- •Предмет і завдання соціальної психології
- •Особливості роботи з неформальними групами
- •«Соціальне» та «психічне», їх співвідношення
- •Формальна і неформальна структура груп
- •Концепція «психологія народів»
- •Комунікативна структура групи
- •Концепція «психологія мас»
- •Особливості психологічного впливу, очікування та симпатії в групі
- •Концепція «інстинкти поведінки»
- •Розвиток малої групи, групо утворення
- •Методи соціальної психології
- •Групові норми, їх регулятивна роль
- •Поняття спілкування у соціальній психології
- •Феномен групового тиску. Конформізм та конформність
- •Розвиток спілкування в онтогенезі
- •Проблема групової згуртованості
- •Особливості міжособистісного спілкування
- •Конфлікти: поняття, класифікація
- •Спілкування як взаємодія, різновиди взаємодії
- •Причини конфліктів
- •Комунікація та її різновиди
- •Засоби розв’язання міжособистісних конфліктів
- •Бар’єри спілкування
- •Переговорний процес, типові моделі поведінки на переговорах
- •Соціальна перцепція
- •Критерії ефективності переговорного процесу
- •Егоцентризм та ідентифікація як механізми взаєморозуміння
- •Методики оптимізації переговорів
- •Емпатія та рефлексія як механізми взаєморозуміння
- •Причини деструктивності у переговорах, їх здолання
- •Феномен «каузальної атрибуції»
- •Рішення та їх класифікація
- •Проблема розвитку соціальної перцепції
- •Переваги групового прийняття рішення
- •Психологічні способи впливу на іншу людину у процесі спілкування
- •Мала соціальна група, її ознаки
- •Лідерство і керівництво як персоніфіковані форми соціального контролю та інтеграції
- •Поняття та процеси групової динаміки
- •Поняття соціальної установки у вітчизняній психології
- •Соціометрія, референтометрія
- •Атитюд, його функції та структура
- •Тимчасові обмеження ефективності роботи мсг
- •Зміна соціальних установок контесті різних психологічних напрямків (психоаналіз, біхевіоризм, когнітивна та гуманістична психологія)
- •Класичні експерименти в соціальній психології (Мілгрем, Лапєр, Аш)
- •Диспозиційна концепція регуляції поведінки Ядова
Причини конфліктів
Передумови та причини конфліктів умовно можна розділити на:
1) загальні причини та передумови:
а) несприятливі матеріальні умови життєдіяльності більшості громадян;
б) негативні групові настрої, стан беззахисності і т. п.;
в) недоліки увагу до потреб, вимог і соціальним очікуванням людей;
г) протиріччя у громадській думці та негативні настрої;
д) різні види диференціації людей (за віком, досвідом, національної приналежності і т. д.);
е) недоліки в організації трудового, освітнього процесу, дозвілля;
ж) недоліки в керівництві та роботі з людьми (ігнорування або слабке задоволення їх інтересів і потреб, почуття беззахисності, соціальної несправедливості, безправ'я);
з) виникнення негативно спрямованих мікрогруп і негативного лідерства;
і) деформації соціалізації громадян і збільшення числа людей з негативним ставленням до соціального середовища, нормам, порядкам, з низьким рівнем соціальної свідомості, моральності, духовності, ослабленням потреби до праці, що посилилися примітивними потребами, негативними побутовими звичками (пияцтво, наркоманія, вседозволеність у відносинах з оточуючими), агресивністю, злопам'ятством, жорстокістю, схильністю до силового поведінці;
2) особистісні причини:
а) розбіжність ціннісних орієнтацій, цілей, мотивів, інтересів і потреб. Ціннісні характеристики завжди відносні і індивідуальні: одні гинуть за метал, інші - за ідею. Розбіжність особистісних смислів і значень є однією з основних причин конфліктів і визначає лінію поведінки в конфлікті, його стратегію і тактику;
б) розбіжність характерів індивідів - ця причина особливо характерна для груп, що перебувають у тривалому, локальному і постійному спілкуванні. Так, конфлікти часто виникають при тривалому спілкуванні холерика і меланхоліка. Особливо важкі в спілкуванні люди з вираженими акцентуаціями характеру;
в) протиріччя між різними установками особистості, створюючими ідеальні типи індивідуальності. Так, може викликати конфлікт взаємодія теоретика і практика в силу їх протилежних внутрішніх життєвих устремлінь: теоретик у всьому шукає істину, а практик - користь;
г) неадекватні уявлення (розрив між очікуваним і реальним результатом), оцінки (наприклад, оцінка керівником підлеглих і підлеглими керівника) і самооцінки є особливо частою причиною конфліктної поведінки в діловому спілкуванні, в якому не можна з власної волі вийти з взаємодії або застосувати тактику уникнення;
д) відмінності в манерах поведінки, які зменшують ступінь взаєморозуміння між людьми та ускладнюють їх співпраця, також можуть стати причиною конфлікту;
е) відмінності в етичних цінностях людей, коли моральні норми поведінки одних вступають в протиріччя з нормами інших.
Причини конфліктів в організації:
1) розподіл ресурсів - необхідність ділити ресурси майже неминуче веде до різних видів конфлікту (несправедливості в оцінці праці людей та винагороді за працю, необ'єктивне, незаслужене возвеличення одних і занижена оцінка інших співробітників);
2) взаємозалежність завдань від іншої людини або групи. Певні типи організаційних структур збільшують можливість конфлікту (матрична структура організації, де навмисне порушується принцип єдиноначальності);
3) незадовільні комунікації можуть діяти як каталізатор конфлікту, заважаючи окремим працівникам або групі зрозуміти ситуацію або точки зору інших (наприклад, неточне опис посадових обов'язків).
