Вибір і розрахунок

Як люди вибирають вірогідність? Багато хто не любить розрахунки і використовує приблизні припущення. Експерименти показали, що дуже небагато людей уміють і хочуть сполучати вірогідність незалежних подій шляхом множення. В умовах невизначеності людина поводиться як інтелектуальний каліка. Відомі наступні основні види систематичних помилок, що допускаються при оцінці вірогідності:

• ефект репрезентативності (переоцінюється надійність малих вибірок);

• ефект наочності (переоцінка вірогідності яскравих подій, що запам'ятовуються);

• ефект егоцентризму (недостатньо критична оцінка апріорної інформації і використання переважно власного досвіду);

• ефект консерватизму;

• ефект бажаності (переоцінюється вірогідність бажаної події і недооцінюється вірогідність небажаної);

• ефект якоря (вплив точки відліку, з якою йде порівняння);

• ефект краю (недооцінюється можливість вірогідних подій і переоцінюється - маловірогідних);

• ефект Монте-Карло (при оцінці вірогідності двох послідовних незалежних подій люди прагнуть встановлювати між ними зв'язок);

• ефект конформізму (зменшення ризику групових рішеннях в порівнянні з індивідуальних).

У економіці часто констатується той факт, що в багатьох економічних ситуаціях люди, котрі більш раціонально міркують, мають перевагу над неспостережливими людьми, або схильними приймати рішення під впливом імпульсу.

У реальному житті готовність ризикувати залежить від того, чи ризикуємо ми заради досягнення виграшу або уникнення втрат. Більшість людей не люблять ризикувати за для виграшу, але вважають за краще ризикувати для уникнення програшу. Така загальна закономірність, але вона може мінятися під впливом специфіки діяльності і індивідуальних особливостей.

Економісти пояснюють цю закономірність, виходячи з базового принципу економіки: послідовне зростання доходу приносить все менше і менше задоволення або вигоди.

Тут можливо застосувати і чисте психологічне пояснення:

Будь-які втрати стосуються образу людського «Я» (включно з матеріальними речами) завдають більш відчутну психологічну травму, ніж те, що людині ще не належить і за ради чого їй потрібно ризикувати. Можливі блага сприймаються людиною як дещо відсторонені від неї самої, а тому людина не отримуючи цих благ не настільки цим переймається.

Економічна поведінка людей та бізнес-організацій не завжди є раціональною, не завжди скерована на максимальний прибуток, бо часто пов'язана з:

• Інерційністю економічної діяльності (керівники не реагують на зміни в економічному житті, не пробують покращити свої дії та рішення до тих пір, поки потреба в цьому не стає занадто очевидною).

• Відмінністю мотивацій працівників і цілей самої фірми (тому фірми не збільшують прибуток і не зменшують витрати).

• Недостатністю інформації щоб прийняти найкраще рішення (в таких умовах обирається один із задовільних варіантів, бо найкраще рішення може випасти з поля уваги).

• Прагненням уникнути підвищеного ризику (менеджери не зацікавлені в максимальних прибутках фірми, оскільки це пов'язано з підвищеною персональною відповідальністю у випадку невдачі. Тому для збереження свого положення менеджери вибирають варіанти розвитку, орієнтовані на короткострокові і стабільні прибутки).

• Прагненням зекономити сили (найефективніші рішення дорого коштують, бо вимагають багато затрат, зокрема інтелектуальних. Тому керівники нерідко керуються емоціями, інтуїцією, звичками, завдяки чому економиться час і та сили).

• Прагненням поділити відповідальність – критерієм економічного рішення стає не раціональність, а оптимальність – що означає виваженість, що обмежена їх собівартістю. Керівники зменшують прибутки, наймаючи консультантів, експертів.

• Ситуацією, в якій перебувають особи, приймаючи рішення, а не їх егоїстичним інтересом, небажанням співпрацювати, чи діяти раціонально; неврахування ситуації може спричинити помилкові висновки (атрибуцію - приписування людям якостей, причин і мотивів поведінки, які спричинені ситуацією, а не їх якостями).

Отже, як бачимо, економічна поведінка набагато складніша, ніж подавалась у неокласичних економічних теоріях. Вона визначається багатьма чинниками, її не вдається чітко описати і однозначно передбачити.

Якщо раніше нераціональна поведінка розглядалася економікою як виняток, аномалія, то тепер психологи і економісти доходять згоди, що раціональна поведінка, раціональний вибір - це тільки один з варіантів поведінки.