15. Розвиток спілкування в онтогенезі

Спілкування - багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну тактику і стратегію взаємодії, сприймання і розуміння суб'єктами спілкування один одного. Спілкування історично склалося в процесі спільної діяльності людей, ден спочатку відігравало допоміжну роль: організовувало і супроводжувало певні дії. З ускладненням діяльності воно набуває відносної самостійності, починає виконувати специфічну функцію передачі наступним поколінням форм культури і суспільного досвіду. В онтогенезі спілкування також поступово стає особливою діяльністю. Задовольняючи потребу в спілкуванні, дитина оволодіває мовленням, освоює соціальні норми, культуру, в цілому будує образ світу і свого особистого “Я”. Розвиток здатності до спілкування з оточуючими, завдяки якому дитина вчиться, набуває навиків розуміння інших людей, а завдяки цьому і себе. У спілкуванні як формі взаємодії вона засвоює різні види рольової поведінки, визначає своє місце в колективі. У перші сім років життя комунікативна дiяльнiсть проходить ряд форм. 0-1 міс.: емоційне спілкування. 1-3 міс.: спілкування з приводу предметної дії. 3-6 міс.: ситуативно-особистісне спілкування, 6 міс.–3р.: ситуативно-ділове спілкування, реалізується потреба в співробітництві з дорослим. 3р.-5р.: позаситуативно-пізнавальне спілкування, спілкування з дорослим розглядається як шлях до розуміння важливих проблем, реалізується потреба в повазі дорослого. 5-6(7)р.: позаситуативно-особистісне спілкування, через спілкування з дорослим дитина засвоює моральні норми та правила соціальної взаємодії, реалізується потреба у взаєморозумінні та співпереживанні. Спілкування i предметна дiяльнiсть перебувають у взаємозалежності i взаємозв’язку. Своєрiднiсть кожної визначають зміст потреби в спiлкуваннi, провiднi мотиви, а також місце спілкування в житті дитини. Цi форми закономiрно змiнюють одна одну i забезпечують повноцiнний психiчний розвиток дитини за умови задоволення вiдповiдної потреби. Якщо ж цього не вiдбувається, порушується онтогенез спiлкування, а разом з ним i психiчний розвиток: вiн стає ненормативним. Тому не випадково спiлкування виявляє риси дiяльностi, адже, як i дiяльнiсть, воно спонукається певними мотивами, спрямовується на досягнення якихось цiлей, має свiй операцiйний змiст. Новий етап потреб у спілкуванні, розвитку взаємостосунків починається із вступом дітей до школи. Тут у них з'являється система ділових відносин. Діти прагнуть знайти у колективі, у стосунках з товаришами якесь своє місце - не просто бути поряд, а бути визнаним товаришами. Основні напрями розвитку спілкування у шкільному віці: 1)необхідно порушити справжній інтерес дитини до людей, що оточують її, примусити її задуматися про їх інтереси, потреби. Така інформація може допомогти дитині більш ефективно встановити справжній характер ставлення до себе, а у випадку виниклих розбіжностей уникнути розповсюдження власної негативної оцінки з виниклою ситуацією на відношення до себе і, відповідно, на взаємини з тими, що оточують її. 2)необхідно навчити дитину не прикладати мірку досконалості ні до себе ні до інших, не допускати звинувачення, виховати в собі прагнення у важку хвилину залишатись в контакті, навчитись бачити позитивне в негативному та невдалому спілкуванні. Високі вимоги до своїх друзів та близьких створюють потенційне джерело для образ, дитина таким чином виходить за межі звичайних спокійних контактів та залишається соціально ізольованою. Психологічна компенсація цього явища пов'язана з привиттям дитині уміння подивитись на себе з боку, об’єктивно оцінити свою поведінку й дії. 3)навчання прийомам саморегуляції свого стану, що дозволило б їм уникати конфліктів та бути соціально-гнучким. Велике значення треба приділяти навчанню дітей вираженню дружніх почуттів, посмішки, спокійного темпу мовлення. Велике значення для розвитку навиків спілкування має уміння підтримувати загальну бесіду, брати участь в колективному обговоренні теми, необхідно навчити правилам участі у спілкуванні: уважно вислуховувати кожного, не перебиваючи, обговорювати всі виниклі ідеї по черзі, не говорити дуже довго і швидко, чітко і ясно виражати|виказувати, висловлювати свою точку зору, договорюючи до кінця. Розвиткові здатності до спілкування дорослої людини сприяють СП тренінги, групи зустрічей та ін.