46. Становлення молодограматизму у мовознавстві. Принцип психологізму та історизму.

Молодограматизм – напрям у порівняльно-історичному мовознав­стві, мета якого – дослідження живих мов, які нібито розвиваються за суворими, що не знають винятків, законами.

Зародження молодограматизму пов'язане з науко­вою діяльністю вчених Лейпцизького університету Ав­густа Лескіна (1840–1916), Карла Бругмана (1849– 1919), Германа Остгофа (1847–1909), Германа Пауля (1846–1921), Бертольда Дельбрюка (1842–1922). Зго­дом до них приєднались датські дослідники Карл Вернер (1846–1896), Вільгельм Томсен (1842–1927), нор­вежець Софус Бугге (1833–1907), француз Мішель Бреаль (1832–1915), італієць Граціадно-Ізая Асколі (1829–1907), росіянин Пилип Фортунатов (1848– 1914), американець Вільям-Дуайт Уїтні (1827–1894) та ін. Становлення молодограматизму зумовлене внутріш­німи чинниками розвитку мовознавства, пошуком шляхів подолання кризи, в якій опинилася компарати­вістика 60-х років XIX ст. Молодограматики прагнули уточнити основні принципи та завдання науки про мо­ву й удосконалити методику лінгвістичного досліджен­ня. Одним із основних теоретичних положень моло­дограматиків є трактування мови як продукту психофі­зичної діяльності. Мовлення, на їхній погляд, має два аспекти: психічний і фізичний. Лінгвістичний психологізм – важлива частина мето­дології молодограматиків. Слід зазначити, що моло­дограматики не сприйняли етнопсихологію Лацаруса і Штейнталя, а побудували свою концепцію на так зва­ному індивідуальному психологізмі. На думку Пауля, в дійсності існує лише індивідуальна психологія. По­няття, що виражаються мовою, виникають у надрах душі індивіда і ніде більше. Усі мовні зміни також відбуваються у звичайній мовленнєвій діяльності ін­дивіда. «будь-яка мовна творчість завжди індивідуа­льна», «жодних мов, крім індивідуальних, не існує», і «на світі стільки ж окремих мов, скільки індивідів» (Пауль). Звідси заклик молодограматиків вивчати «людину, яка говорить». Другою складовою частиною методології молодограматизму є історизм як єдино можливий науковий підхід. Молодограматики вважали необхідним вивчення живих мов і діалектів, які, на їхню думку, легші, ніж мертві давні мови, піддаються спостереженню і, відпові­дно, в них легше простежити закономірності розвитку мови. Молодограматики, акцентуючи на історичному ас­пекті дослідження мови, історію мовних явищ розгляда­ли ізольовано, несистемно. Такий підхід до вивчення мовних фактів, що отримав назву «атомізму», згодом ін­терпретували як недолік концепції молодограматизму.

47. Лінгвістичні погляди Пилипа Федоровича Фортунатова.

Представник, основоположник Московської лінгвістичної школи Фортунатов. Вся його діяльність пов’язана з Московським університетом. З 1876 до 1902 викладає загальне мовознавство, порівняльну граматику індоєвропейських мов, старослов’янську, литовську, давньоіндійську і готську мови. Друкувався мало, ідеї розвивав в лекційних курсах. Після його смерті було видано 2 томи його праць. Предметом мовознавства вважав мову в історичному аспекті. Вивчав історичну психологію, але не заперечував синхронічного підходу вивчення, особливо це стосувалося граматики. Вивчав проблемі звукових змін, але наголошував на суспільному характері мови та її зв’язку з історією суспільства. Досліджував слово в двох аспектах – лексикологічний та граматичний. Поняття нульової флексії. Розмежовував етимологію та морфологію. Встановив історичні епохи палаталізації перед голосними переднього ряду. Відкрив різновиди наголосу в балтословянських мовах і акцентне відношення в індоєвропейських. Вчення про граматичну форму – провідне місце, яку він розуміє вузькоморфомогічно як членування слова на основу та закінчення. Таке розуміння випереджало існуючий підхід до морфології. Основною синтаксичною одиницею мови Фортунатов уважав словосполучення, а не речення. Предметом синтаксису в його концепції є форми словосполучень. Отже, Фортунатов по-новому трактував лише граматичну теорію, а до загальних проблем мовознавства він підходив, як молодограматики. Його школа відзначалась прагненням до наукової строгості та несуперечливості дослідження.