2. Висотна поясність Гірського Криму.

1. Дубово-ялицеві ліси (шиблякі).

2. Лісостеп.

3. Кримська сосна і дуб.

4. Зона широколистих лісів.

5. Кримський бук.

6. Альпійські луки (яйла).

З поданої схеми видно, що в передгірській частині, на висоті до 600 метрів, спостерігається лісостепова рослинність (типчак, ковила, пирій, стоколос, півонія, чебрець, горицвіт, таволга), а на висоті 600-1000 метрів розташовується зона широколистих лісів.

На південному схилі, на висоті до 500 метрів, розвинуті дубово-ялицеві ліси, а на висоті 500-900 метрів вони змінюються поясом сосни Кримської і дуба. Вище розташовується пояс букових лісів. Нагір’я Кримських гір - безлісі: це високогірні луки.

На Південному березі Криму розвинута субтропічна рослинність, тут, в напівсухих субтропіках розвинулись ліси з дуба пухнастого, сосни Кримської і піцундської, дикої фісташки, деревного ялівцю, колючі чагарники шибляку. Природна рослинність вологих субтропіків представлена широколистими лісами (дуб, граб, бук, каштан, вільха) реліктами (дзелква, лапина, тис).

Білет 25

1. Кліматичні елементи.

Температура повітря. Показниками термічного режимі/ є середні температури повітря. Характерною рисою їх річного ходу в Україні є незначні середньомісячні зміни в літні й зимові сезони, а також різкі зміни у весняний і осінній час. У річному ході температур спостері­гається майже пряма кореляція із сумами сонячної радіації, що над­ходять на земну поверхню. Однак "зональний" розподіл температур порушується сезонними змінами атмосферної циркуляції та адвек­цією повітря. Взимку на територію України надходять теплі повітряні маси з Атлантики, Середземномор'я, Чорного моря і поширюються на південно-західні райони. Тому січневі ізотерми тут і в північній час­тині території прямують з північного заходу на південний схід і тільки на півдні мають близький до широтного напрямок. Най­нижчі середні січневі температури повітря характерні для східних, північно-східних районів рівнинної частини території, Українських Карпат і становлять -7, -8 °С. Найвища середня місячна температура спостерігається на Південному березі Криму і становить 2—4 °С. А на значній території країни середні січневі температури повітря колива­ються від -4 до -6 °С.

Починаючи з березня температура повітря зростає і в травні вста­новлюється літня погода. Підвищення температури повітря влітку зумовлюється надходженням сонячної радіації. Найвищі середні температури спостерігаються в липні. У їх розподілі територією є такі особливості: у зоні мішаних лісів і лісостепу вони становлять + 18...+20 °С, у степовій зоні сягають +21...+23 °С. У Кримських горах і Українських Карпатах вони становлять відповідно +16 і +14 °С на висотах до 1000 м . За час із вересня до жовтня знижуються на 5—7 °С. За даними спостережень, середні місячні температури відхиляються від середніх багаторічних. Річні й до­бові амплітуди температур повітря характеризують ступінь конти-нентальності клімату України. На більшій частині її території з листопада до лютого спостерігається найменша добова амплітуда, яка становить 2—З °С. А найбільші добові амплітуди температури повітря характерні з квітня по вересень і коливаються від 10— 12 °С на півдні до 4 °С у гірських районах.

Екстремальними характеристиками термічного режиму є ма­ксимальні й мінімальні температури повітря. У просторі та часі

вони дуже мінливі, що зумовлюється атмосферною циркуляцією та місцевими чинниками. Максимальні температури повітря в їх річно­му ході корелюють із середніми температурами. Протягом року в Україні абсолютний максимум — вище 0 °С, найнижчий взимку — 10—15 °С, найвищий — влітку, коли його значення сягають +39 °С, а на півдні та південному¹ сході — +41 °С. При надходженні влітку сухого континентального повітря помірних широт, тропічного по­вітря із Середньої Азії на території України формуються високі температури повітря, які сягають +25 °С і вище. Найбільша повто­рюваність днів з високими температурами характерна для степової зони, Південного берега Криму, найменша — для західної частини зони мішаних лісів, лісостепу. Коли надходить континентальне арк­тичне повітря, температури різко знижуються. Найнижчі мінімальні температури сягають -42 °С на сході, на південному заході — -28 °С, на Південному березі Криму — -17 °С. На розподіл мінімальних температур повітря істотно виливають місцеві умови — наявність річкових долин, улоговин, ущелин, в які опускається і де застоюєть­ся холодне повітря. Тому температура повітря на днищі долин може бути нижчою, ніж на схилі, вершині. Небезпечним явищем погоди в Україні є температури, які становлять -10 °С і нижче. Вони зумов­люються надходженням холодного арктичного повітря, яке може поширюватися на всю територію України в разі впливу відрогу Сибірського антициклону. Найбільше число днів з температурами -10 °С і нижче на північному сході, а в Закарпатті й на Південному березі Криму така температура буває не щороку.

Морозонебезпечними є північні й гірські райони України, де мож­ливі весняні заморозки пізніше першого травня. А на більшій час­тині території вони закінчуються в останній декаді квітня. Небез­печними є ранні заморозки, які на більшій частині території фіксу­ються 15—20 вересня. Для північних і гірських районів тривалість безморозного періоду становить 160 днів, на півдні він збільшується до 250 днів, а в теплі роки — до 270 днів.

Опади. У розподілі річних сум опадів по території України спо­стерігається така закономірність: вони поступово зменшуються із заходу і північного заходу на південь і південний схід. Це пов'язано з циклонічною діяльністю і надходженням повітряних мас. Територію України влітку охоплюють південні ділянки фронтів атлантичних антициклонів, які переміщуються із заходу на схід. Зимові опади пов'язані з середземноморськими циклонами, що ру­хаються з Чорного моря на північ і північний схід. Річні суми опадів змінюються від 600 мм і більше на заході й півночі рівнинної час­тини України до 500—400 мм на півдні й південному сході. У зоні мішаних лісів середні суми опадів зменшуються в напрямку із за­ходу на схід від 650 до 550 мм, у лісостеповій зоні — 550—500 мм, у степовій зоні — від 450 до 380 мм і менше на Азово-Чорноморсько-му узбережжі. В Українських Карпатах за рік випадає 1000— 1700 мм опадів, у Кримських горах — 700—1000 мм.

Вітровий режим на території України визначається змінами атмосферного тиску, трансформацією повітряних мас, циркуляцій­ними процесами, орографією, розташуванням господарських угідь, населених пунктів, великих міст. Напрям і швидкість вітру протя­гом року постійно змінюються залежно від впливу названих чин­ників. Аналіз річних роз вітрів свідчить про те, що найбільшу пов­торюваність мають вітри: 1) східні й західні, північно-східні й півден­но-західні — на сході України; 2) південні й західні — на сході й заході; 3) південно-західні й північно-східні — на Північно-Крим еькій низовині. Сезонні зміни у вітровому режимі виявляються в тому, що взимку, коли посилюється вплив Сибірського антицикло­ну, на сході, південному сході й півдні України ймовірність східних вітрів становить 50—60 % ; спостерігаються також південно-західні та західні вітри. На заході території досить часті західні й південні вітри. У північних районах напрям переважаючих вітрів мінли­вий. Весною посилюється роль радіаційного чинника, орографії, стану поверхні, тому в степовій зоні переважають східні вітри, на північ від неї — південно-східні. Сибірський антициклон втрачає свою активність з початком літа, а в східному напрямку посилюється вплив Азорського антициклону. Влітку на території всієї України переважають вітри західних і північно-західних румбів. Для Азово-Чорноморського узбережжя влітку характерні бризи: нічні — з суші на море і денні — з моря на сушу. Вітровий режим гірських райо­нів України зумовлюється напрямком, протяжністю й орієнтова­ністю схилів, чергуванням хребтів, улоговин і річкових долин, тому загальні чинники тут відіграють неосновну роль. Для цих терито­рій характерні орографічні рози вітрів. Але на гірських вершинах Українських Карпат і Кримських гір напрямок вітру зумовлюєть­ся загальним західним і східним переносом у вільній атмосфері.

На території України середні швидкості вітру змінюються від З до 6 м/с. Зональний вплив природних умов на швидкість вітру виявляється в тому, що в зоні мішаних лісів, завдяки залісненості, середні швидкості є найменшими, а в лісостеповій і степовій зонах вони збільшуються. Високі швидкості вітру характерні для півден­но-східних районів, Донецької і Приазовської височин, гірських рай­онів Українських Карпат і Криму, берегів морів і водосховищ. В урбанізованих ландшафтах вітровий режим зумовлюється характе­ром забудови, рельєфом, наявністю парків, акваторій. Над містом (•постерігається тепловий купол з висхідними токами повітря, а вітри прямують від периферії до центру. Спостерігаються відмінності у швидкостях вітру в холодний і теплий періоди року. Переважна середня швидкість вітру на території України — до 5 м/с. На тлі загальної атмосферної циркуляції в певних фізико-географічних умовах виникають місцеві вітри: бризи, гірсько-долинні вітри, фени. Призи особливо виявляються влітку, найбільше їх на Південному березі Криму. Найбільші швидкості бризових вітрів 6—7 м/с, а біля Євпаторії — 9 м/с. Бризові вітри проникають на сушу на 15— 20 км, знижують температуру повітря, приносять прохолоду, збільшу­ють вологість повітря. У долинах Українських Карпат і Кримських гір у теплу пору року протягом доби вітри змінюються: вдень вони дмуть вверх по долині й гірських схилах, а вночі стікають вниз. Гірсько-долинна циркуляція сприяє збільшенню опадів. В Україн­ських Карпатах і Кримських горах спостерігаються фени — місцеві сухі вітри, що дмуть вниз'по схилах