32. Фінансовий лізинг як джерело фінансування інвестиційних проектів: його ознаки та організація.

Базуючись на ЗУ «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р. № 723/97, поняття «лізинг» трактується як «підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів та полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на певний термін лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця чи придбаного їм у власність за дорученням та узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умовою сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів».

Відповідно до ЗУ лізинг є за видами фінансовий та оперативний, а за формами — зворотний, пайовий, міжнародний.

Однією з форм інвестиційного кредиту в товарній формі є фінансовий лізинг, тому на цьому виді лізингу слід зупинитися детальніше.

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоотримувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, за який амортизується 60 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об’єкт лізингу, переданий лізингоотримувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоотримувача або викупається ним за залишковою вартістю.

До фінансового лізингу належать, як правило, контракти, що передбачають сплату протягом чітко встановленого строку лізингових платежів, величина яких є достатньою для повного відшкодування витрат лізингодавця, пов’язаних з придбанням майна та реалізацією прав власника, а також для забезпечення йому певного прибутку.

Особливими ознаками такого виду лізингу є:

довгостроковий характер такої послуги;

господарське ставлення до об’єкта як до власності;

виключне право лізингоотримувача на користування майном протягом усього строку дії лізингової угоди;

можливість придбання об’єкта за залишковою вартістю після закінчення строку лізингової угоди;

страхування та відповідальність за майно, як правило, несе лізингоотримувач;

можливість реалізації опціону на купівлю лізингоотримувачем об’єкта лізингу за залишковою вартістю після закінчення основного строку лізингу.

Комерційний банк може брати участь у лізинговому бізнесі прямо та опосередковано (шляхом фінансування лізингової компанії).

Якщо з метою фінансування лізингового проекту банківська установа бере опосередковану участь у лізинговому бізнесі, то, як правило, створюється власна дочірня лізингова компанія і банк здійснює її кредитне обслуговування.

Відмінністю такої схеми фінансування від прямого кредитування є наявність фінансового посередника між банком та лізингоотримувачем, однак загальновизнана практика кредитування тут повністю зберігається. Безпосередньо банківський позичальник — лізингова компанія — розглядається як фінансовий посередник. Реальним позичальником вважається лізингоотримувач, що використовує свої активи у виробничих цілях для отримання грошових надходжень, щоб виплатити лізингові платежі і тим самим забезпечити погашення боргу за позичкою лізингової фірми.

Привабливість лізингової операції для комерційних банків пояснюється наявністю реального матеріального забезпечення, оскільки кредитор зберігає за собою право власності на об’єкт забезпечення. Посилення права банку з процедури стягнення забезпечення має привести до якісного покращання кредиту та сприяти підвищенню якості інвестиційних проектів. Крім того, безпосередня участь банківської установи як одного з суб’єктів лізингового бізнесу надасть можливість банкам розширити коло своїх операцій, установити дійсний контроль за використанням коштів банку, підвищити якість обслуговування клієнтів і тим самим збільшити їх кількість, зміцнити традиційні зв’язки та встановити нові взаємовигідні партнерські відносини з клієнтами.