1. Реліктові ліси

У Криму, на Поліссі, в Закарпатті й сьогодні можна знайти ділянки лісів з реліктовою рослинністю. На Донбасі, в горах Артема збереглися крейдяні бори — острівці дольодовиковоголісового покриву України. Вони утворилися в долині Сіверського Дінця наприкінці третинного періоду. Основна рослина — крейдяна сосна, що відрізняється від сосни звичайної більш короткою хвоєю, дуже твердою деревиною і дрібними округлими шишками. Висотою сосни — від 8 до 28 м, найстаріші з цих дерев формою крони нагадують італійські зонтичні пінії.

2. Кримська степова провінція охоплює Північнокримську рівнину. Для провінції характерні щебенюваті ґрунти, неоднорідна геологічна і морфологічна будова, різноманітні ландшафти. У межах Кримської степової провінції виділяють Присивасько-Кримську низовинну, Тарханкутську, Центральнокримську височинні і Керченську горбисто-пасмову області. Присивасько-Кримська низовинна область займає північну частину рівнинного Криму, прибережно-лагунні і напівпустельні полинові, лучні, солонцюваті і солонцеві місцевості з пересипами і косами, приморські рівнинні ландшафти з типчаково-ковиловими степами на каштанових ґрунтах; хвилясті місцевості з ковилово-типчаковими і ковилово-різнотравними степами на темно-каштанових солонцюватих ґрунтах. Тарханкутська височинна область, що розташована на однойменному півострові, помітно виділяється в рельєфі. Для неї характерні своєрідна ярусність ландшафтів, поширення привододільних, останцевих, балкових, долинних і приморських місцевостей. У ландшафтній структурі Центральнокримської височинної області переважають місцевості привододільних рівнин з чорноземами малогумусними карбонатними, межирічних рівнин з чорноземами південними і темно-каштановими солонцюватими ґрунтами, приморсько-терасових рівнин, прибережних схилів, долин і балок. У ландшафтній структурі Керченської горбисто-пасмової області поєднуються пасмово-платоподібні, грязьово-вулканічні, улоговинні, балкові, лучно-солянкові і напівпустельні, прибережні, піщано-степові і солонцеві місцевості..

Білет 57

1. Рекреаційні ресурси.

2.Фізико-географічне районування Українських Карпат

1. Україна має великі рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, що використовуються чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Розрізняють природні та соціально-економічні природні ресурси. Природні рекреаційні ресурси – це природні умови, об'єкти, явища, які є сприятливими для рекреації – відновлення духовних і фізичних сил, витрачених в процесі праці, навчання, творчості. Природні рекреаційні ресурси України різноманітні. Вся її територія знаходиться в смузі кліматичного комфорту. Вона має прекрасні умови для організації відпочинку на берегах і лиманах Чорного і Азовського морів, водойм і річок, в Кримських горах і Українських Карпатах. До соціально-економічних рекреаційних ресурсів належать культурні об'єкти, пам'ятки архітектури, історії, археологічні стоянки, етнографічні музеї, місця, пов'язані з життям, перебуванням видатних вчених, письменників, акторів, політичних діячів. Рекреаційні ресурси України охороняються в природних національних парках, приміських смугах, містах, інших населених пунктах, історико-архітектурних, культурних заповідниках. У межах рекреаційних територій заборонена діяльність, яка призводить до негативних змін в навколишньому середовищі.

2. Природа Українських Карпат представлена складною системою територіальних одиниць, що створюють високогірний, середньогірний, низькогірний та передгірський яруси. До високогірного ярусу належать давньольодовиково-високополонинські флішеві гірські ландшафти з максимумом відносних перевищень до 1500 м (масиви Чорногора, Свидівець та ін.) в осьовій частині гір. Другим видом гірських ландшафтів цього ярусу є давньольодовиково-високополонинські кристалічні (Мармароський масив, Чивчини). Три види ландшафтів становлять наступний, основний за площею, середньогірний ярус. Ландшафти середньогірно-полонинські (перевищення до 1300 м) представлені масивами Полонинського хребта (Рівна,Полонина Боржава, Красна). Потужне зовнішнє пасмо — середньогірно-скибові ландшафти (перевищення до 1000 м), найтиповіше виражені в Бескидах, Покутсько-Буковинських горах. Вздовж південного краю Українських Карпат простягаються середньогірно-давньовулканічні ландшафти Вулканічних Карпат (Маковиця, Синяк, Великий Діл, Тупий).Ландшафти низькогірного ярусу простягаються двома смугами всередині гір та формують їхні крайові структури. Міжгірно-верховинські ландшафти (перевищення до 400 м) пов'язані з Головним Карпатським вододілом (Стрийсько-Сянська, Воловецька та інші верховини, а також Міжгірська, Верхньобистрицька, Ясінська, Ворохтянська та Верховинська улоговини). Тут містяться основні карпатські перевали (Ужоцький перевал, Верецький перевал, Воловецький перевал та інші). До регіонального розлому, що обмежовує флішеві Карпати на півдні, приурочені низькогірно-стрімчакові ландшафти — Угольський, Свалявський та інші (перевищення до 400 м). Тут зосередженні найвідоміші карстові печери регіону. Північно-східний край Українських Карпат становлять низькогірно-скибові ландшафти (перевищення до 400 м) у межиріччях Дністра, Стрию, Свічі, Лімніці, Бистриці, Пруту, Черемошу,Сірету. Горбогірно-улоговинні ландшафти (перевищення 300 м) характерні для межиріч Тиси, Тересви, Тереблі, Ріки, Боржави,Латориці на Закарпатській низовині.

Білет 58

1. Рекреаційне районування.

2. Зледеніння.

1. Рекреаційне районування території здійснюється на основі оцінки придатності території для різних видів рекреаційної діяльності. Серед них можна виділити чотири основні види, які, в свою чергу, поділяються на підвиди,саме: санаторно - курортний (кліматолікування, бальнеологія, грязелікування); оздоровчий (купально-пляжний і прогулянковий); - спортивний (туристичний, мисливський, гірськолижний, альпійський, водний тощо);- пізнавальний. Основними критеріями, які визначають придатність території для санаторно-курортного лікування, є наявність родовищ лікувальних мінеральних вод, грязей, озокериту, сприятливі кліматичні умови, екологічно чисте природне середовище.

2. Впродовж цього періоду територія нинішньої України зазнала кількох зледенінь. Упродовж найбільшого з них (дніпровського) льодовики сягали північної межі Волино-Подільської височини, опускалися долиною Дніпра аж до Кременчука. Льодовики мали великий вплив на формування сучасних форм рельєфу. Велике значення має спричинене ними майже повсюдне поширення лесу — унікальної ґрунтотворної породи, на основі якої утворилися відомі в світі українські чорноземи. Лес є також цінним будівельним матеріалом і широко використовується для виробництва цегли.У північній частині сучасної України, куди доходили льодовики, добре збереглися льодовикові форми рельєфу: морени, скупченнявалунів, водно-льодовикові піски тощо

Білет 59

1. Природо-заповідний фонд.

2. Геоморфологічне районування.

1. До природно-заповідного фонду України належать:

• природні території та об'єкти — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

• штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

3а роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Станом на листопад 2009 до його складу входять понад 7200 територій та об'єктів загальною площею 2,8 млн га, що становить 4,% території держави. Це, зокрема, 17 природних та 4 біосферних заповідника, 19 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища^[1]. Незважаючи на це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15 %.

2. До геоморфологічної країни Східноєвропейської полігенної рівнини належать:  Південно-Поліська область пластово-акумулятивних низовинних рівнин;  Придніпровська область пластово-акумулятивних низовинних рівнин;  Волинсько-Подільська область пластово-денудаційних височин;  Придніпровсько-Приазовська область пластово-денудаційних височин та низовин;  Донецька область цокольної кряжевої пластово-денудаційної височини;  Середньоросійська область пластово-денудаційних височин на неогенових, палеогенових і крейдових відкладах;  Бессарабська область пластово-денудаційних височин на неогенових відкладах;  Причорноморська область пластово-акумулятивних і пластово-денудаційних низовин.До провінції Східних Карпат Карпатської гірської геоморфологічної країни належать:  Передкарпатська область пластово-акумулятивних і пластово-денудаційних височин;  Українсько-Карпатська область денудаційно-тектонічних гір;  Закарпатська область пластово-акумулятивних і пластово-денудаційних рівнин.До Кримської провінції Кримсько-Кавказької гірської геоморфологічної країни належать:  Гірськокримська область структурно-денудаційних гір, Керченсько-Таманська область пластово-денудаційних і пластово-акумулятивних рівнин.Деякі дослідники виділяють у межах рівнинних країн менше, а у межах гірських країн більше областей. Зокрема, П.М. Цись у полігенній рівнині України виділив шість областей (Полісько-Дніпровську низовину, Азово-Придніпровську височину, Волино-Подільську височину, Південно-Західну окраїну Середньоруської височини, Азово-Чорноморську низовину, Донецький кряж), у Карпатській гірській країні – сім (Передкарпаття, Зовнішні Карпати, Вододільно-Верховинську, Полонинсько-Чорногірську, північну окраїну Мармароської області, Вулканічні Карпати і міжгірні улоговини, Закарпатську рівнину), у країні Гірського Криму – чотири (головне Кримське пасмо, куестове передгір'я Кримських гір, Південне узбережжя Криму, Керченський півострів). 

Білет 60

1. Біосферні заповідники.

2. Льодовикові форми рельєфу.

1. Біосферні заповідники України — природно-заповідні території міжнародного значення, в яких охороняється всі шари біосфери; і доступ до яких вкрай обмежений. В Україні знаходяться 4 біосферних заповідники.

Перелік біосферних заповідників

Назва	Рік створення	Площа, га	Область
«Асканія-Нова»	1921	11 100	Херсонська область
Дунайський біосферний заповідник	1981	50 252,9	Одеська область
Карпатський біосферний заповідник	1968	57 880	Закарпатська область
Чорноморський біосферний заповідник	1927	89 129	Херсонська, Миколаївська області

2. Льодовиковий рельєф (рос. ледниковый рельеф, англ. glacial forms of relief; glacial landforms; нім. glaziale Landformen f pl, glaziale Formen f pl des Reliefs) – форми земної поверхні, які утворюються внаслідок діяльності покривних і гірських льодовиків у сукупності з талими льодовиковими водами.

Розрізняють:

• екзараційні форми, утворені в корінних породах («баранячі лоби», «кучеряві скелі» – на рівнинах, троги, карри, ригелі – в горах),

• льодовиково–акумулятивні (моренні рівнини, горби, гряди та ін.),

• флювіогляціальні (зандрові рівнини, флювіогляційні тераси і ін.).

Льодовиковий рельєф (рос. ледниковый рельеф, англ. glacial forms of relief; glacial landforms; нім. glaziale Landformen f pl, glaziale Formen f pl des Reliefs) – форми земної поверхні, які утворюються внаслідок діяльності покривних і гірських льодовиків у сукупності з талими льодовиковими водами.

Розрізняють: екзараційні форми, утворені в корінних породах («баранячі лоби», «кучеряві скелі» – на рівнинах, троги, карри, ригелі – в горах), льодовиково–акумулятивні (моренні рівнини, горби, гряди та ін.), флювіогляціальні (зандрові рівнини, флювіогляційні тераси і ін.).

Білет 61

1. Національні парки.

2. Ерозійні форми рельєфу.

1. Карпатський національний-природний парк - перший в Україні, створений в 1980 р. з метою збереження унікальних для Центральної Європи гірських природних ландшафтів. Національний природний парк "Синевир" відомий найкоштовнішим своїм скарбом - озером Синевир, справжньою голубою перлиною Українських Карпат, та унікальним і єдиним в Європі Музеєм лісосплаву на Чорній Ріці. Національний природний парк "Вижницький " розташований на території Вижницького району Чернівецької області. У тутешніх краях за часів Австро-Угорщини серед місцевих жителів побутувала приказка: "Якщо б Господь Бог вирішив провести відпустку на Землі, то неодмінно вибрав би для цього Буковину". Уманський національний природний парк є частиною першого і найбільшого в Європі трилатерального біосферного резервату "Східні Карпати". Національний природний парк "Сколівські Бескиди"створено з метою збереження середньогірських ландшафтів з унікальними в Європі буковими пралісами. Яворівський національний природ нийпарк репрезентує ландшафтну ділянку Розточчя. Більшість території парку вкрита лісами, які в поєднанні з горбогірським рельєфом створюють своєрідне пейзажне та ландшафтне різноманіття. Національний природний парк "Подільські Товтри" за площею (261 316 га) - найбільший в Європі. Рекреаційно-пізнавальний інтерес становлять розміщені на його території горбогір'я Медобор, або Товтр, з розкішною природною рослинністю та карстовими утвореннями (печера Ат-лантида), величні каньйони Дністра та Смотрича з унікальними відшаруваннями силурійських порід, Бакотсь-ка затока на Дністрі з Свято-Михайлівським скельним монастирем. Шацький національний природний парк включає систему з 24-х Шацьких озер з найбільшим своїм «діамантом» - озером Світязь. За максимальною глибиною (58,4 м) воно найглибше в Україні. Деснянсько-Старогутський нааціональний природний паркстворений з перспективою включення його до міждержавного українсько-російсько-го біосферного резервату "Старо-гутські та Брянські ліси". Національний природний парк "Святі Гори" репрезентує природні схилово-височинні ландшафти Донецького північно-степового краю з рідкісними крейдяними відшаруваннями. Там переважають соснові ліси. Азово-Сиваський національний природний паркрозміщується в межах приморських ландшафтів, де відповідно до Рамсарської конвенції охороняють водно-болотні угіддя міжнародного значення, які є місцем оселення водоплавних птахів та їхніх зупинок під час весняно-осінніх міграцій.

2.  Водно-ерозійні форми рельєфу утворюються текучими водами. Це – річкові долини, балки, яри (мал. 11). Вони мають велике поширення в Україні, що зумовлено вологістю клімату, наявністю покривних порід, які легко руйнуються тимчасовими потоками.Ріст ярів руйнує поверхню, ґрунти, ускладнює будівництво міст, Доріг, промислових об'єктів. Боротися з цим негативним явищем під силу і колективу школи. Часто для закріплення яру достатньо насадити у його верхів'ї дерева і кущі, посіяти трави.

Білет 62

1. Заповідники.

2.Леси і лесовидні суглинки

Назва	Рік створення	Площа, га	Область
Природний заповідник «Горгани»	1996	5 344,2	Івано-Франківська область
Дніпровсько-Орільский природний заповідник	1990	3 766,2	Дніпропетровська область
Древлянський природний заповідник	2009	30 872,8	Житомирська область
Природний заповідник «Єланецький степ»	1996	1 675,7	Миколаївська область
Казантипський природний заповідник	1998	450,1	Автономна Республіка Крим
Канівський природний заповідник	1923	2 027	Черкаська область
Карадазький природний заповідник	1979	2 872	Автономна Республіка Крим
Кримський природний заповідник Філії: «Лебедині острови»	1923	44 175	Автономна Республіка Крим
Луганський природний заповідник Філії: Станично-Луганський заповідник, «Стрільцівський степ»	1968	2 122	Луганська область
Природний заповідник «Медобори»	1990	10 521	Тернопільська область
Природний заповідник «Мис Мартьян»	1973	240	Автономна Республіка Крим
Природний заповідник «Михайлівська цілина»	2009		Сумська область
Опукський природний заповідник	1998	1 592,3	Автономна Республіка Крим
Поліський природний заповідник	1968	20 104	Житомирська область
Природний заповідник «Розточчя»	1984	2 084,5	Львівська область
Рівненський природний заповідник	1999	42 288,7	Рівненська область
Черемський природний заповідник	2001	2 975,7	Волинська область
Український степовий природний заповідник Філії: «Хомутівський степ», «Кам'яні могили», «Крейдова флора»	1961	3 335,6	Донецька, Запорізька, Сумська області
Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник	1973	14 523	Автономна Республіка Крим

2. Лесовидний суглинок (рос. лёссовидный суглинок, англ. loess loam, нім. lössartiger Ton m, lössartiger Lehm m, Lösslehm m) —лесовидна порода, яка відрізняється великим вмістом глинистих частинок, присутністю грубого піщаного і (рідше) галькового матеріалу, наявністю(іноді) шаруватості. Лес (нім. Löß, англ. Loess, рос. Лёсс, кит. 黃土) — ґрунтоутворювальна гірська осадова порода сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору.

Білет 63

1. Заповідники Українських Карпат і Криму.

2.Формування території України 1921-1954 рр

1. У зоні мішаних лісів – Поліський на півночі Житомирської області. Охороняється ландшафт мішаних лісів.

У Лісостепу – Канівський (Черкаська обл.), Медобори (Тернопільська обл.), Розточчя (Львівської обл.). Охороняються ландшафти Лісостепу.

У Степу – Асканія-Нова і Чорноморський (Херсонської обл.), Дніпровсько-Орільський (Дніпропетровська обл.), Луганський (Стрільцівський Степ, Провальський Степ, Станично-Луганський Степ), Український степовий (Михайлівська цілина в Сумській області, Хомутівський степ у Донецькі обл., цілина в Сумській обл., Кам’яні могили в Запорізькій обл.), Дунайські плавні (Одеської обл.). Об’єктами охорони є степові ландшафти.

У Карпатах – Карпатський. Зберігає рідкісні, майже не ушкоджені гірські екосистеми лісового, субальпійського та альпійського поясів.

У Криму – Кримський, Ялтинський, Карадазький, Мис Мартьян. Охороняється рідкісна рослинність середземноморського типу.

2. За переписом 1931 року на території Західної Україні проживало 8,9 млн. осіб, у тому числі 5,6 млн українців і 2,2 млн. поляків^[24]У цей час на землях Західної України, що увійшли до складу Польщі, здійснювалася політика полонізації, посилювався національний гніт. Відповіддю на нього став підйом націоналістичного руху.З приходом до влади в Польщі в результаті державного перевороту 1926 року Юзефа Пілсудського тут установився авторитарний режим, відомий як «санація». Політична опозиція переслідувалася правовими засобами й силовими методами. По відношенню до національних меншин проводилася політика «культурного придушення», яка восени 1930 переросла в масові репресії проти українського населення Галичини і Волині («Пацифікація»). Підрозділи польської поліції та армії були введені в більш ніж 800 сіл, було заарештовано понад 2 тисячі осіб, ліквідовані українські організації, спалено близько 500 будинків. Складовою частиною «пацифікації» стали українські погроми з боку польських шовіністичних угруповань. Справа дійшла до того, що в 1932 Ліга Наційзасудила дії польського уряду щодо українського населення.У 1938—1939 автономна Карпатська Україна в складі Чехо-Cловаччини була в результаті Мюнхенської змови і розділу Чехословаччини захоплена Угорщиною.

Білет 64

1. Природно-заповідний фонд Полісся.

2. Історико-етнографічне районування України.

1. Рівненський природний заповідник — другий за розміром заповідник в Україні, знаходиться в Рівненській області. У заповіднику представлені болота всіх типів, які зустрічаються на Українському Поліссі. Найбільшою різноманітністю боліт визначається Білоозерська ділянка, де добре представлені болота з багатим живленням — низинні (евтрофні). На решті ділянок переважають сфагнові болота. Ця територія є найбільш заболоченою частиною українського Полісся. Болота тут займають близько 20 % площі. Ша́цький націона́льний приро́дний парк — національний парк в Україні, розташований вШацькому районі Волинської області.Створений 28 грудня 1983 року для охорони рідкісних природних комплексів в районі Шацьких озер.Загальна площа парку — 48 977 га, з них у власності парку перебуває 18 810 га.Зонування: заповідна зона — 5 144,9 га, зона регульованої рекреації — 12 971,1 га, зона стаціонарної рекреації — 978 га, господарська зона — 29 883 га.Флора: загальна кількість видів рослин, що ростуть на території парку — 789, з них 32 занесені вЧервону книгу України.Фауна: на території парку живуть 33 види, занесених в Червону книгу України.Поліський природний заповідник - Тут поширені в основному ліси борового і суборового комплексів з характерним для цих лісів підліском і трав'янистим покривом. Переважну частину лісів складають молоді сосняки; достигаючі і стиглі дерева займають незначні площі.Крім лісових насаджень, у заповіднику добре представлені сфагнові (верхові) і сфагново-осокові, болота з участю журавлини,карликової берези та сосни. Лісові луки розвинуті слабко. Рідкісні і реліктові рослини, такі як дуб скельний, рододендрон жовтий(азалія), береза темнокора, плющ, ряд цікавих і рідких папоротей (страусове перо, аспленій, багатоніжка та ін.) трапляються також у лісництвах, що межують з заповідником. Дуже цікава фауна Поліського заповідника. З копитних тварин тут водяться лосі, сарни, дикі свині, а також вовки, лисиці, зайці, вивірки і куниці, рисі. З цінних мисливських птахів єтетеруки, глухарі, рябчики, куріпки. Зустрічаються також колонії бобрів.

2. Етнокультурні регіони стають складовою ідентичності населення України-Русіпочинаючи з 11 століття. Про перші з них згадується в давньоукраїнських літописах, виокремлюючи із загальної спільності Рустію, Галицьку землю,Надбужжя, Холмщину (Забужжя), Підляшшя (Підлісся), Перемишлянщину,Надросся, Переяславщину, Київщину, Надпоріжжя, Підкарпатську Русь. Згодом, у 12-13 століттях історичні документи фіксують і такі утворення:Червону Русь, Покуття, Поділля, Волинь, Чернігівщину, Полісся, а у пізніші часи, з 14 до 16 ст. — Запорожжя, Басарабія, Північне Причорномор'я,Берестейщину, а відтак, у 17-18 ст. — Донщину, Гетьманщину, Задунайську Січ, Слобожанщину, Новоросію, Таврію, Кубанщину.

Білет 65

1. Природно-заповідний фонд Лісостепу.

2. Порівняльна характеристика Карпат і Криму.

1. Для збереження цінних об'єктів природи, рідкісних видів рослин і тварин у зоні створено природні національні парки «Подільські Товтри», Яворівський, заповідники — «Розточчя», «Медобори», Канівський. Канівський природний заповідник — один з найдавніших в Україні, який було створено 1923 року. Він охоплює частину яри та пагорби на правому березі Дніпра та дніпровські острови. Важливими об'єктами заповідника є геологічні утворення, грабовий ліс та Чернеча гора (100 м над Дніпром), де було перепохованоТараса Шевченка. Михайлівська цілина — філія Українського степового заповідника, де оберігається єдина в Україні ділянка лучного степу в межах лісостепової зони.

2. Українські Карпати простягаються підковою на 1500 км від Братіслави до Залізних воріт, в кримські гори простягаються вздовж Північного узбережжя Чорного моря, на 180 км. Наприклад: Передкарпатська підвищена рівнина простягається широкою смугою вздовж гірської дуги. На межиріччях поширені глина і лесові суглинки, а в заплавах – піски, галька. Карпати порівняно молоді, їм близько 25 млн. р. Геологічну будову Карпат становлять метаморфічні породи (гнейси, кварцит). А ось Кримські гори відносяться до Альпійської складності. Вони на відміну від Карпат складаються з трьох паралельних пасм – головного, внутрішнього і зовнішнього. Континентальність клімату в Карпатах зростає з північного заходу на південний схід, а у Кримських горах клімат помірно-континентальний. В Карпатах випадає до 630-750 мм опадів, а в Криму від 900 до 1200 мм на головному пасмі. Ліси в Карпатах досить різноманітні – гірські та передгірні (ялина, бук, дуб). Є й дуже рідкісні рослини, серед них: цибуля ведмежа, зозулинці, билинець та ін. Кримська рослинність починається з молодих, мішаних дібров, там є лучні степи – яйли, вони вкриті чебрецем і шавлією. Тваринний світ Криму – олень, козуля, муфлон, борсук, а в Карпатах – тхори, куниці, кроти, рисі, олені, лосі. Серед птахів: корольок, рябчик, тетерів. У Криму багато геологічних і гідрологічних заказників, є природний заповідник, а Карпати багаті на пам’ятки природи, серед них: геологічні, гідрологічні та ландшафті пам’ятки.Є біосферний заповідник. Екологія в Криму досить забруднена, а екологія Карпат помірно забруднена. Забруднення атмосферного повітря в Криму сягає від 5 до 10 т. шкідливих реч., а Карпатах від 100 до 500 т.

Білет 66

1. Природно-заповідний фонд Степу.

2. Видатні вчені – К.І.Геренчук і Г.П.Міллер.

1. Степ майже цілком розораний, залишки колишньої рослинності збереглися у заповідниках і частково на схилах балок і долин річок. Для збереження природи в степовій зоні створено заповідники:Асканія-Нова — ділянка типчаково-ковилового степу, де росте понад 400 видів рослин, серед яких 40 — ендеміки. Здійснюється акліматизація тварин: зубрів, благородних оленів, коней Пржевальського, антилоп, страусів, зебр, куланів, муфлонів.Луганський — різнотравно-типчаково-ковилові степи у вигляді трьох маленьких латок: Стрільцівський степ, Провальський степ таСтанично-Луганська ділянка. Під захистом перебуває бабак європейський.Український степовий — 4 відділення різних степів: від лучних до різнотравно-типчаково-ковилових. Хомутовський степ, Кам'яні могили.Дунайський біосферний — водно-болотні угіддя дельти Дунаю, там мешкає половина всіх видів птахів України.Дніпровсько-Орільський заповідник — ділянка дніпрових плавнів, заплавних озер та лук, водні види рослин і тварин.Азово-Сиваський національний природний парк — приморські комплекси Північного Приазов'я.«Святі гори» — крейдяні останці-скелі та бори із реліктової сосни крейдяної.

2.Каленик Геренчук — один із засновників структурної геоморфології. Основні його праці присвячено:питанням розвитку рельєфу,проблемам ландшафтознавства,проблемам фізико-географічного районування території України,природоохоронним проблемам,загальним і регіональним питанням фізичної географії, геоморфології.Автор підручника та кількох навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів і вчителів.Співавтор восьми монографій, присвячених природі західних областей України.Очолював Львівський відділ Географічного товариства УРСР.Почесний член Географічного товариства СРСР (від 1970 року). Міллер Гаврило Петрович - засновник школи гірського ландшафтознавства на базі кафедри фізичної географії разом із К.І. Геренчуком. Декан географічного факультету (1976-1984) Львівського національного університету ім. І. Франка.

Зробив значний внесок у розуміння загальних закономірностей динаміки і розвитку природних територіальних систем, прогнозування їхніх станів, експертизи сучасного стану і станів з різноваріантними антропогенними модифікаціями. Активний прибічник застосування ландшафтної парадигми практично у всіх можливих напрямках життя сучасного суспільства. Розробив основи гірського ландшафтознавства, встановив закономірності генезису структури і динаміки гірських ландшафтів. Розробив методику картографування гірських територрій. Започаткував низку прикладних напрямків у ландшафтознавсті.

Білет 67

1. Негативні фізико-географічні процеси і шляхи боротьби з ними.

2. Біосферний заповідник “Асканія Нова”.

1. До несприятливих фізико-географічних процесів, що відбуваються на території України, належать ерозія, зсуви, селі, карсти, заболочення і підтоплення. Ерозійні процеси — це змив і розмив ґрунту, які відбуваються на схилах, коли добова сума опадів становить 10—20 мм. У середньому за рік на рівнинній території України буває 3—5 днів з опадами понад 20 мм за добу. Причинами їх виникнення є поширення у лісостеповій зоні лесових порід, що легко розмиваються атмосферними опадами та під час танення снігу. Значної шкоди в Україні завдають зсуви — відрив і переміщення мас гірських порід по схилу під дією сили тяжіння. Вони трапляються здебільшого вздовж високих правих берегів Дніпра та його приток. Велику руйнівну силу мають селі — стрімкі потужні потоки з води, грязі, уламків гірських порід. Вони виникають у басейнах гірських річок, на схилах Карпат і Кримських гір в результаті інтенсивних дощів або швидкого танення снігу, у разі руйнування гребель, водосховищ. Селі короткочасні, але дуже небезпечні. Процеси заболочування характерні для зони мішаних лісів, менше вони поширені в лісостеповій і степовій зонах. Основними причинами широкого розвитку процесів заболочування на Поліссі є надлишок вологи, рівнинність території, неглибоке залягання водотривких шарів, поширення піщаних відкладів, що швидко фільтрують атмосферні води. Процеси заболочування і підтоплення, а також засолення ґрунтів розвиваються і в умовах неправильного штучного зрошення. До несприятливих природних явищ належать сильні дощі, вітровали, град, пилові бурі, великі завірюхи, снігопади, морози, лісові пожежі, суховії, заморозки. Нерідко вони завдають значної шкоди сільському господарству . Несприятливий вплив сухості повітря і ґрунту на рослини помітний через 10 днів після останніх опадів, тому важливо передбачати бездощові періоди тривалістю понад 10 днів. Протягом теплого періоду року в середньому в Україні буває З—9 бездощових періодів різної тривалості. Для запобігання негативного впливу несприятливих фізико-географічних процесів застосовується комплекс природоохоронних агротехнічних, меліоративних, гідротехнічних та організаційних заходів.

2. «Аска́нія-Но́ва» (Украї́нський науко́во-до́слідний інститу́т твари́нництва степови́х райо́нів «Аска́нія-Но́ва») — науково-дослідна установа в системі Академії аграрних наук України, державний заповідник заснований в 1874 роціФрідріхом Фальц-Фейном.Розташований в смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області(відкіля і колишня назва заповідника «Чаплі»).Назву місцевості дав один з її попередніх власників — герцог Ангальт-Кетенський в 1841 році на честь маєтку Асканія в Німеччині.Асканія Нова(напрямки роботи) поліпшення існуючих і створення нових порід сільськогосподарських тварин;розробка питань годівлі сільськогосподарських тварин, технології продуктів тваринництва, економіки й організації тваринництва в степовій зоні України; акліматизації й гібридизації диких копитних і птахів; акліматизації й інтродукції деревних та чагарникових рослин, вивчення заповідного степу та ін.В інституті виведено асканійську породу овець, українську степову білу і українську степову рябу породи свиней, новий асканійський молочно-м'ясний тип червоної степової породи великої рогатої худоби і породну групу багатоплідних каракульських овець.Асканійський зоопарк відомий значними успіхами в розмноженні цінних та рідкісних видів диких копитних і птахів у неволі, гібридизації та одомашнення їх. В ньому зібрана унікальна колекція диких тварин, привезених з різних зоогеографічних областей земної кулі. Найбільше в Асканії-Новій копитних —антилопи, зебри, олені, бізони, зубробізони, зубри, кінь Пржевальського та інших, і птахів — лебеді, фазани, африканські страуси, південноамериканські нанду і австралійські ему, які тут акліматизуються та одомашнюються.Інститут видає праці (з 1933 року), має аспірантуру та курси підвищення кваліфікації зоотехніків.

Білет 68

1. Посушливі явища.

2. Карпатський біосферний заповідник.

1. Виникнення посушливих явищ в Україні залежить від тривалості Й частоти бездощових періодів.

Дослідження показали, що несприятливий вплив сухості повітря і ґрунту на рослини фіксується через 10 днів після припинення випадіння опадів, тому важливо передбачити бездощові періоди тривалістю понад 10 днів. Упродовж теплого періоду року в середньому в Україні буває 3—9 бездощових періодів різної тривалості, а в окремі роки кількість їх може досягати 13—15.

Найтриваліші бездощові періоди в західній частині України досягають 50—60 днів, на південному сході — 80, а в приморській смузі —100 днів. В Українських Карпатах максимальна тривалість бездощових періодів становить 39 днів.

Посушлива погода, збільшення швидкості вітру викликає пилові (чорні) та піщані бурі, які супроводжуються переносом пилу й піску на значні відстані. Пилові бурі можуть виникати і взимку, за відсутності снігового покриву. У цьому столітті найтриваліші пилові бурі було зафіксовано взимку 1969 p., коли на мерзлому ґрунті не було снігу, а швидкість вітру досягала 28-35 м/с.

2. Карпа́тський біосфе́рний запові́дник створений у 1968 році, з 1992 року входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Загальна площа 53 630 га.

Карпатська гірська система, поряд з Альпами та Балканами, характеризується найбільшою біологічною різноманітністю на європейському континенті. В Українській частині Карпат інтенсивне природокористування розпочалось пізніше, ніж в Західних Карпатах. Завдяки цьому тут на значних площах збереглися ділянки дикої природи, зокрема унікальні праліси. Питання про їх охорону постало ще на початку XX століття, коли було створено кілька лісових резерватів в Чорногорі та Мармороських Альпах для збереження і відновлення зникаючих представників флори та фауни. Особливо активізувалася робота вчених щодо територіальноїй охорони природи Українських Карпат після Другої світової війни. Вже в 1949 році на північних схилах Чорногірського хребта був виділений цінний лісовий масив площею 3,9 тис. га, який в 1955 році оголошено заповідним. Велика увага питанням територіальної охорони природи приділялась і на Закарпатті. В 1958 році на південних схилах гірського масиву Красної, в басейнах Великої і Малої Угольки, створений Угольський лісовий заказник площею 4600 га, а в 1969 році в басейні Лужанки — Широколужанський флористичний заказник площею 5644 га. Таким чином були створені всі необхідні передумови для організації біогеографічно репрезентативного заповідника в регіоні Українських Карпат.

Білет 69

1. Ерозійні процеси.

2. Чорноморський біосферний заповідник.

1. Еро́зія (від лат. виривати), (рос. эрозия, англ. erosion; нім. Erosion f) —

1. Руйнування ґрунту або гірських порід водним потоком, повітрям (вітром), льодом. Ерозія — один з головних чинників формування рельєфу земної поверхні. Частина процесу денудації. Розрізняють схилову й руслову ерозії. В результаті ерозії утворюютьсяяри, балки, річкові долини тощо. Крім Землі, явища ерозії спостерігаються й на інших планетах Cонячної системи, зокрема на Марсі.

2. Руйнування металу або металевих виробів, зумовлене дією механічних факторів абоелектричних розрядів.

3. Розмивання, роз'їдання, витравлювання.

2. Чорномо́рський біосфе́рний запов́ідник — державний заповідник, розташований на територіїХерсонської та частково Миколаївської областей України. Площа заповіданих земель — майже 100 тисяч гектарів. Заповідник підпорядкований Національній Академії Наук України. Адміністрація заповідника знаходиться в місті Гола Пристань Херсонської області. Географічно заповідник розташований на північному узбережжі Чорного моря, захоплює акваторію та дрібні острови у Тендрівській і Ягорлицькій затоках (острови Вовчий, Кривий та інші).

Чорноморський заповідник створений 1927 для вивчення й охорони природного середовища, зокрема масового гніздування та міграцій птахів. Площа Чорноморського заповідника — 64 806 га (1976; 27 000 га у 1927).

У заповіднику працюють 73 чоловіка, з яких у науковому підрозділі — 7, у службі охорони — 26 осіб. Значний внесок у наукові дослідження на території заповідника зробилиБ. В. Сабінєвський, Т. Б. Ардамацька та інші.

Чорноморський заповідник складається з З ділянок: лісостепної, приморської та острівної.

Білет 70

1. Зсуви і селі.

2.Біосферний заповідник “Дунайські плавні”.

1. Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20о і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

• повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік);

• середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу);

• швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину).

Зсуви — це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо. Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів.

Селі — це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних частин, каміння, уламків гірських порід (від 10—15 до 75 % об'єму потоку). За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна поділити на:

• грязьові (суміш води з ґрунтом при незначній концентрації каміння, об'ємна вага складає 1,5—2 т/куб.м);

• грязекам'яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об'ємна вага — 2,1—2,5 т/куб.м);

• водокам'яні (суміш води з переважно великим камінням, обємна вага — 1,1—1,5 т/куб.м).

2. Загальна площа дельти Дунаю складає біля 5640 км², в тому числі 1200 км² припадає на українську частину. Дунайский біосферний заповідник, площею 46402,9 га, займає її приморську зону.Дунайський біосферний заповідник почав своє існування як філія Чорноморського заповідника в 1976 році.В 1981 році на базі Дунайської філії Чорноморського заповідника було створено заповідник "Дунайські плавні".Дунайський біосферний заповідник створений Указом Президента України в 1998 році на базі природного заповідника "Дунайські плавні". До передбачених відповідним законом зон біосферного заповідника ввійшли:Вторинна (морська) дельта Кілійського рукава Дунаю (нижче м. Вилкове) - заповідна, буферна зони та зона антропогенних ландшафтів;Жебріянська гряда - зона антропогенних ландшафтів;Стенцівсько-Жебріянські плавні - зона регульованного заповідного режиму;Русловий острів Єрмаков - буферна зона та зона антропогенних ландшафтів;Територія прилеглого недіючого рибного господарства - зона антропогенних ландшафтів.Дунайський біосферний заповідник має перспективу розширення на всі найбільш цінні водно-болотні угіддя Українського Придунав’я (верхів'я лимана Сасик, озеро Кугурлуй тощо), що передбачене відповідною Програмою розвитку заповідної справи в Україні на 2001-15 роки. Для цього названі території зарезервовані спеціальним Наказом Президента України.