- •1. Онтологічні ознаки мови: субстанціональні і функціональні.
- •2. Філософська основа генеративізму. Породжувальна граматика п. Хомського. «Аспекти теорії синтаксису». Поняття концепції і вживання.
- •3. Поняття функції. Природні, системні та функціональні якості. Функція, вживання та ефект.
- •4. Мовознавство Давньої Греції. Олександрійський період.
- •5. Комунікативна vs регулятивна функція мови.
- •6. Філософська концепція мови Гумбольдта. «Дух народу». Мова і народ, мова і культура, мова та свідомість.
- •7. Передвісники порівняльно-історичного мовознавства.
- •8. Психолінгвістика та нейролінгвістика. Породження та сприйняття мовлення. Асоціативний експеримент.
- •9. Копенгагенський структуралізм (глосемантика).
- •10. Індійська мовознавча традиція.
- •11. Інтерлінгвістика. Штучні мови. «Клуб» світових мов.
- •12. Модель комунікації.
- •13. Конототивне і денотативне значення, їх призначення в процесі спілкування.
- •15. Знакова природа мови. Двобічність знака: план змісту та план вираження. Види знаків (класифікація).
- •16. Лінгвістичні ідеї о. О. Потебні. Вчення про внутрішню форму і значення.
- •17. Положення Гумбодта про творчий характер мови. Вчення Гумбольдта про форму в мові.
- •19. Генеалогічна класифікація мов. Поняття родини, групи, підгрупи.
- •20. Женевська Школа.
- •22. Мова і мислення. Невербальний характер мислення. Типи мислення. Механізм формування образів та асоціацій.
- •23. Школа естетичного ідеалізму
- •24. Огляд теорій походження мови.
- •25. Сутність мови: біологічні та соціальні характеристики мови.
- •26. Лінгвістика тексту. Дискурс і текст.
- •27. Н. Хомський. «Мова і мислення». Поняття вроджених структур. Поверхневі та глибинні структури.
- •28. Поняття методу, методики, методології, об’єкта та предмета дослідження. Поняття загальнонаукових та лінгвістичних методів. Перелік та тлумачення загальнонаукових методів.
- •29. Порівняльно-історичний та зіставний методи у мовознавстві.
- •30. Класифікація мовленнєвих актів. Непрямі мовленнєві акти. Імплікатура.
- •31. Соціологічний напрям у мовознавстві.
- •32. Концептуальний аналіз. Концептосфера. Фрейм.
- •33. Мова як засіб регуляції поведінки членів мовного колективу. Теорія мв. Природа мв. Основні сфери мв. Передумови мв.
- •34. Становлення науки про мову у Давній Греції. Філософський період.
- •35. Китайська мовознавча традиція.
- •36. Прагмалінгвістика. Теорія мовленнєвих актів. Комунікативний та мовленнєвий акт. Пропозиція, інтенція, іллокуція, перлокуція.
- •37. Комунікативна лінгвістика. Мовний етикет. Максими г. Грайса.
- •38. Типологічна (морфологічна) класифікація мов.
- •39. Соціолінгвістика, її предмет, завдання і проблеми.
- •40. Неминучість суб’єктивних трактувань, і уявлень про мову. Лінгвістичні омани та міфи, їх роль в історії мовознавства. Верифікація лінгвістичної теорії.
- •41. Європейське мовознавство епохи середньовіччя і Відродження
- •42. Зародження Американського структуралізму (дескриптивізму). Ф. Боас, е. Сепір, л. Блумфільд.
- •43. Лінгвістична концепція ф. Де Соссюра. Лінгвальна діяльність, мова і мовлення. Внутрішня і зовнішня лінгвістика. Поняття системності та значущості.
- •44.Теорія когнітивної метафори. Дж. Лакофф і м. Джонсон.
- •45. Функціональна лінгвістика
- •46. Становлення молодограматизму у мовознавстві. Принцип психологізму та історизму.
- •47. Лінгвістичні погляди Пилипа Федоровича Фортунатова.
- •48. Мовознавство Давнього Риму.
- •49. Структурний метод та його методики.
- •50. Соціолінгвістика а. Мейе та ж. Вандрісса.
- •51. Ф. Де Соссюр. Парадигматика та синтагматика. Знакова система мови та властивості мовного знака. Синхронія та діахронія.
- •52. Когнітивна теорія категоризації.
- •54. Вільгельм фон Гумболдт. "Про порівняльне вивчення мов стосовно різних епох їх розвитку".
- •55. Граматика Пор-Рояль. «Загальна раціональна граматика» а. Арно і к. Лансо.
- •56. Місце мовознавства в системі наук. Внутрішня і зовнішня лінгвістика.
- •57. Празька лінгвістична школа.
- •58. Роль живих мов і діалектів у вивченні молодограматиків. Фонетичні закони.
- •59. Психологізм у мовознавстві. Психологічна концепція Геймана Штенталя.
- •60. Основні методики американських структуралістів.
- •61. Натуралістичний (біологічний) напрям у порівняльно-історичному мовознавстві.
- •62. Основоположники порівняльно-історичного мовознавства.
31. Соціологічний напрям у мовознавстві.
Соціологічний напрям – сукупність течій, шкіл і окремих концепцій, які трактують мову передусім як соціальне явище. Сформувався на зламі ХІХ – ХХ ст. Спочатку у Франції, Швейцарії та США, а потім і в інших країнах. Представники соціологічного напрямку в мовознавстві вивчали мову передусім як засіб комунікації, потім як інструмент формування мислення та світогляду, а також як спосіб впливу та оформлення емоцій. Важливе місце у працях представників соціолінгвістичного напрямку посідає вивчення діалектів (територіальних та соціальних). Вивчення територіальних діалектів столо засадовим для діалектології та лінгвістичної географії, а соціальні діалекти стали об’єктами досліджень соціолінгвістики. Однією із головних у соціолінгвістиці є проблема соціальної диференціації мови. Особлива увага приділяється питанню взаємозв’язку мови та культури. Методи соціолінгвістики являють собою синтез лінгвістичних та соціальних процедур. Вони передбачають польові дослідження та соціолінгвістичний аналіз мовного матеріалу. Методи польового дослідження – анкетування, інтерв’ювання та безпосереднє спостереження. Останнім часом набули поширення методи моделювання соціально зумовленої варіативності мови. Грунт для сучасної соціолінгвістик підготували передусім праці представників соціологічного напряму у французькому мовознавстві, американських етнолінгвістів та представників Празької лінгвістичної школи.
32. Концептуальний аналіз. Концептосфера. Фрейм.
Концептуальний аналіз – це чуттєво-пізнавальна абстракція предметів і явищ, розумовий і психологічний образ об’єкта, різносубстантна одиниця свідомості, яка містить уявлення, образи, гештальти, поняття.
Концептосфера - це впорядкована сукупність концептів народу, інформаційна база мислення. Концепти, що утворюють концептосферу, за окремими своїми ознаками вступають у системні відносини подібності, відмінності та ієрархії з іншими концептами.
Фрейм — це структура, що описує деякий складний об'єкт або абстрактний образ або модель для представлення деякої концепції (стереотип сприйняття).
33. Мова як засіб регуляції поведінки членів мовного колективу. Теорія мв. Природа мв. Основні сфери мв. Передумови мв.
Мовленнєвий вплив, у широкому сенсі – вплив на індивідуальну та/або колективну свідомість і поведінку, що здійснюється різноманітними мовленнєвими засобами. У вузькому сенсі, під мовленнєвим впливом розуміють використання особливостей будови та функціонування перерахованих знакових систем, і насамперед природної мови, з метою побудови повідомлень, що володіють підвищеною здатністю впливу на свідомість і поведінку адресата або адресатів повідомлення. Людина звичайно оточує свою свідомість захисним бар'єром, здатним протистояти сторонньому впливу максимально забезпечувати саме узгодження діяльності, а не звичайне включення себе до планів інших людей. Ефективне подолання захисного бар'єра – це саме те, що розуміється під мовним впливом у вузькому сенсі та що вивчається спеціальною дисципліною, яка має назву теорія мовленнєвого впливу. Той факт, що предметом теорії мовленнєвого впливу є насамперед ситуації, у яких об'єкт впливу не усвідомлює, що є таким, обумовив більшу популярність такої категорії, як мовне маніпулювання. Термін "маніпулювання" володіє однією неприємною властивістю: він сам по собі є маніпулятивним. У захисного бар'єра є межа міцності та слабкі місця, і тому інструменти мовленнєвого впливу можуть мати більшу або меншу ефективність. Результат впливу визначається більш точним знанням, по-перше, про пристрій "оборонних рубежів", що обмежують можливості впливу на особистість, а по-друге – знанням семіотичних засобів подолання захисних бар'єрів і вмінням ними користуватися. У випадку мовленнєвого впливу семіотичні засоби деталізуються як особливості будови та функціонування мови. Основні сфери мовленнєвого впливу. Існують деякі сфери життя, у яких мовленнєвий вплив, і навіть справжнє мовне маніпулювання практикуються особливо часто і відіграють дуже важливу роль. Насамперед, варто назвати дві великих сфери, що завжди привертали до себе підвищену увагу суспільства та є детально вивченими з позицій теорії мовленнєвого впливу. Це, з одного боку, політична, а з іншого боку – рекламна комунікація. Елементи мовленнєвого впливу, звичайно ж, присутні у навчанні та вихованні – що гостро переживається поборниками необмеженого розвитку людської особистості. Наступні дві сфери – це, по-перше, процесуальна та судова практика конкурентного типу. Інша сфера інтенсивного мовленнєвого впливу з використанням особливостей мовних форм – це психотерапія, а також такий її вид, як нейролінгвістичне програмування.
