Всмоктування вуглеводів. Вуглеводи всмоктуються в

основному в кишечнику, хоча небагато їх уже всмокту­ється в ротовій порожнині та шлунку. Еісмокгуються вони у вигляді моносахаридів — глюкози, іалактози, фруктози іа манози. При надлишку в кормах дисахаридів частина їх може всмоктуватися без попереднього розщеплення до моносахаридів. Різні .моносахариди всмоктуються з не­однаковою швидкістю. Швидше проникає глюкоза і галак­тоза; швидкість всмоктування фруктози менша в 2 рази, а манози — в 6 раз порівняно з глюкозою. Отже, епіте­ліальній клітині кишечника властива вибірковість щодо ре­зорбції вуглеводів.

Всмоктування глюкози в тонкому кишечнику відбува­ється активно й здійснюється за допомогою транспортного конвейєра за участю переносників. У .мембрані мікровор-синок'є спеціальні рухлиаі переносники білкової природи, з якими зв'язуються глюкооа та інші моносахариди. Пе­реносник стає активним, приєднуючи до себе іони натрію і- фосфорну кислоту^, яка відщеплюється від АТФ (Уго-лєв О. М.).

Глюкоза з клітини також за допомогою переносників. потрапляє в кровоносні судини, а натрій видаляється з неї за допомогою натрієвого насоса.

У жуйнил тварин більшість вуглеводів через бродіння з участю грибів в передшлунках перетворює гь:я на леткі жирні кислоти, які зразу ж і всмоктуються. Найшвидше всмоктується оцтова кислота, а потім масляна і пропіо— нова. Проте суміш летких кислот всмоктується значно швидше, ніж кожна зокрема. Всмоктування летких кислот зумовлено процесами епітелію рубця.

Всмоктування жирів. У дослідах з застосуванням міче­них атомів'всі ановлено, щ,о,у травному каналі розщеплю­ється близько 30—40 % усієї кількості жиру, що надхо­дить з кормом. Жир всмоктується в основному в тонкому кишечнику нижче місця впадання жовчної протоки. Жир всмоктується як у вигляді продуктів ного розщеплення — гліцерину й жирних кислот, так і у вигляді нерозщепле-ного емульгованого жиру. Маленькі крапельки жиру мо­жуть всмоктуватися в кишечнику за принципом піноцито-зу, а також у вигляді моногліцеридів і дигліцеридів. Глі­церин, як водорозчинна речовина, легке всмоктується, а жирні кислоти вступають у сполуку з жовчними кислота­ми (глікохолєвою і таурохолевою), утворюю гь комплексну водорозчинну сполуку, у вигляді якої і всмоктуютьтя. У слизовій оболонці кишечника цей комплекс розпадається, жирні кислоти з'єднуються шляхом фосфорилювання з гліцерином, утворюючи нейтральний жир. Жири з довгим ву­глецевим ланцюгом із кишкового епітелію надходять до центральної лімфатичної судини, а потім транспортуються в лімфатичну систему у вигляді дрібних емульгованих ку­льок, лише незначна часгіїна нейтрального жиру надходить у капіляри кровоносної системи. Важливу роль у всмокту­ванні жиру відіграє жовч. У товстих кишках жир всмокту­ється здебільшого у вигляді емульсії.

Роль жовчі у всмоктуванні жяру наочно підтверджу­ється дослідом Дастра. Вчений перев'язав у кроля жовч­ну протоку і з'єднав жовчний міхур з тонкою кишксю нижче звичайного місця впадання жовчної протоки (ргс. 73).

рйс. 73. Операція Дастра:

При цьому всі лімфатичні протоки ьище того місця, де жовч надходила в кишечник, не мали жиру, а біле забарв­лення цих проток виявлялось тільки нижче цього місця. Крапельки жиру, що утворю­ються у клітинах епітелію, добре помітні при розгляді препаратів кишечника під мік­роскопом. Препарати кишеч­ника попередньо обробляють

1 - печінка., 2 - місце впадання ОСМІЄВОЮ КИСЛОТОЮ, ЯКВ 33-жовчної протоки у дванадцятипа- барВЛІОЄ КраПЄЛЬКИ ЖИру ЄП1-

лу кишку, 3 - шлунок; 4 - два- ^„.„„^„„у КЛІТИН V ЧППНИЙ надцятрпала кишка; б — місце впа- іЄЛІгіЛЬНИХ КЛІТИН у ЧОрНИИ

^Х^^^^Т¹' ^Р (Р^- 7⁴)- ^Р" ^всмок-туються з різною швидкістю

залежно від кількості, якості та хімічної будови їх молекул.

За Р. О. Файтельбергом процес всмоктування жирів відбувається поетапно: 1) транспорт продуктів порож­нинного та пристінкового ліполізу через апікальну мембра­ну; 2) транспорт хіломікронів крізь мембрани ендотелію лімфатичних і кровоносних судин; 3) транспорт жирових частинок по мембранах канальціз цитоплазматичної сіт­ки та вакуолі пластинчастого комплексу.

ВСМОКТУВАННЯ ВОДИ І МІНЕРАЛЬНИХ РЕЧОВИН У РІЗНИХ ВІДДІЛАХ ТРАВНОГО ТРАКТУ

Вода всмоктується в усіх відділах травного каналу, але здебільшого у тонкому і товстому відділах кишечника. Разом з водою всмоктуються й розчинені в ній мінеральні речовини. Всмоктування йоди з кишечника у кров зале-

Рис. 74. Синтез жиру у стінці кишечника жаби при всмоктуванні його в кишечнику:

а — через 5 год після введення маслинової олії у кишечник; б — через 8 год жирові краплі забарвлено в чорний колір

жить від осмотичного тиску хімусу. При підвищеній кон­центрації погано всмокіузальних солей вода може навіть переходити з крові до кишечника. На цьому оснований меха­нізм проносної дії деяких солей (глауберової та англійсь­кої). У травному тракті циркулює велика кількість води за рахунок секреції трягзіінх соків. Так, у корзі?и за добу з травними соками виділяється 160—180 л зоди, яка май­же повністю всмоктується в кишечнику, а .і калом виділя­ється цієї води тільки 10 %. За даними О. В. Квасницько-го, у тонкому кишечнику свині за добу всмоктується до 21 л води (близько 1 л на 1 м кишок), а в товстому — до 2 л (близько 0,5 л на 1 м кишок).

Найкраще всмоктуються солі в ізо- і гіпотояічних роз­чинах. Висока концентрація кухонної солі обмежує цей процес. Солі кальцію всмоктуються в сполуках з жиром та :і<овчними кислотами. На інтенсивність усмоктування солей кальцію впливає кількість солей натрію і калію. Надли­шок калію порівняно з натрієм погіршує всмоктування кальцію.

Фосфор всмоктується з органічних і неорганічних речо­вин, а його всмоктування залижи гь від швидкості розщеп­лення цих сполук.

Залізо засвоюється організмом у вигляді окисних та за­кисних солей. Всмоктування закисних солей чаліза відбу­вається значно швидше. Мікроелементи мідь, цинк, йод, бром, кобаль'і та інші всмоктую гься у вигляді органічних і неорганічних сполук.

Всмоктування мінеральних речовин здійснюється як ак­тивний процес, зв'язаний з витратою енергій у всмоктуваль них клітинах при наявності активних речовин у них (віта-

12——164 177

міну Г), гормонів тощо). А тому всмоктування добре при­стосовано до потреб організму.

Переміщення мінеральних речовин (ї^а, Р) тісно пов'я­зане із всмоктуванням ряду органічних речовин. Особли­вий інтерес являє питання про всмоктування заліза з різ­них сполук у поросят, оскільки у новонароджених поросят має місце дефіцит запасів заліза в організмі. Дослідами доведено, що солі двовалентного заліза (Ре,50.і) мають найбільш доступну для засвоєння форму рб. Тому після одноразового згодовування Ре§04 у слизовій оболонці тон­ких кишок утворюються резерви Ре, які використовуються залежно від потреб організму (Федій Є. М.).

РЕГУЛЯЦІЯ 'ВСМОКТУВАННЯ

Всмоктувйння — активний процес. Він залежить від проникності клітинних структур, кровоносних та лімфатич­них капілярів, від гідросі'атичкого тиску крові та інших факторів. Всмоктування тісно пов'язане з секреторною і моторною діяльністю травного апарата.

Процеси всмоктуваная регулюються рефлекторним та гуморальним шляхом. Рефлекторна регуляція здійснюєть­ся за участю рацепторів травного тракту, від яких постійно надходить інформація в центральну нервову систему про стан гідролізу та концентрацію речовин. Встановлено, що подразнення певних структур гіпоталамуса змінює всмок­тування в кишечнику. На процеси всмоктування впливає кора великих півкуль головного мозку, що доведено мето­дом умовних рефлексів та шляхом електростимуляції нер­вових структур лімбічної аони кори.

Гуморальна регуляція процесів всмоктування здійсню­ється гормонами наднирпиків, щитовидної, паращитовид-яоі, підшлункової залоз та задньої долі гіпофіза. Так, при видаленні обох надниркових залоз порушується всмокту­вання вуглеводів та ліпоїдів. При цьому велика частина цих речовин виділяється з калом. Гормон підшлунковсї залози інсулін сприяє всмоктуванню глюкози. Тироксин підвищує, а пітуітрин знижує всмоктування глюкози.

У регуляції процесів всмоктуванії;! бкругь уч&сть деякі вітаміни. Так, вітамін групи В та аскорбінова кислої з впливають на всмоктування вуглеводів і заліза, кальци-ферол — кальцію і фосфору.

178