12.8. Створення діалогових командних файлів

Командний файл може містити мітки і команди переходу, що дозволяє керувати порядком ви­конання команд у файлі. Будь-який рядок командного файла, що починається з двокрапки, сприйма­ється при обробці даного файла як мітка. Назва мітки визначається набором символів, які подані за двокрапкою до першого пропуску або кінця рядка (залишок рядка після першого пропуску ігноруєть­ся). Для того щоб вказати командному процесору, що необхідно продовжити виконання команд із ко­мандного файла, починаючи із рядка, який слідує одразу після деякої мітки, необхідно скористатися командою: goto мітка . Якщо мітка в кінці goto не вказана, то процес пакетної обробки завершується.

Команда if дозволяє в залежності від виконання деяких умов виконувати чи не виконувати команди в командному файлі. Синтаксис команди: if умова команда. Команда – це будь-яка допустима команда. Умовою може бути один із наступних виразів:

1) ERRORLEVEL число - умова істинна тоді, коли код закінчення попередньо виконаної програми більше заданого числа або рівний йому (код закінчення встановлюється програмами при закінченні їх роботи, за замовчуванням цей код рівний нулю);

2) EXIST назва файла - умова істинна тоді, коли вказаний файл існує;

3) NOT умова - істинна тоді, коли вказана умова неправильна.

Іноді у командному файлі необхідно виконати різноманітні дії за вибором користувача. Це можна зробити за допомогою функції choice. Синтаксис виклику choice: choice /C: список символів “повідомлення“.

Обидві програми виводять вказане повідомлення і чекають доки користувач не введе один із вказаних у списку символів.

Приклад діалогового командного файла:

choice /C: dt “введіть d або t“

if errorlevel 2 goto c

dig1.bat

goto exit

:c

dig2.bat

exit

Тема 13. Класифікація програмного забезпечення

13.1. Програмний принцип керування роботою комп’ютера. Рівні програмного забезпечення

В основу роботи комп'ютерів покладено програмний принцип керування, який полягає в тому, що комп'ютер виконує дії за заздалегідь заданою програмою. Цей принцип забезпечує універсаль­ність використання комп'ютера: у певний момент часу розв'язується задача відповідно до вибраної програми. Після її завершення у пам'ять завантажується інша програма і т.д. Програма - це запис алгоритму розв'язання задачі у вигляді послідовності команд або операторів мовою, яку розуміє комп'ютер. Кінцевою метою любої комп'ютерної програми є керування апаратними засобами.

Для нормального розв'язання задач на комп'ютері потрібно, щоб програма була налагоджена, не потребувала дороблень і мала відповідну документацію. Тому стосовно роботи на комп'ютері часто використовують термін програмне забезпечення (software), під яким розуміють сукупність програм, процедур і правил, а також документації, що стосуються функціонування системи оброблення даних.

Програмне та апаратне забезпечення у комп'ютері працюють у нерозривному зв'язку та взаємодії. Склад програмного забезпечення обчислювальної системи називається програмною конфігурацією. Між програмами існує взаємозв'язок, тобто багато програм працюють, базуючись на програмах нижчого рівня. Міжпрограмний інтерфейс - це розподіл програмного забезпечення на декілька пов'язаних між собою рівнів. Рівні програмного забезпечення являють собою піраміду, де кожен вищій рівень базується на програмному забезпеченні попередніх рівнів. Схематично структура програмного забезпечення наведена на рис. 1.

Прикладний рівень

Службовий рівень

Системний рівень

Базовий рівень

Рис. 1. Програмне забезпечення

Базовий рівень. Цей рівень є найнижчим рівнем програмного забезпечення. Відповідає за взаємодію з базовими апаратними засобами. Базове програмне забезпечення міститься у складі базового апаратного забезпечення і зберігається у спеціальних мікросхемах постійного запам'ятовуючого пристрою (ПЗП), утворюючи базову систему введення-виведення BIOS. Програми та дані записуються у ПЗП на етапі виробництва і не можуть бути змінені в процесі експлуатації.

Системний рівень – є перехідним. Програми цього рівня забезпечують взаємодію інших програм комп'ютера з програмами базового рівня і безпосередньо з апаратним забезпеченням. Від програм цього рівня залежать експлуатаційні показники всієї обчислювальної системи. При під'єднанні до комп'ютера нового обладнання, на системному рівні повинна бути встановлена програма, що забезпечує для решти програм взаємозв'язок із цим пристроєм. Конкретні програми, призначені для взаємодії з конкретними пристроями, називають драйверами.

Інший клас програм системного рівня відповідає за взаємодію з користувачем. Завдяки йому є можливість вводити дані у обчислювальну систему, керувати її роботою й отримувати результат у зручній формі. Це засоби забезпечення користувацького інтерфейсу, від них залежить зручність та продуктивність роботи з комп'ютером.

Сукупність програмного забезпечення системного рівня утворює ядро операційної системи комп'ютера. Наявність ядра операційної системи - є першою умовою для можливості практичної роботи користувача з обчислювальною системою. Ядро операційної системи виконує такі функції: керування пам'яттю, процесами введення-виведення, файловою системою, організація взаємодії та диспетчеризація процесів, облік використання ресурсів, оброблення команд і т.д.

Службовий рівень. Програми цього рівня взаємодіють як із програмами базового рівня, так і з програмами системного рівня. Призначення службових програм (утиліт) полягає у автоматизації робіт по перевірці та налаштуванню комп'ютерної системи, а також для покращення функцій системних програм. Деякі службові програми (програми обслуговування) відразу додають до складу операційної системи, доповнюючи її ядро, але більшість є зовнішніми програмами і розширюють функції операційної системи. Тобто, у розробці службових програм відслідковуються два напрямки: інтеграція з операційною системою та автономне функціонування.

Прикладний рівень. Програмне забезпечення цього рівня являє собою комплекс прикладних програм, за допомогою яких виконуються конкретні завдання (від виробничих до творчих, розважальних та навчальних). Між прикладним та системним програмним забезпеченням існує тісний взаємозв'язок. Універсальність обчислювальної системи, доступність прикладних програм і широта функціональних можливостей комп'ютера безпосередньо залежать від типу наявної операційної системи, системних засобів, що містяться у її ядрі й взаємодії комплексу людина-програма-обладнання.