2.Фізико-географічні провінції.

Фізико-географічна провінція – частина зони або підзони в рівнинній чи гірській країні. Виділяється у зв'язку з неоднорідністю поверхні зони, віддаленістю окремих її частин від океану, різним характером впливу на неї повітряних мас, ступенем континентальності клімату. Під час виділення провінцій як одиниць фізико-географічного районування враховують також історію розвитку території в антропогені (вплив материкових зледенінь, наступ морів, новітні тектонічні рухи). Так, характерні ландшафтні риси Українського Полісся зумовлені дніпровським зледенінням, походженням і складом гірських порід. Фізико-географічні відмінності провінцій лісостепової і степової зон України найбільш чітко представлені в межах височин та низовин (Придніпровська, Причорноморська, Північнокримська та ін.). Найбільш піднятою і зволоженою в лісостеповій зоні є Західноукраїнська провінція. Найбільш посушливою в степовій зоні – молода рівнинна Причорноморсько-Приазовська сухостепова провінція. Провінціальні ландшафтні особливості зон враховуються під час господарського використання цих територій.

Білет 11

1.Геолого-тектонічна будова.

Геологічна будова

На території України поширені гірські породи різних періодів: від найдавніших (архейських) до сучасних (четвертинних) Найдавніші гірські породи виявлено в межах Українського щита. Це – архейські граніти, гнейси, пегматити, протерозойські кварцити, сланці, пісковики, лабрадорити, габро, сієніти. Граніти протерозойської ери можна спостерігати на річці Тетерів у Житомирі. У Костопільському районі Рівненської області на правому березі р. Горині у кар'єрі Іванова Долина залягають верхньопротерозойські базальти – чорні кристалічні породи, що'утворюють призматичні стовпи заввишки до 30 м. У кар'єрі трапляються і такі мінерали, як самородна мідь, кварц, Халцедон, кальцит, малахіт, лазурит тощо.

Піски, пісковики, сині глини кембрійського періоду поширені у Волинському Поліссі, карбонатні пісковики і вапняки ордовицького і силурійського періодів – у долині Дністра. У межах Дніпровсько-Донецької западини залягають породи девонського періоду – доломіти, сланці, пісковики, Галицько-Волинської западини і Донецької складчастої області – породи кам'яновугільного періоду – сланці з прошарками кам'яного вугілля, пісковики тощо. Відклади пермського періоду (різноколірні глини, доломіти,, вапняки) заповнюють Дніпровсько-Донецьку западину. Тріасові сланці і юрські вапняки складають Кримські гори, вкривають Воронезький кристалічний масив, поширені в Дніпровсько-Донецькій западині. Породи крейдового періоду (піски, пісковики, глини, мертелі) залягають на Волино-Подільській плиті, Галицько-Волинській западині, схилах Воронезького масиву, в Українських Карпатах і передгір'ях Криму. Неогенові відклади (вапняки, піски, пісковики, глини тощо) поширені на значних територіях як платформеної частини України, так і в Передкарпатті, в Криму. Особливо потужною є їх товща на Причорноморській западині. Всюди на території України залягають четвертинні відклади. Вони вкривають більш давні породи і відслонюються (оголюються) в кар'єрах, долинах річок, балках та ярах. Четвертинні відклади неоднакові за походженням і віком. Розрізняють морські, льодовикові, еолові, річкові та інші відклади. Вони відіграють важливу роль у ґрунтотворенні, формуванні особливостей фізико-географічних регіонів і ландшафтів, як ресурси будівельних матеріалів.

Тектонічна будова

У межах Східноєвропейської платформи виділяють такі тектонічні структури: Український щит, Волино-Подільську плиту, Галицько-Волинську і Дніпровсько-Донецьку западини, Донецьку складчасту область, Воронезький кристалічний масив, Причорноморську западину.

Український щит є піднятою ділянкою платформи. Кристалічні породи, що його складають, можна побачити в долинах річок, оскільки вони часто виходять на поверхню. У сучасному рельєфі Український щит представлений Придніпровською та Приазовською височинами

На захід від Українського щита розташована Волино-Подільська плита. В її межах докембрійський фундамент залягає на глибинах 2000-2500 м. На північ від неї знаходиться Галицько-Волинська западина, де докембрійський фундамент опущений на глибину від 3000 до 7000 м. На його поверхні залягають потужні товщі палеозойських, мезозойських та кайнозойських відкладів. На схід від Українського щита розташована Дніпровсько-Донецька западина. У рельєфі на поверхні їй відповідає Придніпровська низовина.

На південний схід від Дніпровсько-Донецької западини розташована Донецька складчаста область, виражена в сучасному рельєфі Донецькою височиною. Там на поверхню виходять девонські і карбонові (кам'яновугільні) породи. Це будова герцинського горотворення. З товщею карбонових відкладів, потужність яких досягає 10-12 км, пов'язані поклади кам'яного вугілля. На північний схід від Дніпровсько-Донецької западини знаходиться схил Воронізького кристалічного масиву. Докембрійські породи, якими він складений, залягають на глибині від 150 до 900 м. У сучасному рельєфі – це західні схили Середньоросійської височини. На південь від Українського щита розташована Причорноморська западина. У рельєфі їй відповідає Причорноморська низовина. Западина знаходиться на південній окраїні Східноєвропейської платформи. Докембрійський фундамент залягає тут на глибинах 600-3200 м, вище нагромадились палеозойські, мезозойські і кайнозойські відклади. Між Східноєвропейською платформою і Українськими Карпатами знаходиться Західноєвропейська платформа, що занурюється під передгірний прогин.

На південь від Східноєвропейської платформи розташовується Скіфська платформа, що утворилась під час герцинського горотворення. Більша її частина знаходиться під водами Чорного і Азовського морів. У сучасному рельєфі – це рівнинний Крим, а також територія між річками Дністер і Прут. Фундамент Скіфської платформи залягає на глибинах від 500-1500 м на півдні до 3000-6000 м на півночі. Складчасті структури Українських Карпат – це гірські споруди альпійського горотворення. До них належать Передкарпатський прогин, складчасті гори і Закарпатська западина. Вони складені переважно крейдовими, палеогеновими та неогеновими відкладами. В сучасному рельєфі складчастим структурам відповідають пасма гірських хребтів та улоговини між ними. Передгірний прогин у рельєфі виражений Передкарпатською височиною, Закарпатська западина – однойменною низовиною. Складчасті структури Кримських гір – це велике підняття, частина якого занурена в Чорне море. Гори складені переважно мезозойськими і кайнозойськими відкладами, вулканічними породами. В межах Головного пасма поширені відклади тріасового і юрського періодів.