Афганистан

Сотрудничество между НАТО и ООН играет ключевую роль в Афганистане. Официально Североатлантический союз руководит действующими по мандату ООН Международными силами содействии безопасности (ИСАФ) с августа 2003 года. Первоначально перед ИСАФ стояла задача оказывать помощь в обеспечении безопасности в Кабуле и в близлежащих районах. Принятые в дальнейшем резолюции Совета Безопасности ООН уполномочили ИСАФ расширить свое присутствие в других регионах страны, чтобы распространить властные полномочия центрального правительства и способствовать развитию и восстановлению страны.

НАТО и ИСАФ тесно сотрудничают с Миссией ООН по содействию Афганистану (МООНСА) и другими международными структурами, поддерживающими работу по государственному управлению, восстановлению и развитию. Тесное взаимодействие ведется в различных форматах, как в Афганистане, так и в столицах стран ООН и НАТО. Оно включает совместное членство в Объединенном совете по координации и мониторингу, осуществляющем надзор за выполнением утвержденного международным сообществом Афганского договора, совместное председательствование с участием Правительства Афганистана в Исполнительном руководящем комитете групп восстановления провинций, а также других органах, в которых совместно участвуют Афганистан и международное сообщество.

Тесная работа на практике также включает сотрудничество по военно-гражданским вопросам, таким как оперативное планирование, между МООНСА, ИСАФ и Главным гражданским представителем НАТО в Кабуле. За пределами Кабула тесное гражданско-военное сотрудничество между МООНСА и ИСАФ также осуществляется в тех провинциях, где они присутствуют. Эта практическая работа носит всеобъемлющий характер и ведется в контексте интегрированного подхода  МООНСА применительно к отдельным афганским округам, имеющим первоочередное значение.

Ирак

В соответствии с положениями Резолюции 1546 Совета Безопасности ООН и по запросу Временного правительства Ирака НАТО оказывает содействие в учебной подготовке и оснащении иракских сил безопасности.

Поддержка миссий Африканского союза

В июне 2005 года, вслед за поступившим от Африканского союза запросом и при тесной координации с Организацией Объединенных Наций и Европейским союзом НАТО согласилась оказывать поддержку Миссии Африканского союза в Судане (МАСС), которая пытается положить конец непрекращающемуся насилию в районе Дарфур. НАТО оказала содействие, перебросив в регион по воздуху миротворческие контингенты, выделенные африканскими странами, а также помогла подготовить военнослужащих  АС к  организации многонационального штаба и работе с разведданными.

В 2007 году по запросу Африканского союза НАТО согласилась оказать содействие миссии АС в Сомали (АМИСОМ), обеспечив переброску по воздуху для государств-членов АС, желавших осуществить развертывание своих сил в рамках данной миссии. НАТО также делится своими знаниями и навыками в области координации воздушных перевозок и управления личным составом военнослужащих.

Сдерживание пиратства

В октябре 2008 года НАТО согласилась удовлетворить запрос генерального секретаря ООН о развертывании кораблей у берегов Сомали для сдерживания пиратства и сопровождения торговых судов, перевозящих грузы для Всемирной продовольственной программы.

43) Ключові стовпи європейського курсу України: Європейский союз і НАТО. Історія відносин України з НАТО

Відносини Україна — НАТО

Хронологія подій

• 1991 рік — Вступ України до Ради північноатлантичного співробітництва;

• 1994 рік — Приєднання до програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ);

• 1996 рік — Розгортання українських миротворців у Боснії та Герцеговині;

• 9 липня 1997 року, Мадрид, підписання Хартії про Особливе партнерство, заснування Комісії Україна — НАТО, відкриття місії України при НАТО, відкриття Центру інформації та документації НАТО в Україні;

• 1998 рік — Заснування Спільної робочої групи з питань оборонної реформи;

• 1999 рік — Відкриття Офісу зв'язку НАТО у Києві, розгортання українсько-польського батальйону у Косові;

• 2000 рік — Ратифікація Угоди про статус сил, що беруть участь у заходах ПЗМ, яка сприяла участі України у військових навчаннях

• 22 листопада 2002 року, Прага, ухвалення Плану дій Україна — НАТО;

• 2004 рік — Ратифікація угоди про підтримку операцій НАТО з боку України;

• 2005 рік — Початок інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ як передумови переходу до Плана членства як останнього кроку щодо вступу у НАТО;

• з 18 до 20 жовтня 2005 року відвідини північноатлантичною радою НАТО (ПАР) України. Постійні представники 26 країн-членів НАТО та Генеральний секретар пан Яап де Хооп Схеффер взяли участь у засіданні Комісії Україна — НАТО (КУН);

• з 23 до 24 жовтня 2005 року — Саміт НАТО — Україна у Вільнюсі, Литва. Генеральний секретар НАТО Яап Де Гооп Схеффер заявляє, що Альянс готовий надати Україні допомогу в здійсненні політичних і військових реформ, необхідних для членства Києва у НАТО. Міністр оборони США Дональд Рамсфельд обіцяє Києву всебічну підтримку Вашингтона;

• 2006—2008 роки — НАТО оголушує політику відкритих дверей щодо вступу України.

• 15 січня 2008 — подання офіційної заяви щодо можливості приєднання України до Плану дій з членства (ПДЧ) в НАТО (так званий «лист трьох», який був підписаний Президентом України Віктором Ющенко, прем'єр-міністром Юлією Тимошенко і головою Верховної Ради Арсенієм Яценюком).

• 3 квітня 2008 на Бухарестському Саміті на рівні Глав держав та урядів держав-членів Північноатлантичної Ради одностайно було погоджено Декаларацію, у якій Україну (поряд з Грузією) було запевнено у майбутньому отриманні членства у НАТО.

«

НАТО вітає євроатлантичні прагнення щодо членства в НАТО України та Грузії. Сьогодні ми дійшли згоди, що ці держави стануть членами НАТО. Обидві країни зробили цінні внески в операції Альянсу. Ми вітаємо демократичні реформи в Україні та Грузії... ПДЧ буде наступним кроком для України та Грузії на їх шляху до членства. Сьогодні ми чітко заявляємо, що ми підтримуємо заявки цих країн щодо ПДЧ... Ми звернулись до міністрів закордонних справ з проханням зробити першу оцінку прогресу на їх зустрічі в грудні 2008 р. Міністри закордонних справ мають повноваження приймати рішення щодо ПДЧ для України та Грузії [1]

»

4 квітня 2008 на підсумковій прес-конференції по результатах самміту у Бухаресті генеральний секретар Яаап де Хооп Схеффер проголосив, що поза усякими сумнівами Україна і Грузія приєднаються до НАТО [2] Також у рамках робочої Комісії Україна-НАТО українські керівники були завірені, що НАТО хоче запросити Україну приєднатися до альянсу.