- •Предмет і завдання соціальної психології
- •Особливості роботи з неформальними групами
- •«Соціальне» та «психічне», їх співвідношення
- •Формальна і неформальна структура груп
- •Концепція «психологія народів»
- •Комунікативна структура групи
- •Концепція «психологія мас»
- •Особливості психологічного впливу, очікування та симпатії в групі
- •Концепція «інстинкти поведінки»
- •Розвиток малої групи, групо утворення
- •Методи соціальної психології
- •Групові норми, їх регулятивна роль
- •Поняття спілкування у соціальній психології
- •Феномен групового тиску. Конформізм та конформність
- •Розвиток спілкування в онтогенезі
- •Проблема групової згуртованості
- •Особливості міжособистісного спілкування
- •Конфлікти: поняття, класифікація
- •Спілкування як взаємодія, різновиди взаємодії
- •Причини конфліктів
- •Комунікація та її різновиди
- •Засоби розв’язання міжособистісних конфліктів
- •Бар’єри спілкування
- •Переговорний процес, типові моделі поведінки на переговорах
- •Соціальна перцепція
- •Критерії ефективності переговорного процесу
- •Егоцентризм та ідентифікація як механізми взаєморозуміння
- •Методики оптимізації переговорів
- •Емпатія та рефлексія як механізми взаєморозуміння
- •Причини деструктивності у переговорах, їх здолання
- •Феномен «каузальної атрибуції»
- •Рішення та їх класифікація
- •Проблема розвитку соціальної перцепції
- •Переваги групового прийняття рішення
- •Психологічні способи впливу на іншу людину у процесі спілкування
- •Мала соціальна група, її ознаки
- •Лідерство і керівництво як персоніфіковані форми соціального контролю та інтеграції
- •Поняття та процеси групової динаміки
- •Поняття соціальної установки у вітчизняній психології
- •Соціометрія, референтометрія
- •Атитюд, його функції та структура
- •Тимчасові обмеження ефективності роботи мсг
- •Зміна соціальних установок контесті різних психологічних напрямків (психоаналіз, біхевіоризм, когнітивна та гуманістична психологія)
- •Класичні експерименти в соціальній психології (Мілгрем, Лапєр, Аш)
- •Диспозиційна концепція регуляції поведінки Ядова
Психологічні способи впливу на іншу людину у процесі спілкування
Зараження - це несвідома, спонтанна форма включення особистості в співпереживання загального психічного стану з великою групою людей одночасно, а також спосіб дії, що приводить до подібного стану.
Феномен зараження найчастіше зустрічається в неорганізованої спільності (натовпі), яка сама по собі сприяє його посиленню.
Механізм зараження може виявлятися в масових спалахах різних душевних станів, що виникають під час ситуацій паніки, спортивного азарту, ритуальних танців, релігійного екстазу і пр.
В основі зараження лежить емоційний вплив індуктора (носія емоційного заряду) в умовах безпосереднього контакту. При зараженні відбувається передача сильного психічного, емоційного заряду, який, проходячи по каналах взаємодії, багаторазово посилюється, створюючи психічний фон зараження.
Функції зараження:
1) посилення групової згуртованості, якщо така згуртованість вже є;
2) компенсація недостатньої згуртованості.
Навіювання - це соціально-психологічний механізм цілеспрямованого, неаргументованого впливу, орієнтований на формування загального психічного стану і спонукань до індивідуальних або масовим діям.
Навіювання характеризується некритичним сприйняттям інформації та здійснюється вербальними засобами на основі емоційної готовності людини отримати установку до дії. Навіюванню схильні діти, люди з домінуванням ситуативного психічного настрою, невпевнені в собі, стомлені або ослаблені.
Умови, необхідні для ефективного навіювання:
1) авторитетність джерела інформації;
2) довіра до нього;
3) відсутність опору до вселяє впливу.
Відмінні особливості навіювання:
1) вселяючий (суггестора) сам не знаходиться в тому ж емоційному стані, що і вселяється (суггерента);
2) навіювання - це персоніфіковане емоційно-вольовий вплив;
3) навіювання носить вербальний характер і не потребує доказі і логіці.
Переконання - це соціально-психологічний механізм спілкування, що будується на системі логічних доказів, орієнтованих на критично налаштовану особистість.
Умови ефективності переконуючого впливу:
1) зміст і форма переконання відповідають рівню вікового розвитку особистості;
2) переконання будується з урахуванням індивідуальних особливостей адресата;
3) переконання є послідовним і доказовим;
4) переконання містить узагальнюючі і конкретні факти;
5) переконання спирається на розум переконує, його досвід і знання;
6) переконує сам глибоко вірить в те, в чому переконує;
7) зацікавленість людини, якій адресовано вплив.
Відмінні особливості переконання:
1) переконання орієнтоване на формування свідомої діяльності переконувати;
2) при переконанні, приймає інформацію, робить висновки самостійно;
3) переконання являє собою переважно інтелектуальну дію.
Наслідування - це відтворення однією людиною певних зразків поведінки іншої людини або групи людей.
Види наслідування:
1) логічне і поза логічне;
2) внутрішнє і зовнішнє;
3) наслідування-мода і наслідування-звичай.
Закони наслідування:
1) внутрішні зразки викликають наслідування раніше, ніж зовнішні;
2) нижчі по соціальних сходах наслідують вищим.
Способи наслідування:
1) коли за допомогою спостереження моделі виникають нові реакції;
2) коли спостереження за нагородженням або покаранням моделі підсилює або послаблює стримуване поведінку;
3) коли спостереження моделі сприяє актуалізації зразків поведінки, раніше відомих наглядачеві.
Групова дискусія, її форми
Дискусія - обговорення якого-небудь спірного питання, проблеми. Важливою характеристикою дискусії, що відрізняє її від інших видів спору, є аргументованість. Обговорюючи спірну (дискусійну) проблему, кожна сторона, опонуючи думку співрозмовника, аргументує свою позицію.
Під дискусією також може матися на увазі публічне обговорення яких-небудь проблем, спірних питань на зборах, у пресі, у бесіді. Відмінною рисою дискусії виступає відсутність тези, але наявність в якості об'єднуючого початку теми. До дискусій, які організовуються, наприклад, на наукових конференціях, не можна пред'являти тих же вимог, що і до суперечок, організуючим початком яких є теза. Дискусія часто розглядається як метод, що активізує процес навчання, вивчення складної теми, теоретичної проблеми.
В психології метод групової дискусії (групова дискусія) використовується як метод групової психотерапії. Члени терапевтичної групи спілкуються між собою (ведуть суперечку) і в ході цього особливим чином організованого спілкування дозволяють свої психологічні проблеми.
В соціології метод групової дискусії (групова дискусія) використовується як метод збору даних, яких поєднує елементи методів групового та глибинного інтерв'ю та соціологічного спостереження. Суть методу - організація в малій групі цілеспрямованого розмови по проблемам, що цікавлять дослідника.
Переваги і недоліки групової дискусії на інструмента збору даних.
Не дивлячись на те, що метод групової дискусії в дослідницькій практиці застосовується все частіше, він представлений в спеціальній літературі як спірний (оспорюваний) метод.
Переваги методу:
- Велика кількість варіантів думок учасників і внаслідок цього тематична глибина інформації, подібний збір даних і грунтовно продуманий сценарій дискусії;
- Познаваемость структур і процесів індивідуальних і колективних установок, пізнаванності формулювання громадської думки в результаті висловлювання різних думок і точок зору;
- Відносно велика спонтанність висловлювань думок, яка робить можливим відтворення в межах дослідницької ситуації (дослідницького експерименту) повсякденної реальності і яка стимулює учасників до взаємодії.
Достоїнствам протиставляють недоліки:
- Нерівноправне участь у дискусії через соціальних і мовних бар'єрів;
- Вплив групподинамических закономірностей: небезпека монополізації розмови лідером якого-небудь думки;
- Не стандартизована ситуація збору даних;
- Неможливість побудови репрезентативної вибірки учасників дискусії.
Використовується групова дискусія в цілях корекції міжособистісних відносин або особистісних проблем. У завізімості від цього розрізняють: біографічну, тематичну чи интеракционную дискусію.
Зазвичай в якості ведучої виділяють интеракционную орієнтацію дискусії, оскільки вона визначає специфіку групової психокорекції як методу, заснованого на використанні групової динаміки, забезпечуючи реалізацію одного з найважливіших чинників цього методу - зворотного зв'язку. Интеракционная орієнтація дискусії спрямована на аналіз особливостей міжособистісної взаємодії в групі і ситуацій, що виникають в ході групового процесу.
Біографічна дискусія передбачає обговорення історії життя клієнта, окремих епізодів і подій його біографії, його проблем, конфліктів, відносин, установок, особливостей поведінки і т.д.
Тематична орієнтація дискусії концентрує увагу групи на актуальних для більшості учасників загальних темах. Наприклад, «Як керувати собою в складних ситуаціях?»; «Конфлікт - зло чи благо?» І т.д.
