15. Оцінка кредитоспроможності позичальника на основі аналізу ділового ризику.

Оцінка кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику передбачає виділення найвагоміших чинників ділового ризику (надійність позичальників, сезонність поставок, тривалість зберігання товарів, рівень цін на товари, ризик введення державою обмежень на ввезення і вивезення імпортних товарів тощо), їх формалізацію, оцінку в балах і визначення на цій основі класу кредитоспроможності того чи іншого конкретного позичальника. Аналіз ступеня ділового ризику у клієнта дозволяє банкові спрогнозувати достатність джерел погашення позички.

Діловий ризик — це ризик, пов’язаний з несвоєчасним завершенням кругообороту фондів та неефективним використанням ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових). Чинниками ділового ризику є різні причини, що призводять до припинення або затримки кругообороту фондів на окремих стадіях: постачання, виробництва, реалізації.

Стадію постачання можна оцінити за такими показниками:

кількістю постачальників та їх надійністю; потужністю і кількістю складських приміщень;

відповідністю способу транспортування характеру вантажу; доступністю цін на сировину та його транспортування для позичальника; кількістю посередників між покупцями і виробником сировини та інших матеріальних цінностей; віддаленістю постачальника;економічними чинниками; модою на сировину та інші цінності, що закуповуються; чинниками валютного ризику; небезпекою впровадження обмежень на вивіз та ввіз імпортної сировини.

Прямі поставки, кількість постачальників, тривалі зв’язки, ритмічність поставки, наявність складських приміщень, близьких до місця виробництва, оцінюються більш високо і отримують при кількісній оцінці більше балів.

Стадію виробництва можна оцінити за такими показниками:

наявністю і кваліфікацією робочої сили; віком і потужністю обладнання; завантаженістю обладнання; станом виробничих приміщень; продуктивністю робітників; продуктивністю обладнання.

Зростання частки робітників високої кваліфікації, продуктивності праці робітників та обладнання, частки обладнання із строком експлуатації до 10—12 років також оцінюється високо.

Стадію реалізації оцінюють за допомогою таких показників, як:

кількість покупців та їх платоспроможність; диверсифікованість дебіторів; ступінь захисту від неплатежів покупців; ступінь конкуренції в галузі; порядок розрахунків; вплив на ціну зовнішніх чинників; демографічні чинники; чинники валютного ризику; можливість впровадження обмежень на вивіз з країни та ввіз в іншу країну експортної продукції.

Зростання кількості покупців, прогресивні форми розрахунків, низька частка простроченої дебіторської заборгованості, недостатня насиченість ринку продукцією дають змогу оцінити роботу підприємства як надійну.

В умовах економічної нестабільності аналіз ділового ризику в момент надання кредиту або позики суттєво доповнює оцінку кредитоспроможності підприємства на основі фінансових коефіцієнтів, які розраховують на основі середніх фактичних даних за звітний періоди.

Перелічені фактори ділового ризику обов’язково беруть до уваги при розробці банком стандартних форм кредитних заявок, а також техніко-економічного обґрунтування можливості надання кредиту.

Оцінка ділового ризику комерційним банком може проводитися за системою, коли кожний чинник ділового ризику оцінюється в балах.

Аналогічна модель оцінки ділового ризику застосовується також на основі інших критеріїв. Бали виставляють за кожним критерієм і підсумовують. Чим більша сума балів, тим менший ризик і більша ймовірність завершення угоди із запрогнозованим ефектом, що дає змогу позичальнику своєчасно розрахуватися із своїми борговими зобов’язаннями.