприйняттям і уявою, штучно розширюючи сприйняття даного об'єкта, але – у заданому напрямку..

Технологію формування іміджу активно використовували, і використовують відомі особистості – політики, актори, спортсмени й ін. Будь-яка людина має декілька іміджей: професійний, соціальний, сімейний, особистісний. Кожний із них може бути як позитивним, так і негативним. І в цілому імідж буває позитивним чи негативним.

Об'єктивний імідж здатний змінюватися як при зміні ситуації (економічної, соціальної, політичної, культурної й т.п.), так і внаслідок зусиль команди. Іншими словами, імідж можна створювати.

Для його формування необхідний первинний імідж.

Первинний імідж – це комплексне уявлення про конкретного політичного лідера, партію, країну, організації, про будь-який соціальний або матеріальний об'єкти (індивід, особистість, суб'єкт політичної, економічної або суспільної діяльності), що формується у свідомості громадськості в результаті первісного знайомства з ним. Крім того, первинний імідж містить у собі основні характеристики ідеального (змодельованого) іміджу, але по ряду ознак відрізняється від ідеалу.

У ході свого побутування імідж послідовно трансформується. Базові риси зберігаються, але додаються інші – так звані, «поверхневі», що відбивають нові реалії, що ускладнюють імідж, такий імідж називають вторинним.

Одним із центральних іміджелогії є «інформація». Це введені в систему відомості, що включають необхідні характеристики, від змісту й характеру яких залежить якість сформованого образа.

До видів іміджеформуючої інформації відносяться:

• непряма (одержувана через треті руки);

• пряма (одержувана в результаті безпосереднього контакту).

По окремих аспектах імідж можна підрозділити на:

• предметний (за мовленням: що зробив, що створив);

• вербальний (що говорити, як говорити, що пише);

• кінетичний (рух, хода, положення тіла);

• габаритний (за зовнішністю);

• за середовищем перебування.

До вищевказаних елементів фахівці додають ще інтелектуальний імідж. Для його характеристики введений інтелектуальний коефіцієнт (IQ).

Експерти, підсумувавши загальні іміджеві ознаки, виробили низку вимог до іміджу організації. Він винний бути:

1. Синтетичним.

Т.е. створювати певне враження задопомогою фірмового знака, торгівельної марки, слогана або сорту товару.

2. Правдоподібним, достовірним.

Нікому не потрібний імідж, що не користується довірою людей.

3. Яскравим і конкретним.

Імідж краще сприймається, якщо апелює до почуттів, зосереджений на певних рисах, яскраво висвітлює один або кілька характерних ознак організації.

4. Спрощеним.

Щоб уникнути небажаних ефектів, імідж повинний бути простіше, ніж сам об'єкт.

5. Очікуваним.

Імідж повинний стояти між почуттями й розумом, очікуваннями й реальністю.

Фахівців, що професійно займаються проблемами формування іміджу, називають іміджмейкерами.

4. Функції й інструментарій іміджу

Імідж виступає свого роду посередником між суб'єктом (лідером, організацією й т.д.) і масою людей, він сам виконує лідерські функції, надихає громадськість, йому адресовані надії й сподівання людей. Наприклад, виборець сприймає саме той образ, що постійно відтворюється самим суб'єктом і засобами комунікації, – «певні риси, якості лідера, узяті в єдності політичних, світоглядних, біографічних, зовнішніх якостей, що резонують у перевагах електорату».

До основних комунікативних функцій іміджу відносяться: ідентифікація, ідеалізація й протиставлення.