59. Психологізм у мовознавстві. Психологічна концепція Геймана Штенталя.

Під впливом ідей Гумбольта і у зв’язку з розвитком психології виник психологічний напрям у мовознавстві – це сукупність течій, шкіл, концепцій, які розглядають мову як феномен психологічного стану і діяльність людини чи народу. У цьому напрямку 2 концепції: індивідуального психологізму; колективного психологізму. Обидві спираються на ідеї Гумбольта. Говорячи про загальний людський розум, мислення духа, стверджують, що об’єднувальна функція свідомості виробляється колективно у процесі спільної життєдіяльності, в якій мова відіграє визначну роль. В працях психологісти наголошують на невідповідності логічних і лінгвальних категорій, що є свідченням розриву з традиціями логічної раціональної граматики. Лінгвістичний аналіз нерідко підміняється психологічним, позбавляючи лінгвістичний власного предмета. Психологізм став методологічною базою мовознавства.

Основоположником психологізму в науці про мову вважається Гейман Штейнталь – професор Берлінського університету, послідовник Гумбольта і Гербарта (1823-1899). Виходячи із законів руху уявлення Ш. намагається пояснити утворення і розвиток мови й мислення в індивіда. Ті самі закони спричиняють походження і розвиток мови в суспільстві. Свою концепцію Ш. виклав у «Граматика, логіка, психологія, їх принципи і взаємозумовленість»(1855), «Вступ до психології і мовознавства»(1871), «Походження мови», «Класифікація мов як розвитку мовних ідей»(1850), «Характеристика найважливіших типів будови мов», «Філософія мови». Психологічну концепцію не можна звести до ідей:

1. Мовознавство належить до психологічних наук, оскільки мовлення – це психологічна діяльність. 2. Предмет мовознавства – мова як об’єкт психологічного спостереження. 3. «Народний дух знаходить відображення в моралі, звичках, вчинках, традиціях, фольклорі, але найбільше – у мові, тому мовознавство є найкращим вступом до психології народу.» 4. Проблеми сутності й походження мови є ідентичними – мова постійно й однаково породжується душею людини. 5. Слід розрізняти предметне (логічне) й мовне мислення. Предметне мислення – це уявлення про предмет і явища об’єктивного світу. Мовне мислення – уявлення вичленені зі сфери предметного мислення. 6. Мова як психологічне явище не виключає її залежність від суспільства. В індивіда виникають психічні утворення, комплекси уявлень, які без впливу людей не виникли, або виникли б пізно.

60. Основні методики американських структуралістів.

Основними методиками дослідження мови дескриптивістами є дистрибутивна й безпосередніх складників. Американські структуралісти детально опрацювали методику дистрибутивного аналізу, визначили його рівні та сфери застосування. Найуспішніше ця методика «спрацьовувала» у застосовуванні до тих елементів мовної системи, які не мають плану змісту (значення), тобто до одиниць фонетичної системи. Однак дескриптивісти проголосили ізоморфізм дистрибутивної методики, тобто придатність її застосування до всіх мовних рівнів. Суть цієї методики зводилася до таких процедур:

1) членування тексту на мінімальні для певного рівня одиниці (фони, морфи), встановлення їх дистрибуції і визначення на цій основі структурних одиниць мови (фонем, морфем) з алофонів і аломорфів; 2) встановлення дистрибуції структурних одиниць і об'єднання їх у дистрибутивні класи; 3) побудова моделей мови на певному рівні її структури; 4) побудова загальної моделі структури мови, яка б відображала взаємодію всіх рівнів. Дескриптивісти створили вчення про різні типи дистрибуції, сформували загальні принципи ототожнення варіантів мовних одиниць. Вони вважали, що можна повністю описати мову виключно на основі дистрибуції. Ними описано фонологічні системи багатьох мов, досліджено суперсегментні явища (тон, наголос, явища стику). Жоден структурний напрям не залишив стільки фонологічних описів мов світу, як дескриптивізм. Дескриптивісти слово як основну одиницю мови не виділяли і трактували його як ланцюжок морфем. Синтаксис розглядали як продовження морфології: конструкції описували через морфеми, що до них належали, як лінійну модель, що складається з ядра й ад'юнктів. У синтаксичних дослідженнях, крім дистрибутивної методики, використовували аналіз за безпосередніми складниками. Одиниці, більші за речення, не розглядали, бо вважали, що вони знаходяться за межами структури мови. Дескриптивісти значно збагатили метамову лінгвістики, створили чимало нових термінів які відображали специфічні риси їх наукової парадигми. Новим для мовознавства було введення тріад термінів для позначення одиниць мовлення, одиниць мови та їх варіантів (фон - фонема - алофон, морф - морфема - аломорф та ін.).