85. Зародження протестантизму. Мартін Лютер.

Реформація – боротьба проти головування католицької церкви у релігійному та, сусп. та політ. житті. Яскрава критика монополії катол.руху.Пік припадає на 16ст. Мартін Лютер не є філософом, він монах, священик, професор-теолог Віттенбергського університету. У 1517 році він пише 97 богословських тезисів, які направлені проти організації архітектоніки католицизму, схоластики, а, головне – проти авторитету церкви та вищих уерковних ієрархій. І вивісив їх на вході у церкву. Лютер казав, що духовенство є посередником між Богом і людьми. Людина досягає спасіння душі лише вірою. Але воно не залежить від неї, бо без Божої благодаті людська воля ні на що не здатна. Він вважав, що людина не сумнівається, а має певні переконання у душі.

Улітку 1520 року Папа Лев10 наклав анафкму і відлучив Лютера від церкви, а Лютер спалив папську енцикліку. 1534р – переклав Біблію на нім.мову. Він ставить її на місце авторитету, замість церкви.

У 1580р виникає ЛЮТЕРАНСТВО. Християнська свобода – це свобода у христ.значенні. Церква підпорядковується державі.Релігія стала ірраціональною, підтримували концепцію 2 істин, за якою філософія, наука і релігія – незалежні.

Творець німецької реформації Мартін Лютер проголосив працю богоугодною справою та осудив неробство, наголошуючи, що в праці лю­дина подібна до творця всього сущого. Протестантизм засу­див пияцтво і розпусту, через які розтринькувались здобут­ки праці, добробут людини визнав свідченням її богоугодної поведінки. Бідність стала вадою (якщо ти бідний, то ведеш небогоугодне життя), багатство вважалося чеснотою. Цим, на думку Вебера, поясняюється те, що капіталізм зародився в країнах, де переміг протестантизм.

86. Емпіризм Френсіса Бекона

«Будь-яке судження ми можемо висловити лише послуговуючись фактами». Англійський філософ Ф.Бекон(1561-1626 рр) започатковує вивчення методів осягнення природи. Особливо він цінив метод ЕМПІРИЗМУ. Основний твір Бекона: «Новий органон». Головну увагу Бекон приділяє проблематиці науки, знання і пізнання. У світі науки він вбачав основний засіб розв'язання соціальних проблем і суперечностей сучасного йому суспільства. На думку Бекона, узгодженість між наукою і владою має плідно впливати на соціальний розвиток.

«Знання – це сила», -Бекон. Він вважав знання істиною, і цим воно відрізняється від практики. Релігія, на думку Б.,не повинна втручатись у науку. Він казав, що повне знання сусідить з релігією, а часткове – веде до атеїзму.

Основним робочим методом логіки він вважає індукцію(від конкретного до загального) і зовсім відмовляється від дедукції. Як основне знаряддя пізнання у нього виступають почуття, досвід, експеримент і те, що з них випливає. На основі узагальнення чуттєвих даних ми дістаємо достовірне знання. Але досвід дає нам істинне знання тільки тоді, коли свідомість буде звільнена від помилкових суджень (образ дзеркала). Таких ідолів Бекон виділяє чотири групи: «ідоли роду», «ідоли печери», «ідоли ринку», «ідоли театру».

«Ідоли роду» — це помилки, властиві всьому роду людському. Вони зумовлені спільною для всіх людей природою, недосконалістю самого людського розуму.

«Ідоли печери» — це спотворення, джерелом яких є індивідуальні особливості розуму індивідів.

«Ідоли ринку» — це перешкоди, які виникають внаслідок спілкування між людьми за допомогою слів. Це процес нав'язування індивідам тих чи інших помилкових, але таких, що вже стали звичними, уявлень.

«Ідоли театру» — помилки, породжені сліпою вірою людей в авторитети, старовинні традиції, хибні думки.

Усвідомлення природи цих ідеалів допоможе подолати перешкоди на шляху пізнання.