- •1.Вступ. Предмет вивчення фізичної географії України.
- •2.Процеси заболочення
- •Географічне положення України.
- •2.Карст.
- •1. Сучасні кордони україни
- •2.Розвиток ландшафтів в антропогені.
- •1.Етнічні межі України.
- •2.Зміна ландшафтів України за історичний період.
- •2.Класифікація ландшафтів.
- •1.Відомості про Україну античних авторів.
- •1.Відомості про Україну авторів середньовіччя.
- •2.Обгрунтування схеми фізико-географічного районування України.
- •Участь українських вчених у географічних дослідженнях різних регіонів Землі.
- •1.Створення університетів і розвиток територіальних географічних досліджень.
- •2 Фізико-географічні країни.
- •Географічні дослідження (друга пол. 19 ст. – перша пол. 20 ст.).
- •2. Фізико-географічні зони
- •Основні етапи геологічної історії.
- •2.Фізико-географічні провінції.
- •1.Геолого-тектонічна будова.
- •2 . Тваринний світ.
- •1.Рельєф.
- •2.Фауна Полісся.
- •1.Основні форми рельєфу.
- •2.Фауна Лісостепу.
- •1.Землетруси.
- •2.Фауна степу.
- •Грязеві вулкани.
- •2.Тваринний світ водойм.
- •1.Печери.
- •2..Фауна Криму і Карпат.
- •1.Палеогеографічні етапи формування території України.
- •2.Фауна Азово-Чорноморського узбережжя.
- •1.Тектонічні структури.
- •2.Фауна Чорного і Азовського морів.
- •1.Низовини і височини. Низовини
- •Височини
- •2.Букові ліси (бучини).
- •Паливні корисні копалини.
- •2.Ялинові і ялицеві ліси.
- •Нерудні (неметалеві) корисні копалини.
- •2.Дерново-підзолисті і сірі-лісові грунти.
- •1.Рудні корисні копалини.
- •2.Чорноземи і каштанові грунти.
- •2. Висотна поясність Українських Карпат
- •Кліматоутворюючі фактори.
- •2. Висотна поясність Гірського Криму.
- •1. Кліматичні елементи.
- •2.Солонці, солоді, солончаки.
- •Пори року.
- •Коливання та зміни клімату.
- •1.Внутрішні води.
- •2. Сонячна радіація і радіаційний баланс
- •Річки басейну Вісли.
- •Хуртовини, пилові та чорні бурі.
- •Річки басейну Дунаю.
- •Агрокліматичне районування України.
- •Річки басейну Дністра.
- •2.Циклони і антициклони. Вісь Воєйкова
- •Річки басейну Пд. Бугу.
- •Річки басейну Дніпра.
- •Річки Українських Карпат і Гірського Криму.
- •Річки басейну північного узбережжя Азовського моря.
- •Чернігівське Полісся.
- •Річки басейну Сіверського Дінця.
- •1. Реліктові ліси
Агрокліматичне районування України.
Агрокліматичне районування України науково обгрунтований поділ території за агрокліматич-ними умовами вирощування с.-г. культур. Основними показниками для агрокліматичного районування є світло-, тепло- та вологозабезпеченість певної території. Кожний з них визначають відношенням характеристик метеорологічного режиму до показників потреби рослин у теплі, волозі тощо в межах від біол. мінімуму до біол. максимуму. Зокрема, вологозабезпеченість можна визначати співвідношенням між атм опадами та кількістю вологи, потрібної рослинам на випаровування (транспірацію). Крім зазначених, використовують ін. показники, що характеризують сумісність культур з даним кліматом та їхню продуктивність (напр., тривалість вегетаційного циклу та вегетаційного періоду, коефіцієнти продуктивності т-ри, опадів та ін.). За допомогою А р. виділяють території із сприятливими, задовільними чи несприятливими кліматичними умовами для вирощування тієї чи ін. культури і визначають продуктивність клімату в показниках відносної врожайності. Знання агро-кліматичних особливостей дає змогу якнайдоцільніше розміщувати с.-г. культури і застосовувати найдосконаліші меліоративно-агротех. заходи. Тер. України поділяють на 4 осн. агрокліматичні зони.
Білет 32
Річки басейну Дністра.
Густота річкової сітки басейну Дністра у верхів’ї – 0,55 км/км2, у середньому по басейну ця величина становить 0,24 км/км2. Від гірських річок Дунайського басейну відрізняються дещо меншими величинами похилу річкових долин. Найбільшою правобережною притокою Дністра є Стрий. Його довжина понад 240 км, має 31 притоку, найбільша – Опір. Долина Стрию пролягає переважно в горах Східних Карпат, на верхніх ділянках – у глибокому каньйоні, і лише в нижній течії, після злиття з Опором, виходить на Прикарпатську височину. Розпочинається річка на висоті 1405 м поблизу с. Лавочне Львівської області, гирло річки – за 12 км нижче Жидачева на відмітці 240 м н.р.м. Основні правобережні притоки на цій ділянці – Бистриця Самбірська, Колодниця.Свіча – ще одна чимала притока Дністра. Її витоки знаходяться на відмітці 1140 м н.р.м. на горі Кругла Млинка. Протяжність – понад 100 км. Виділяється значним похилом, що в середньому становить 8,3 м/км. Основні притоки – Сукеля, Мізунка та Лужанка. Друга за величиною притока Дністра – Лімниця – бере свій початок на висоті 1370 м неподалік с. Осмолоди Івано-Франківської області біля гори Копуля, а зливається з Дністром на висоті 220 м, за декілька кілометрів вище Галича. Довжина річки – понад 120 км, серед інших річок вирізняється значним похилом річища. Основний приток – Чечва. Бистриця – остання в групі крупних гірських правобережних приток Дністра. Нижче Бистриці ріка набуває рівнинного характеру. Хоча довжина самої Бистриці лише 10 км, вона утворюється шляхом злиття двох крупних гірських річок: майже 100 кілометрової Бистриці Надвірнянської та дещо меншої Бистриці Солотвинської. Перша розпочинається на висоті 1280 м н.р.м. біля гори Чорна Клева (Івано-Франківська область). Її найбільша притока – р. Ворона – в нижній своїй течії вже має риси типової рівнинної річки. Бистриця Солотвинська витікає під горою Сивуля на висоті 1300 м. Її найбільші притоки – Манявка, Саджавка, Радчанка. В районі злиття Надвірнянської та Солотвинської Бистриць розташувався великий обласний центр – Івано-Франківськ.