69. «Розрада від філософії» Северина Боеція

1. Філософія – книги і скіпетир

2. Старість і молодість очей

3. Теоретичне над практичним

4. Бог – найвище благо

5. Доля – фортуна – вічно міняється то помагає, то шкодить через випадковість, вона є долею хоча ми цього не розумієм

6. Треба пізнавати через вічну душу Бога – це і є благо а не матеріальний світ

7. Творячи обро – нагорода за нього бо ти наближаєшся до блага. Проте творячи зло – покаранням і єзло, адже тим ти віддаляєшся від блага

8. Одне через природу, друге випадково, третє – волюнтаризм.

9. "Бог- это само счастье, как высшее счастье".

70. Загальна характеристика схоластики та її періодизація.

Наступний період (XIII—XV ст.) в розвитку середньо­вічної філософії називають схоластикою.Схоластика — філософське вчення, в якому поєднані релігійно-філософські засновки з раціо­налістичною методикою та формально-логічними проблемами.Центральна проблема - з'ясування співвідношення між вірою і розумом. Проблема тлумачення сакральних текстів. Метод схол. – дедукції, від заг.до конкретного, що пояснюєтьсячерез загальні догми, аксіоми, які не піддаються сумніву. Особлива форма мислення схоластів – силогізм – 2 положення – висновок. На першому місці – теологія,2 – філософія,3 – науки. Рух думки відбув.від 1 дефініції до іншої із урахуванням юридичного мислення.Гол.критерій мисленн схоластів – логіка.

Філософію викладали у школах при монастирях, во­на була шкільною мудрістю, звідси і назва — «схола» (з грецької — школа). Пізніше це слово набуло негативного значення, ним стали позначати відірване від життя муд­рування. Періодизація:

Рання 9-13ст. –посилення папської влади, влада августинівського платонізму.З'явл.позиції реалізму та номіналізму, проміжна позиція – концептуалізм. Представники: Скотт, А. Кентенберійський, Абеляр.

Зріла 12-13 ст. – культивується в університетах, лідери Оксфорд та Паризький унів.Платонізм витісняється арістотелізмом. Найвидатн.схоласт – Тома Аквінський.

Пізня 14-15 ст. – ідейні суперечності, зростання епохи феодалізму, христ.зменшує вплив на людей, визріває скепсис, віра відступає.Бажання примирити віру і розум, їхня взаємодія, руйнується ідеологія Томізму, а, значить арістотелізму. Скотт, Оккам.

71. Полеміка реалізму і номіналізму.

Суттєве значення для подальшого розвитку європейсь­кої філософії мала дискусія між номіналістами і реаліста­ми, яка тривала в схоластиці протягом кількох століть. Центральна проблема дискусії — природа загальних понять. Почалося все як теологічна суперечка.підгрунтя – догмату Святої Трійці. Ортодокси вваж., що Трійця – це єдине і святе, а інші – що цетри окремі іпостасі. Ті, хто говорив про єдність – реалісти, хто про окремість – номіналісти.Ця проблема споріднена з проблемою співвідношення за­гального і одиничного, що хвилювала давньогрецьких філо­софів, але їй властиве дещо інше смислове забарвлення.

Реалізм — філософський напрям, згідно з яким загальні поняття існують реально як сут­ності речей.Вони є первинні, існують незалежно від нашого мислення, поза свідомістю.

Ансельм Кентерберійський,Тома Аквінський був поміркованим реалістом, вважав, що загальне існує нерозривно від одиничного, що людина осягає сут­ності в поняттях розуму. Є 3 аспекти універсалій,ланцюжок: ідея, що існує в Бога — сутність — ідея в розумі людини. Ієрархічна побудова сущого

Номіналізм— філософське вчення, що запе­речує онтологічне значення універсалій (загальних понять), ствер­джуючи, що універсали існують не в дійсності, а тільки в мисленні людини.Універсалії – це лише імена речей, а дійсним існуванням володіють лише одиничні речі.

Номіналісти — Вільям Оккам, Жан Буриданне при­ховують ніяких універсалій.

Така відмінність у співвідношенні одиничного і за­гального в світі речей передбачала різні тлумачення спо­собу їх творення. Реалісти — прихильники платонівсько-арістотелівської традиції, для якої Бог є передусім розу­мом — вважали, що ідеї (загальне) як думки Бога передують творінню (є своєрідним планом творіння) і в самому творінні, в речах складають їх сутність. Усе це зу­мовлює , Що постала в концепції Аквінського, зумовлена різним спо­собом втілення ідеї — форми.

Номіналісти щодо розуміння Бога схилялись до біб­лійної традиції, яка тлумачить його як вищу волю. На їх думку, Бог творить речі за своєю волею, вони не є втілен­ням ідей. Речі одиничні. Це є підставою для заперечення принципу ієрархічності побудови світу. Обидві концепції по-різному інтерпретують і пізнан­ня.