- •1. Онтологічні ознаки мови: субстанціональні і функціональні.
- •2. Філософська основа генеративізму. Породжувальна граматика п. Хомського. «Аспекти теорії синтаксису». Поняття концепції і вживання.
- •3. Поняття функції. Природні, системні та функціональні якості. Функція, вживання та ефект.
- •4. Мовознавство Давньої Греції. Олександрійський період.
- •5. Комунікативна vs регулятивна функція мови.
- •6. Філософська концепція мови Гумбольдта. «Дух народу». Мова і народ, мова і культура, мова та свідомість.
- •7. Передвісники порівняльно-історичного мовознавства.
- •8. Психолінгвістика та нейролінгвістика. Породження та сприйняття мовлення. Асоціативний експеримент.
- •9. Копенгагенський структуралізм (глосемантика).
- •10. Індійська мовознавча традиція.
- •11. Інтерлінгвістика. Штучні мови. «Клуб» світових мов.
- •12. Модель комунікації.
- •13. Конототивне і денотативне значення, їх призначення в процесі спілкування.
- •15. Знакова природа мови. Двобічність знака: план змісту та план вираження. Види знаків (класифікація).
- •16. Лінгвістичні ідеї о. О. Потебні. Вчення про внутрішню форму і значення.
- •17. Положення Гумбодта про творчий характер мови. Вчення Гумбольдта про форму в мові.
- •19. Генеалогічна класифікація мов. Поняття родини, групи, підгрупи.
- •20. Женевська Школа.
- •22. Мова і мислення. Невербальний характер мислення. Типи мислення. Механізм формування образів та асоціацій.
- •23. Школа естетичного ідеалізму
- •24. Огляд теорій походження мови.
- •25. Сутність мови: біологічні та соціальні характеристики мови.
- •26. Лінгвістика тексту. Дискурс і текст.
- •27. Н. Хомський. «Мова і мислення». Поняття вроджених структур. Поверхневі та глибинні структури.
- •28. Поняття методу, методики, методології, об’єкта та предмета дослідження. Поняття загальнонаукових та лінгвістичних методів. Перелік та тлумачення загальнонаукових методів.
- •29. Порівняльно-історичний та зіставний методи у мовознавстві.
- •30. Класифікація мовленнєвих актів. Непрямі мовленнєві акти. Імплікатура.
- •31. Соціологічний напрям у мовознавстві.
- •32. Концептуальний аналіз. Концептосфера. Фрейм.
- •33. Мова як засіб регуляції поведінки членів мовного колективу. Теорія мв. Природа мв. Основні сфери мв. Передумови мв.
- •34. Становлення науки про мову у Давній Греції. Філософський період.
- •35. Китайська мовознавча традиція.
- •36. Прагмалінгвістика. Теорія мовленнєвих актів. Комунікативний та мовленнєвий акт. Пропозиція, інтенція, іллокуція, перлокуція.
- •37. Комунікативна лінгвістика. Мовний етикет. Максими г. Грайса.
- •38. Типологічна (морфологічна) класифікація мов.
- •39. Соціолінгвістика, її предмет, завдання і проблеми.
- •40. Неминучість суб’єктивних трактувань, і уявлень про мову. Лінгвістичні омани та міфи, їх роль в історії мовознавства. Верифікація лінгвістичної теорії.
- •41. Європейське мовознавство епохи середньовіччя і Відродження
- •42. Зародження Американського структуралізму (дескриптивізму). Ф. Боас, е. Сепір, л. Блумфільд.
- •43. Лінгвістична концепція ф. Де Соссюра. Лінгвальна діяльність, мова і мовлення. Внутрішня і зовнішня лінгвістика. Поняття системності та значущості.
- •44.Теорія когнітивної метафори. Дж. Лакофф і м. Джонсон.
- •45. Функціональна лінгвістика
- •46. Становлення молодограматизму у мовознавстві. Принцип психологізму та історизму.
- •47. Лінгвістичні погляди Пилипа Федоровича Фортунатова.
- •48. Мовознавство Давнього Риму.
- •49. Структурний метод та його методики.
- •50. Соціолінгвістика а. Мейе та ж. Вандрісса.
- •51. Ф. Де Соссюр. Парадигматика та синтагматика. Знакова система мови та властивості мовного знака. Синхронія та діахронія.
- •52. Когнітивна теорія категоризації.
- •54. Вільгельм фон Гумболдт. "Про порівняльне вивчення мов стосовно різних епох їх розвитку".
- •55. Граматика Пор-Рояль. «Загальна раціональна граматика» а. Арно і к. Лансо.
- •56. Місце мовознавства в системі наук. Внутрішня і зовнішня лінгвістика.
- •57. Празька лінгвістична школа.
- •58. Роль живих мов і діалектів у вивченні молодограматиків. Фонетичні закони.
- •59. Психологізм у мовознавстві. Психологічна концепція Геймана Штенталя.
- •60. Основні методики американських структуралістів.
- •61. Натуралістичний (біологічний) напрям у порівняльно-історичному мовознавстві.
- •62. Основоположники порівняльно-історичного мовознавства.
15. Знакова природа мови. Двобічність знака: план змісту та план вираження. Види знаків (класифікація).
Семіотика – наука, що вивчає структуру та функціонування різних знакових систем.
Основним поняттям семіотики є знак. Знак – матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який виступає в процесі пізнання і спілкування в ролі замінника (представника) іншого предмета і використовується для одержання, зберігання, перетворення і передачі інформації.
Двобічність знака: план змісту та план вираження. Мовні знаки представляють собою двосторонню сутність. З одного боку, він є матеріальним (тобто має план вираження), з іншого – він є носієм нематеріального смислу (план змісту). Планом змісту мовного знаку дерево є його поняття – багаторічна рослина, з кореневою системою, стовбуром, гілками, листям, корою тощо, а планом вираження звуко-графічна оболонка знака – його звучання \'дериво\ та написання. дерево. Класифікація знаків. Американським вченим Чарльзом Пірсос була створена класифікація знаків за трьома групами: Іконічні знаки (знаки-копії, знаки-ікони) – відтворення, репродукції, подібні на позначувані предмети. їх ще називають іконічними знаками. До них належать сліди лап тварин, фотографії, зліпки, відбитки тощо. До мовних знаків-копій належать звуконаслідувальні слова (каркати, дзюрчати, шелестіти, ping-pong, ding-dong (дзвін (звук дзвона), to moo (мичати), to mew (нявкати). Індексальні знаки (знаки-індекси, знаки-прикмети, знаки-симптоми) – знаки, пов'язані з позначуваними предметами, як дії зі своїми причинами. Наприклад, дим як знак вогню (без вогню диму не буває), низькі чорні хмари як знак дощу, висока температура у людини як знак хвороби, дзенькіт скла як знак розбитого посуду тощо. Причинні відношення не є заміною одного предмета іншим, а лише вказівкою на нього. Мовні знаки-індекси представлені, наприклад, вказівними займенниками (цей, той, ці) та власними назвами-іменами (Джон, Олександр, Денис). Знаки-сигнали – знаки, які потребують певних дій, реакцій. Наприклад, звук сирени як знак повітряної тривоги, ракета як знак атаки, свисток як знак дозволу ввести м'яч у гру, дзвінок як знак початку чи закінчення заняття тощо. Знаки-сигнали завжди прив'язані до ситуації. Через ситуативну обмеженість сигналів деякі вчені не кваліфікують їх як знаки. Знаки-символи – знаки, які використовують для передачі (визначення) абстрактного змісту. Вони, як правило, характеризуються відсутністю природного зв'язку з позначуваними об'єктами. Наприклад, тризуб і синьо-жовтий прапор як символ України, п'ять кілець як символ олімпійських ігор, голуб як символ миру, маска як символ театру. До знаків-символів належить хімічна, географічна та математична символіка. Тут названі символи, що є міжнародними. Ще багатшими й різноманітнішими бувають специфічно-національні символи – символіка кольорів, квітів, дерев, птахів, взагалі тварин тощо.