54 Вопрос

Военное сотрудничество

Оказание помощи Украине в реализации задач по проведению военной реформы также является одним из основных направлений военного сотрудничества, которое дополняет военным опытом работу, осуществляемую под эгидой СРГВР.

Другая важная задача – достижение оперативной совместимости с помощью самых разных мероприятий и учений ПРМ, организатором которых иногда выступает Украина. Это позволяет военнослужащим отрабатывать навыки ведения операций по поддержанию мира и получать практический опыт взаимодействия с военнослужащими из стран НАТО и других государств-партнеров.

Кроме этого старшие офицеры Украины регулярно принимают участие в курсах в Оборонном колледже НАТО в Риме (Италия) и Школе НАТО в Обераммергау (Германия). Контакты с этими учреждениями помогли собрать новый международный преподавательский состав в Национальной академии обороны Украины.

Военные также взяли на себя инициативу по разработке правовой базы, которая позволила бы Украине и НАТО и дальше развивать оперативную составляющую сотрудничества. Она включает:

• Соглашение о статусе сил (войск) ПРМ (вступило в силу в мае 2000 г.) упрощает участие в учениях ПРМ, так как оно освобождает участников подобных мероприятий от паспортного и визового режима и иммиграционного контроля при въезде или выезде с территории страны, организующей мероприятие.

• Соглашение о поддержке принимающей страны (ратифицировано в марте 2004 г.) охватывает вопросы, связанные с предоставлением гражданского и военного содействия силам стран Североатлантического союза, находящимся на территории Украины или следующим через нее транзитом в мирное время, во время кризиса или войны.

• Соглашение о стратегических воздушных перевозках (ратифицировано в октябре 2006 г.) позволяет Украине делать значительный вклад в возможности НАТО по перевозке крупногабаритных грузов за счет предоставления в аренду вооруженным силам НАТО самолетов «Антонов», что также приносит экономическую выгоду Украине.

Военно-техническое сотрудничество

Техническое сотрудничество между Украиной и НАТО в области вооружений сосредоточено на повышении оперативной совместимости между оборонными системами, что позволяет Украине принимать участие в совместных операциях по поддержанию мира.

Сотрудничество в этой области началось после того, как Украина присоединилась к программе ПРМ и начала принимать участие в работе растущего числа групп, действующих под эгидой Конференции национальных директоров по вооружениям (КНДВ), одного из главных органов НАТО, отвечающего за определение возможностей для сотрудничества между государствами по вопросам закупок военной техники, и уделяющего особое внимание техническим стандартам.

Совместная Рабочая группа по вооружениям, которая провела первое заседание в марте 2004 г., содействует дальнейшему развитию сотрудничества в данной области.

Гражданское чрезвычайное планирование

НАТО и Украина развивают практическое сотрудничество в области гражданского чрезвычайного планирования и готовности к стихийным бедствиям и катастрофам с момента подписания в 1997 г. меморандума о взаимопонимании.

Западные районы Украины подвержены сильным наводнениям, и государства НАТО, а также другие государства-партнеры оказывали содействие после сильнейших наводнений в 1995, 1998 и 2001 гг. Поэтому сотрудничество направлено, прежде всего, на то, чтобы помочь Украине быть лучше готовой к таким чрезвычайным ситуациям и более эффективно ликвидировала их последствия.

Учения в рамках ПРМ также помогают в разработке планов и создании эффективных сил и средств реагирования на другие стихийные бедствия, такие как оползни и землетрясения или техногенные аварии и террористические акты с утечкой токсичных веществ или химических, биологических, радиоактивных или ядерных веществ. Такие учения были проведены в Украине в 2005 г. В 2010 г. Украина направила мобильный спасательный центр в Польшу в рамках действий по оказанию помощи после наводнений в этой стране.

Стратегічний курс України на вступ до європейських інституцій та завдання конструктивного партнерства з Альянсом зумовлюють необхідність удосконалення і розвитку системи реагування на кризові ситуації природного та техногенного характеру.

Для досягнення зазначеної мети Міністерство надзвичайних ситуацій України визначило пріоритетні напрями роботи на середньострокову перспективу, які передбачають реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, забезпечення керівництва діяльністю єдиної системи цивільного захисту населення і територій, поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, рятувальної справи, техногенної і пожежної безпеки.

З метою реалізації зазначених пріоритетів триває виконання низки програм, зокрема Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, затвердженої Законом України від 15 січня 2009 року N 886-VI ( 886-17 ), Державної цільової соціальної програми протимінної діяльності Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на 2009-2014 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2009 року N 131 ( 131-2009-п ), і Державної цільової соціальної програми розвитку цивільного захисту на 2009-2013 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року N 156 ( 156-2009-п ).

Зазначені програми спрямовані на вирішення таких проблемних питань, як створення єдиної системи цивільного захисту, технічне переоснащення сил цивільного захисту та оптимізація управління процесами цивільного захисту; очищення територій колишніх військових полігонів від вибухонебезпечних предметів та їх використання в господарських цілях; розв'язання проблеми законодавчого врегулювання відносин у сфері цивільного захисту та уніфікації відповідних нормативно-правових актів; розв'язання проблеми довготривалого (протягом 100 років) зберігання відпрацьованого ядерного палива Чорнобильської АЕС; перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему; реалізація державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами, спрямованої на захист навколишнього природного середовища, життя і здоров'я населення від дії іонізуючого випромінювання; організація взаємодії для попередження населення про виникнення надзвичайних ситуацій та подолання їх наслідків з міжнародними організаціями.