96. Деїзм філософії просвітників.

Просвітництво 18-поч19 ст. Просвітники визначили рівність людини перед законом. Домінуючі позиції П. у Франції пов'язані із існуванням «Третього стану»( селяни, молода буржуазія). Просвітники виражали інтереси саме цього стану. Їхня мета – досягнути соуіальної рівності перед законом. Вольтер боровся проти катол.церкви та її власності на землю. Він казав:» Якби навіть бога не було, то його варто було б винайти!.Він вважав його блискучим винаходом.

Просвітники сповідували ДЕЇЗМ – концепцію пвсивного Бога.Вони ввадали, що бог створив світ, але більше нчого не зробив, не впливає на подіїю Деїзм – це опозиція до креаціонізму. Через матеріалізм пролягає шлях до від деїзму до атеїзму. Деїсти: Вольтер, Дідро, Монтеск'є, Кондільяк. Атеїсти: Гольбах, Гельбецій, Ля Метрі. Революція, здійснена проствітниками стала основою соціальної революції ( Вел.бурж.1789р). Першопочатком стала револ.ідей, гасло якої –свобода, рівність, братерство!Жан Жак руссо був і просвітником і скептиком водночас. Він говорив про навернення до природи. Прагнув до становлення людини чистої, незіпсованої. Побічними наслідками прогресу ставало те, що людина ставала бездушною, недоброю, прагматичною.

Маніфест просвітн-ва виявився у виданні «Енциклопедії» у Франції, ред-ми якої був Дідро та Де Ламберг. Завд.ЕНЦ. – надати публіуі найрізноманітніші на той час знання, просвітити народ. До роботи над її створенням залучалм видатних інтелектуалів. Велика кількість статей була ліберального змісту, влада тиснула на видавців, а згодом – заборонила її видавати.

99. Ідеалістичне спрямування німецької класичної філософії.

Німецька класична філософія зароджується у 18ст. зусиллями Канта, та розквіт її припадає на кінець 18ст, завдяки Фіхте, Ніцше, Гегелю. Філософія складна, абстрактна і умоглядна. 18-19ст – золотий вік нім.культури.Виникає відомий перифраз про німців як націю поетів та філософів. Сама ж держава на той час слабка, розділена, але спостеріг. Бурхливий душевний та культурний підйом.Закінчується епоха у 30х рр 19 ст. – смертю Гегеля.

Характеризується схильністю до умоглядності, стриманим ставленням до матеріалізму, екмає прихильності до атеїзму. Просвітництво здійснюється пасторами. Хороша традиція – започаткув.перекладів античної філософії, ідеалістичне сприйняття грецької культури та ідеології.Багато німці дали і світовій музиці.Стрижнева лінія у філософів – дослідження форм всезагальності. Дійсність розумілась як духовна реальність, як розум. У кінуеврму розвитку нім.ідеалізм висунув основну філос.проблему – діалектику тотожності мислення і буття. Філософів, які належать до НКФ, споріднює зміщення центру дослідження від об'єкта до суб'єкта, в онтологічному аспекті — від природи до історії і культури. Відбувається переосмислення і самого суб'єкта.Кожен із філософів намагався бути оригінальним, і вважав свої досягнення неповторними, ловершеними. Нім. клас. ідеалізм став основою для розвитку нім.філософії 19-20ст.

100. Особливості діалектичного методу Гегеля. Гегелівська тріада.

Гегель завершив розвиток нім.філософії. Філософія – це те ж , що й релігія – АБСОЛЮТ.Сутністю Бога є самосвідомість, або мислення мислення. Людина своїм мисл.здаьна проникнути у будь-які суперечності життя.Все у світі з'єднано причинно-наслідковим зв'язком. За Гегелем, діалектична логіка – основа пізнання, його інструмент, а форма – поняття. Рушійним мотором діалект.логіки є суперечність, боротьба протилежностей.Чисте поняття=сутності речей.будь-який розвиток відбувається за певною схемою: теза(твердження)–антитеза(заперечення) – синтеза(заперечення заперечення).Це не означає, що синтеза усуває 2 попередні етапи.У синтезі примиряється теза та антитеза і виникає новий якісний стан.(Пуп'янок – квітка – плід).