Механізм відригування корму та газів

Відригування -— складнорефлекторний акт. Він вини­кає внаслідок подразнення грубими частинами корму механорецепторів сітки, переддвер'я рубця, стравохідного жолоба. Подразнення від рецепторів передається в довгас­тий мозок (центр відригуваная) і від нього по блукаючих нервах до м'язів, які беруть участь у відригуванні. При пе­рерізуванні блукаючих нервів порушується відригування. Під час відригування разом з кормовим клубком у ротову порожнину потрапляє рідина а рубця, яка відразу ж Ков­тається, а густа маса пережовується протягом 25—50 с. Крім корму, відригуються й гази, які утворюються в пе­редшлунках у результаті бродильних процесів. Найбільше газів утворюється при згодовуванні зелених кормів, особ­ливо зеленої соковитої маси бобових культур і кормів, ба­гатих на легкоперетравні вуглеводи. Відригування відбувається так: скороченнями сітки та стравохідного жолоба вміст рубця просувається до кардіального отвору, при цьо­му зупиняється дихання під час видиху, потім тварина на­магається вдихнути при закритій гортані. При цьому зни­жується тиск у грудній порожнині і грудній частині стра­воходу; нижня частина останнього лійкоподібне розширює­ться і захоплює порцію корму до 100—120 г, яка антипери-стальтичною хвилею подається в ротову порожнину.

Травлення в сичугу та його особливості

Сичуг у жуйних тварин виконує функцію справжнього шлунка. Розмір його порівняно невеликий. Місткість сичу­га у корови 10—20 л, у вівці 2—3,2 л. За добу в сичугу ут­ворюється велика кількість сичужного соку: у корови 45— 80 л, вівці 4—10 л. У сичугу, як і в однокамерному шлунку, розміщені травні залози. Хімічний склад сичужного соку близький до шлункового, його рН 2,17—3,15. У ньому міс­тяться такі ферменти: пепсин, хімозин, ліпаза, вільна со­ляна кислота. У великої рогатої худоби вміст соляної кис­лоти в сичужному соці 0,23—0,5 %, у овець — близьке 0,3 %. Соляна кислота в сичугу має високу перетравлюючу силу. За добу в сичуг корови надхо­дить близько 100—120 г інфузорій, що використовуються тваринами як високоякісний білок, повноцінніший за білок корму рослинного походження., . Поїдання корму підсилює сичужну секрецію протя­гом 2—3 год. На різні корми виділяється неоднакова кіль­кість сичужного соку. Найбільша кількість його з підвище­ною кислотністю та перетравлювальною силою утворюєть­ся при згодовуванні буряка, моркви, макухи, сіна, трави тощо (табл. 19). У дослідах Нікітіна сильну сокогінну дію мав сінний відвар та молоко (рис. 66).

У регуляції сичужної секреції беруть участь нервова система та хімічні речовини. Для сичуга властиві рефлек­торна та нейрохімічна фази секреції. Блукаючий нерв сти­мулює сичужну секрецію, а симпатичний її гальмує. Мо­торика сичуга подібна до моторики однокамерного шлунка і супроводжується періодами скорочення та спокою. Пор­ції вмісту переміщуються через сичуг за ЗО—60 хв.

У сичугу зсідається молоко, перетравлюються білки та жири, певною мірою відбувається амілолітичне розщепления кормів ва рахунок кормових і бактеріальних ферментів.

Основна маса бактерій та інфузорій під дією соляної кислоти сичуга гине з дальшим їх перетравленням.