Регуляція виділення шлункового соку

Секреція шлункового соку збуджується подразнення­ми кормом рецепторів ротової порожнини та глотки. Меха­нізми регуляції секреції шлункового соку дуже складні. У дослідах на собаках І. П. Павлов показав, що секреторним для шлунку –є блукаючий нерв.

Збудження з рецепторів слизової оболонки рота надхо­дить доцентровим шляхом до довгастого мозку, звідки від­центрові імпульси по блукаючому нерву досягають залоз шлунка. При перерізуванні цих нервів ні подразнення кор­мом, ні уявна годівля .не збуджують секреції. Подразнен­ня низхідного кінця перерізаного блукаючого нерва збуд­жує секрецію. Це було доведено в дослідах Г. П. Павлова і Є. О. Шумової-Симановської (1890).

У секреторній діяльності шлункових залоз розрізняють: дві фази скдаднорефлекторку і нервово-хімічну. У складнорефлекторній фазі шлунковий сік після значного латентного періоду виділяється на подразнення кормом рецепторів слизової рота, а також завдяки збудженню нервового апарата виглядом або запахом корму. Збудження від рецеп­торів слизової рота по доцентрових нервах (язиковому і гортанному) надходить у довгастий мозок, звідки від­центрові імпульси по блукаючому нерву йдуть до залоз шлунка.

Шлунковий сік, який виділяється в цю фазу, багатий на ферменти, дуже активний. І. П. Павлов назвав цей сік - запальним. Складнорефлекторна фаза шлункової секреції триває 1—2 год.

Слідом за першою фазою йде друга — нервово-хімічна, або нейрогуморальна. В цю фазу гормони (гастрин, ентерогастрин гістамін) або продукти травлення_всмоктуються в кров і діють на і діють на секреторні залози шлунку через нер­вову систему або гуморальним шляхом.

Дослідами, проведеними в лабораторії І. П. Павлова, був розкритий механізм дії хімічних подразників на шлун­кову секрецію. Було установлено, що пілорична частина є місцем найкращого всмоктування в шлунку, а також ділянкою, звідки хімічне подразнення виявляє свою сокогінну дію гуморальним шляхом на залози його дна. Утворені в процесі травлення в шлунку хімічні речовини та речови­ни, що надійшли з кров'ю, викликають секрецію фундаль­них залоз шлунка.

Механізм цього процесу І. П. Павлов доказав в експе­рименті на собаці, в якого повністю відокремлював фун­дальну частину шлунка від пілоричної і з'єднував їх зов­нішнім містком з допомогою фістул. Під час досліду він роз'єднував місток і, якщо їжа вкладалася в пілоричну час­тину, то сік виділявся з фундальної, яка залишалася по­рожньою. Якщо ж їжа вкладалася тільки у фундальну час­тину, то сік у ній залишарся довго, а соковиділення не спостерігалось. Шлункова секреція підтримується і тими збуд­никами, що всмоктуються у кров у кишечнику і транспор­туються з нею до шлунка.

Залози пілоричної частини шлунка секретують безпе-рер.вло.,що Інтенсивніше виявляється під час їжі, при меха­нічних і'хімічних подразненнях. Соковиділення, яке відбу­вається під впливом хімічних речовин, починається не од­разу після їжі, а через 20—ЗО хв. За цей час утворюються екстрактивні речовини із з'їденого корму, які потім усмок­туються у кров і стають хімічними подразниками нервових "закінчень секреторних залоз шлунка. Нервово-хімічна фа­за шлункової секреції менш активна, ніж складнорефлекторна: Сік другої фази секреції містить ферментів менше, ніж такий першої фази. Нервово-хімічна фаза триває 4— 6—10 год. Вона перебуває у .прямій залежності від складнорефлекторної фази шлункової секреції. Чим активніша перша, тим сильніша друга фаза цієї секреції. Показано, що чим кращий апетит, тим активніші обидві фази шлун­кового соковиділення.

У тваринницькій практиці приділяють особливу увагу підтриманню доброго апетиту у тварин, оскільки за таких умов тварина може значно краще перетравити і засвоїти корми, що сприятиме підвищеній продуктивності в госпо­дарстві.

У шлунку і кишечнику тварин утворюються речовини, які гальмують секрецію шлункових залоз. До них нале­жать гастрон_і ентерогастрон. Гастрон гальмує секрецію фундальних залоз, утворюється він у пілоричній частині шлунка. Ентерогастрон синтезується в слизовій оболонці тонкого кишечника, переважно в дванадцятипалій кишці при дії на неї жиру, жирних кислот, соляної кислоти та мо­носахаридів. ;

У сечі знайдено урогастрин, який збуджує, і урогастрон, який гальмує шлункову секрецію.

На шлункову секрецію впливають гормони ...гіпофіза, наднирників, 'щитовидної, підшлункової та статевих залоз. Знання механізму регуляції шлунковоїїекреції має важли­ве значення для організації раціональної годівлі в промис­ловому тваринництві.

Симпатична нервова система бере участь у регуляції секреції шлункового соку. При цьому вона взаємодіє з блу­каючим нервом. Більшість авторів вважають, що симпа­тична нервова система гальмує шлункову секрецію.