57. Празька лінгвістична школа.

«Празький лінгвістичний осередок» був заснований у 1926 р. Із короткою програмою осередку його представники виступили на міжнародному лінгвістичному конгресі в Гаазі в 1928 р. Із 1929 до 1939 р. «Праці» осередку друкувалися французькою мовою. До осередку входили чеські мовознавці Вілем Матезіус (1882-1945), Богуміл Трнка (1895-1984), Богуміл Гавранек (1893-1978), Ян Мукаржовський (1891- 1975), пізніше Володимир Скалічка (1909-1991), Йозеф Вахек (1909-1996), а також російські мовознавці Микола Трубецькой (1890-1938), Роман Якобсон (1896-1982) і Сергій Карцевськнй (1884-1955). У своїй теорії празькі лінгвісти спиралися на вчення Соссюра, Бодуена де Куртене і деякі ідеї Фортунатова. Одним із найвагоміших досягнень Празької школи є положення про те, що синхронії й діахронії однаковою мірою притаманний системний характер. Водночас пражці наголосили на неможливості усунення понятгя еволюції з синхронічного опису мови, вважаючи серйозною помилкою розглядати статику й синхронію як синоніми. Празькі структуралісти сприйняли й творчо розвинули і другу основну ідею Соссюра - концепцію мови і мовлення. У працях Трубецького це протиставлення стало основою розмежування фонології й фонетики. Чи не найбільшою заслугою пражців є інтерпретація і мови як функціональної системи, тобто як «системи засобів вираження, що служать якійсь певній меті». Пражці зацікавилися питанням, як мова використовує свою фонологічну систему для творення таких мовних одиниць, як морфема, слово, речення. Так з’явились нові розділи мовознавства - морфонологія, фонологія слова, фонологія синтагми. Помітним внеском Празької лінгвістичної школи в синтаксичну теорію є вчення Матезіуса про актуальне членування речення, Матезіус висловлює думку про принципову відмінність між формальним членуванням речення (виділення підмета і присудка), яке показує його граматичну структуру, і поділом речення на тему і рему, який виявляє його «функціональну перспективу». Серед оригінальних ідей пражців - теорія мовних контактів і мовного союзу (об'єднання мов за подібністю, що зумовлена контактуванням, взаємовпливами) Трубецького й типологічні ідеї Скалічка обґрунтував необхідність структурного порівняння мов незалежно від їхніх генетичних зв'язків.

58. Роль живих мов і діалектів у вивченні молодограматиків. Фонетичні закони.

Фонетичні закони молодограматиків прагнули перетворити лінгвістику на точну науку. Фонетичні закони мають певні принципи і не знають винятків, тому поняття спонтанних змін є умовним до встановлення причин. Фонетичні закони належать не до вчень про закони явищ природа, а до законів людської діяльності. Переглядається поняття фонетичного закону, сфера їх дії обмежується хронологічними і просторовими межами, зустрічається дія по аналогії, іншомовні запозичення, певні фонетичні умови. Пізніше А. Брюх, заперечував закономірність звукових змін. Мова складається з людських дій і вчинків...Введення нових методів досліджень, формулювання емпіричних законів на основі узагальнення матеріалу численних мов відіграло важливу роль. Порівняльно-історичний метод доведений до логічної досконалості. Зміни, внесені до порівняльно-історичного методу в ХХ столітті не порушили головних принципів, сформульованих молодограматиками. Етимологічні дослідження підняті до рівня точної науки. Зроблені значні конкретні відкриття водночас звузили наукову проблематику. Досліджували переважно фонетику, менше уваги приділяли морфології, майже не торкалися синтаксису. Написані ним численні історичні дослідження індоєвропейських мов складалися з історичної фонетики і меншою мірою історичної морфології.

Недолік – абсолютизація історичного аспекту на шкоду синхронічному.