Особливості травлення у свійської птиці

Система травлення у свійської птиці має ряд особ­ливостей, а саме: специфічна форма клюва; відсутнісгь зубів; наявність зоба, морфологічне та функціональне роз­ділення шлунка на залозисту й м'язову частини; короткий тонкий кишечник; дві сліяі кишки тоіцо (рис. 76).

Приймання корму. Птиці , відшукують корм переважно з допомогою зору і дотику. Дзьоб зерноїдної птиці добре пристосований для скльовуван­ня твердого корму.

Рис. 76. Схема будови зоба і шлунка у птиці:

1 — зоб; 2 — стравохід; 3 — груд­на частина стравоходу; 4 — зало­зистий шлунок; 5 -— дванадцятипа­ла кишка; 6 — кутикула; 7 — нижній проміжний м'яз

У водоплавної птиці по кра­ях дзьоба є рогові зуби, які служать для відціджування корму, а ороговілий виступ на ідзьобі — для обривання тра­ви. Язик укритий роговими сосочками і допомагає захоп­лювати й утримувати корм. У роті корм довго не затримує­ться і швидко проковтується. У птиці виробляється мало слини. Вона містить переваж­но слиз, а також птіалін. Така слина полегшує проковтуван­ня корму, внаслідок чого він потр'апляє у воло, добре роз­винуте у курей і особливо у водоплавної птиці. У беззалозо-вому волі корм змішується зі слизом, що виділяється за-грудними залозами. Тут перетравлюються вуглеводи, біл--ии й жири під впливом ферментів рослинних кормів та мікроорганізмів. М'який корм швидко проходить у шлунок, твердни зерновий затримується у волі иадовше. У шлунку птиці розрізняють два відділи: залозистий і м'язовий. Корм у залозистому відділі шлунка не затримується, а над­ходить у м'язовий відділ. Слизова йболонк-і його виділяє к.злоїдний секрет, який утворює рогову плівку кутикулу, яка захищає, стінки шлунка від механічних пошкоджень. Птиця ковтає тверді предмети та дрібні камінці, які

185

розміщуються у складках м'язового шлунка. Вони сприя­ють перетиранню кормів при скороченнях шлунка. У м'я­зовому відділі керм перегравлюетьс'л сої.ом, який надхо­дить із залозистого відділу. В точщі залозистого відділу шлунка знаходиться 30—40 великих силмю розгалужених альвеолярних залоз з широкими вивідними протоками. Ці залози виділяють шлунковий сік, якрй містить соляну ки­слоту і протеолітичний фермент пепсин. Секреція шлунко­вого соку у птиці безперервна, прою є складнорефлектор-на та гуморальна фази.

Регуляція моторної діяльності шлунка у птиці здійсню­ється так само, як і у тварин. Блукаючі нерви є моторними для залозистого та м'язового шлунків.

У шлунку птиці інтенсивно розщеплюються білки, ву­глеводи і в меншій кількості жири. Важко розщеплюються рослинні білки. Вміст дванадцятипалої кишки з сумішшю жовчі часто закидається у м'язовий шлунок, що створює умови для перетравлення крохмалю та жирних кислот.

Травлення в кишечнику^У дванадцятипалу кишку рпа-дають жовчна протока і дві або три протоки підшлу.чкової залози. Трубчасті залози виділяють тонкокишковий сік_}

'Підшлунковий сік у птиці лужної реакції, до складу якого входять такі самі ферменти, що й у тварин. У птиці утворюється і виділяється багато жовчі. У тонкому кишеч­нику перетравлюються білки, вуглеводи й жири. В шлунко­во-кишковому тракті птиці відсутні клітковинолітичні фер-мєніи; клітковина частково пєретрайлю”'ться мікроорганіз­мами у двох сліпих кишках.

Через сліпі кишки проходить ті.-ьки деякл частина хі-мусу, а більшість його надходить безпосередньо в кінцеву кишку і клоаку. У гусей і качок обидві сліпі кишки запов­нюються одночасно, а в курей — почергово, спочатку пра­ва, а потім ліва.

В товстому кишечнику птиці відбуваються ті ж проце­си, що й у ссавців. Коефіцієнт перетравлення рослинних кормів, зокрема клітковини, у птиці нижчий, ніж у траво­їдних тварин. В кишечнику птиці корм перемішується вна­слідок маятникоподібних рухів і ритмічного сегментуван-ня, а також антиперистальтичних скорочень.

Тривалість перебування корму у травному каналі зале­жить від характеру корму і функціонального стану орга­нізму. Наприклад, кукурудза у курей весь травний тракт проходить за 24 год, ячмінь і просо — за 20, а ячмінна дерть за 16 год. У гусей і качок рештки неперетравленого корму проходять за 17—22 год. У курей у період несу­чості час проходження одних і тих самих кормів через

1<6

травний тракт скорочується, а в період насиджування збільшується. При низькій температурі навколишнього се­редовища проходження вмісту по травному каналу приско­рюється.

У птиці товста кишка закінчується клоакою. Напіврідкі калові маси виділяються разом із сечею. На поверхні калу утворюється біла плівка з кристалів сечовини. У птиці ря­дом з клоакою розміщений сечовий синус, в який відкрива­ються сім'япроводи або яйцепроводи та сечоводи.

Акт дефекації відбувається у птиці так само, як і в ссавців. Всмоктування у птиці, як і в тварин, відбувається через ворсинки тонкого кишечника, які розміщені зигзаго­подібне, чим сповільнюють переміщення корму і тим поліп­шують всмоктування. Інтенсивне всмоктування у птиці від­бувається також в сліпих кишках і в клоаці.