2.Тваринний світ водойм.

Фауна Азовського моря і узбережжя Чорного моря має багато спільного, оскільки ці басейни сполучені Керченською протокою і між ними відбуваються періодичні міграції риб багатьох видів. Однак помітні і специфічні місцеві види. Для Азовського моря характерні оселедець керченський, пузанок, хамса, велика камбала, тюлька, бичок; для Чорного моря – осетер, білуга, севрюга, скумбрія, ставрида, кефаль, кілька, лосось чорноморський, оселедці дніпровський і дунайський, морський коник. У Чорному морі із ссавців живуть дельфіни трьох видів – звичайний, афаліна та пихтун, а також білочеревий тюлень. З прісноводних риб найціннішим є лосось дунайський, верховодка, харіус, щука, язь, лин, лящ, судак, сом, окунь, карась, сазан, чихоня, тараня. В карпатських річках водяться форель і харіус, у великих водосховищах – цінні промислові риби: судак, лящ, сазан, акліматизувались білий амур і товстолобик.

Білет 16

1.Печери.

В україні виділяють такі карстові області: гірсько-кримська, пердгірно- кримська, Карпатська,закарпатська,прикарпатська,західно поліська,подільсько- буковинська, дніпровсько-донецька,пн.-сх донбаська, криворізько-кременчуцька,сх.-подільська,причорноморсько –азовська, рівнинно – кримська.

Найбільша подільско – буковинська

окремих районах Подільської височини На півдні Тернопільщини є понад сто карстових печер. Перлиною цих підземних витворів є печера Озерна. Десятки залів прикрашені надзвичайними гіпсовими утвореннями, що нагадують букети казкових квітів. Недалеко знаходиться і печера Оптимістична, яка є найдовшою в Європі і другою за довжиною в світі.

Закарпаття-соляні печери

Кримські гори Червона печера, мармурова печера, солдатська(глибина 500м)

2..Фауна Криму і Карпат.

В Українських Карпатах водяться косуля, олень, свиня Дика, білка, куниця, борсук, полівка, бурозубка. Трапляються лось, ведмідь, рись, дикий кіт. З птахів – глухар, тетерев, Рябчик, дятел, шишкар, беркут, шуліка, сова, сапсан. Характерними плазунами є полоз, гадюка, мідянка, вуж, ящірка. З комах поширені короїди смерековий і буковий, непарний шовкопряд, букова плодожерка. У Кримських горах водяться олень, косуля, куниця кам'яна, борсук, кажан, лісова миша, муфлон, білка-телеутка. З птахів характерні гриф чорний і сип білоголовий, сойка чорноголова, мухоловка, синиця; із плазунів – гекон кримський, полоз леопардовий, ящірки; з земноводних – тритон гребінчастий, ропуха, квакша. Серед комах багато середземноморських видів, з яких найбільш поширені восковик, ковалик, хрущ кримський, богомол кримський, цикади та ін.

Білет 17

1.Палеогеографічні етапи формування території України.

У різні геологічні періоди Землі неоднаковими були співвідношення суходолу і моря, нашарування гірських порід, рельєф, газовий склад атмосфери, рослинність і тваринний світ, ландшафт. Отже, протягом геологічної історії нашої планети фізико-географічні умови на ній постійно змінювались. Ці фізико-географічні умови називають палеогеографічними. Про зміни палеогеографічних умов можна судити, вивчаючи склад гірських порід, потужність, послідовність і характер їх залягання, наявні в них рештки тварин і рослин. Як же змінювалися палеогеографічні умови на території України? В архейську еру відбувалися горотворні процеси, вулканізм і виливання магнітних порід, процеси вивітрювання і метаморфізації гірських порід. На думку вчених, наприкінці архейської ери на території нинішньої України були гори. І в протерозойську еру земна кора тут була неспокійною, окремі її ділянки опускалися і піднімалися. У палеозойський, кембрійський, девонський, кам'яновугільний періоди моря займали Волинь, Поділля, Карпати, Дніпровсько-Донецьку низовину. У зв'язку з рухами земної кори глибина і розміри морів були неоднаковими. Так, на межі кембрійського і ордовицького періодів територія піднімалася, а в девонський і силурійський – відбулися опускання, що привело до збільшення площі морів. Великі простори займали моря і в кам'яновугільний період. Теплий сухий клімат девонського періоду сприяв формуванню родовищ нафти і солі, вологий субтропічний клімат кам'яновугільного – утворенню вугілля в Донецькому басейні, Галицько-Волинській западині Під час герцинського горотворення територія України являла собою низовини і височини, в ній мілководні моря займали Дніпровсько-Донецьку западину і Донецьку складчасту область. У мезозої значні території України були під морем. В юрський період в Криму, районі Чорноморської западини, Донецькій складчастій області відбувався вулканізм. В умовах теплого і вологого клімату крейдового періоду у тектонічних западинах, Українських Карпатах і Кримських горах накопичились потужні відклади крейди. Наприкінці цього періоду більша частина території України стала суходолом. У кайнозої фізико-географічні умови змінилися. Рівнинна частина України в палеогені неодноразово вкривалася морями Тільки Український щит і західна частина Подільської височини були вільні від моря. На місці сучасних Карпат і Кримських гір відбувалися інтенсивні тектонічні рухи, що привели до утворення них гірських споруд. У неогені відбулося загальне підняття платформеної частини території, поверхня якої тоді мала вигляд малорозчленованої рівнини. Моря займали територію Волинської і Подільської височин і схід Причорноморської низовини. А вздовж тодішньої берегової лінії утворились берегові рифи, які представлені в сучасному рельєфі вапняковим Товтровим пасмом. У кліматичних умовах неогену, що змінювалися від субтропічних до помірних, утворилися поклади нафти, горючих газів, бурого вугілля, калійних солей, інших корисних копалин. У палеогені тут переважали ландшафти тропічного і субтропічного типів. У неогеновий період (понад 2 млн років тому) ландшафти України були подібні до лісостепових краєвидів, нагадували сучасні савани. Подібна до сучасної природна зональність на території України виникає наприкінці неогену і на початку антропогену. В антропогені на території України переважав суходіл, відбувалися коливні рухи земної кори, а також материкове зледеніння. Це зледеніння спостерігалось 290 тис. років тому в усій північній півкулі в зв'язку з похолоданням клімату на Землі. За тривалий час свого існування льодовик то наступав (коли температура на Землі знижувалась і його площа збільшувалась), то відступав (коли температура підвищувалась і площа його зменшувалась, тобто він танув). Льодовик охоплював північну частину території України, досягаючи по долині Дніпра сучасного м. Дніпропетровська. Тому це зледеніння назвали дніпровським. Після відступу (танення) льодовик залишив морену – накопичення різноманітного уламкового матеріалу гірських порід (валуни, гравій, пісок, глини). В умовах діяльності льодовика сформувались континентальні відклади: водно-льодовикові (тобто ті, що утворилися під дією вод льодовика), льодовикові (які ніс сам льодовик), еолові (які утворились внаслідок діяльності вітру), алювіальні (річкові), озерні. Потужність товщі антропогенових відкладів коливається від 0 до 100 м, а в середньому вона становить 10-20 м. В антропогені на території України розвинулись річкові долини, сформувалась близька до сучасної зональність ландшафтів.