35. Психологічні способи впливу на іншу людину у процесі спілкування

Зараження - це несвідома, спонтанна форма включення особистості в співпереживання загального психічного стану з великою групою людей одночасно, а також спосіб дії, що приводить до подібного стану.

Феномен зараження найчастіше зустрічається в неорганізованої спільності (натовпі), яка сама по собі сприяє його посиленню.

Механізм зараження може виявлятися в масових спалахах різних душевних станів, що виникають під час ситуацій паніки, спортивного азарту, ритуальних танців, релігійного екстазу і пр.

В основі зараження лежить емоційний вплив індуктора (носія емоційного заряду) в умовах безпосереднього контакту. При зараженні відбувається передача сильного психічного, емоційного заряду, який, проходячи по каналах взаємодії, багаторазово посилюється, створюючи психічний фон зараження.

Функції зараження:

1) посилення групової згуртованості, якщо така згуртованість вже є;

2) компенсація недостатньої згуртованості.

Навіювання - це соціально-психологічний механізм цілеспрямованого, неаргументованого впливу, орієнтований на формування загального психічного стану і спонукань до індивідуальних або масовим діям.

Навіювання характеризується некритичним сприйняттям інформації та здійснюється вербальними засобами на основі емоційної готовності людини отримати установку до дії. Навіюванню схильні діти, люди з домінуванням ситуативного психічного настрою, невпевнені в собі, стомлені або ослаблені.

Умови, необхідні для ефективного навіювання:

1) авторитетність джерела інформації;

2) довіра до нього;

3) відсутність опору до вселяє впливу.

Відмінні особливості навіювання:

1) вселяючий (суггестора) сам не знаходиться в тому ж емоційному стані, що і вселяється (суггерента);

2) навіювання - це персоніфіковане емоційно-вольовий вплив;

3) навіювання носить вербальний характер і не потребує доказі і логіці.

Переконання - це соціально-психологічний механізм спілкування, що будується на системі логічних доказів, орієнтованих на критично налаштовану особистість.

Умови ефективності переконуючого впливу:

1) зміст і форма переконання відповідають рівню вікового розвитку особистості;

2) переконання будується з урахуванням індивідуальних особливостей адресата;

3) переконання є послідовним і доказовим;

4) переконання містить узагальнюючі і конкретні факти;

5) переконання спирається на розум переконує, його досвід і знання;

6) переконує сам глибоко вірить в те, в чому переконує;

7) зацікавленість людини, якій адресовано вплив.

Відмінні особливості переконання:

1) переконання орієнтоване на формування свідомої діяльності переконувати;

2) при переконанні, приймає інформацію, робить висновки самостійно;

3) переконання являє собою переважно інтелектуальну дію.

Наслідування - це відтворення однією людиною певних зразків поведінки іншої людини або групи людей.

Види наслідування:

1) логічне і поза логічне;

2) внутрішнє і зовнішнє;

3) наслідування-мода і наслідування-звичай.

Закони наслідування:

1) внутрішні зразки викликають наслідування раніше, ніж зовнішні;

2) нижчі по соціальних сходах наслідують вищим.

Способи наслідування:

1) коли за допомогою спостереження моделі виникають нові реакції;

2) коли спостереження за нагородженням або покаранням моделі підсилює або послаблює стримуване поведінку;

3) коли спостереження моделі сприяє актуалізації зразків поведінки, раніше відомих наглядачеві.

36. Групова дискусія, її форми

Дискусія - обговорення якого-небудь спірного питання, проблеми. Важливою характеристикою дискусії, що відрізняє її від інших видів спору, є аргументованість. Обговорюючи спірну (дискусійну) проблему, кожна сторона, опонуючи думку співрозмовника, аргументує свою позицію.

Під дискусією також може матися на увазі публічне обговорення яких-небудь проблем, спірних питань на зборах, у пресі, у бесіді. Відмінною рисою дискусії виступає відсутність тези, але наявність в якості об'єднуючого початку теми. До дискусій, які організовуються, наприклад, на наукових конференціях, не можна пред'являти тих же вимог, що і до суперечок, організуючим початком яких є теза. Дискусія часто розглядається як метод, що активізує процес навчання, вивчення складної теми, теоретичної проблеми.

В психології метод групової дискусії (групова дискусія) використовується як метод групової психотерапії. Члени терапевтичної групи спілкуються між собою (ведуть суперечку) і в ході цього особливим чином організованого спілкування дозволяють свої психологічні проблеми.

В соціології метод групової дискусії (групова дискусія) використовується як метод збору даних, яких поєднує елементи методів групового та глибинного інтерв'ю та соціологічного спостереження. Суть методу - організація в малій групі цілеспрямованого розмови по проблемам, що цікавлять дослідника.

Переваги і недоліки групової дискусії на інструмента збору даних.

Не дивлячись на те, що метод групової дискусії в дослідницькій практиці застосовується все частіше, він представлений в спеціальній літературі як спірний (оспорюваний) метод.

Переваги методу:

- Велика кількість варіантів думок учасників і внаслідок цього тематична глибина інформації, подібний збір даних і грунтовно продуманий сценарій дискусії;

- Познаваемость структур і процесів індивідуальних і колективних установок, пізнаванності формулювання громадської думки в результаті висловлювання різних думок і точок зору;

- Відносно велика спонтанність висловлювань думок, яка робить можливим відтворення в межах дослідницької ситуації (дослідницького експерименту) повсякденної реальності і яка стимулює учасників до взаємодії.

Достоїнствам протиставляють недоліки:

- Нерівноправне участь у дискусії через соціальних і мовних бар'єрів;

- Вплив групподинамических закономірностей: небезпека монополізації розмови лідером якого-небудь думки;

- Не стандартизована ситуація збору даних;

- Неможливість побудови репрезентативної вибірки учасників дискусії.

Використовується групова дискусія в цілях корекції міжособистісних відносин або особистісних проблем. У завізімості від цього розрізняють: біографічну, тематичну чи интеракционную дискусію.

Зазвичай в якості ведучої виділяють интеракционную орієнтацію дискусії, оскільки вона визначає специфіку групової психокорекції як методу, заснованого на використанні групової динаміки, забезпечуючи реалізацію одного з найважливіших чинників цього методу - зворотного зв'язку. Интеракционная орієнтація дискусії спрямована на аналіз особливостей міжособистісної взаємодії в групі і ситуацій, що виникають в ході групового процесу.

Біографічна дискусія передбачає обговорення історії життя клієнта, окремих епізодів і подій його біографії, його проблем, конфліктів, відносин, установок, особливостей поведінки і т.д.

Тематична орієнтація дискусії концентрує увагу групи на актуальних для більшості учасників загальних темах. Наприклад, «Як керувати собою в складних ситуаціях?»; «Конфлікт - зло чи благо?» І т.д.