Регуляція секреції кишкового соку

Секреція кишкового соку у сільськогосподарських тварин відбувається безперервно. Секреторним нервом для тонкого кишечника е блукаючий нерв. При його подраз­ненні підсилюється секреція кишкового соку і збільшує­ться у ньому кількість ферментів. Механічні та хімічні подразники (шлунковий сік, продукти травлення білків і вуглеводів) викликають секрецію кишкового соку. Вва­жають, що механічні та хімічні подразники діють на нер­вові утворення (мейснерові та ауербахові сплетення), роз­міщені в стінці кишечника.

Внаслідок перетравлювання поживних речовин корму і змішування його з травними соками в тонкому кишечнику утворюється однорідна рідка маса, яку називають хімусом. За даними досліджень О. Д. Синєщокова, проведеними на тваринах з кишковими анастомозами, кількість хімусу у сіль­ськогосподарських тварин дуже велика. Вона різна у різ­них видів тварин, але на 1 кг сухої речовини з'їденого кор-

20. Кількість хімусу у сільськогоспо- му в усіх тварин утвоою-

дарських тварин^л_________ ється приблизно ознаковя

	—————-	Кількість хі­
Вид тварини	Кількість хімусу	мусу на 1 кг сухої оечо-
		вини корму
Велика рогата
худоба	250	14,5
Вівця	25	14,0
Кінь	260	14,7
Свиня	75	15,0

кількість хімусу (табл.20).

Вплив рецепторів рото­вої порожнини на секре­торну функцію кишкових залоз виявляється мало. Приймання корму збіль­шує секрецію дванадцяти­палої і незначною мірою

голодної кишок. Секреція підсилюється рефлекторно тіль­ки в тій ділянці кишечника, де знаходиться хімус.

Гуморальну, регуляція секреції кишкового соку забез­печується специфічними гормонами: дуокриніном і ентеро-криніном та іншими біологічно активними речовинами.

Моторна функція тонкого відділу кишечника

Моторику кишечника вивчають різними методами.

1. Спостереження за рухом кишечника через целулоїд­не віконечко, вшите в черевну стінку або'прп відкритій че­ревній порожнині, а також спостереження за рухом петлі, кишки, вшитої під шкіру.

2. Графічна реєстрація руху кишечника з допомогою гумового балончика, введеного в кишку через фістульну трубку. :

3. Спостереження за рухом кишечника або фотографу­вання кишечника з допомогою рентгенівських променів після наповнєвня кишки контрастною масою (сірчанокис­лим барієм).

4. Вивчення рууу ізольованого відрізка кишки, зануре­ного в розчин Рінгера.

Рух тонкого кишечника відбувається за рахунок ско­рочення поздовжніх і кільцевих (поверхневих і глибоких) гладких м'язів, їхні скорочення переміщують хімус і пере сувають його в каудальному напрямі. Розрізняють такі види рухів: маятникоподібні, ритмічна сегментація і пери­стальтичні (рис.70}7

Маятникоподібні рухи виникають внаслідок скорочен­ня та розслаблення поздовжніх м'язів на короткій ділянці кишки. При цьому кишка то вкорочується, то видовжуєть­ся. Такі скорочення переміщують вміст кишки з одного боку в інший, перемішуючи хімус беч його просування по травному каналу.

Ритмічна сегментація характеризується гим, що скоро­чення кільцевих м'язів утворює велику кількість перетя-

1ЙЯ

Рис. 70. Схема руху кишок:

а — ритмічна сегментація; б — пери­стальтичне скорочення (стрілкою

показано напрям хвилі скорочення)

Рис. 71. Вплив нервової сис­теми на Моторну функцію кишечника:

а — подразнення симпатичного нерва; б — подразнення блука­ючого нерва (риска — момент нанесення подразника)

жок і кишка розмежовується н^і сегменти, які зникають, після чого знову з'являються по середині попередніх сег­ментів. Такі скорочення повторюються багато разів, спри­яють перемішуванню хімусу і тіснішому його контакту з слизовою оболонкою кишки.

Перистальтичні рухл зумовлюються скороченням кіль­цевих м'язів, які утворюють перетяжки, а нижче їх — розширення, куди втискується хімус. Потім скорочується раніше розширена ділянка й витискується хімус у каудаль­ному напрямі. Хвилі таких скорочень; які виникають під впливом механічних або хімічних подразнень нервових елементів кишки, проходять уздовж усього кишечника й просувають хімус в напрямі товстих кишок. Гладенькі м'язи останніх перебувають у постійному тонусі, який змі­нюється залежно від ступеня наповнення кишечника.

Рухи кишечника регулюються центральною нервовою системою блукаючими і симпатичними нервами. Подраз­нення блукаючого нерва підсилює рухи кишечника, по­дразнення симпатичного нерва їх розслаблює (рис. 71).

На моторику кишечника впливають і хімічні речовини хімусу: кислоти, продукти травлення, жовч. Рухи кишеч­ника підсилюють гістамін і холін. Пригнічує перистальтй-

ід?

ку гормон адреналін, який діє так, як симпатична нервова система.

У сільськогосподарських тварин рухи кишечника збуд­жуються механічним подразненням рецепторів кишечника хімусом: перистальтика кишечника тим сильніша, чим більше в хімус;' грубих речовин корму.

Механічні та хімічні подразники впливають на рухи ки­шечника, діючи на нервові плетива Ауербаха'та Мейсне-ра, що містяться у слизовій та підслизовій оболонках ки­шечника.

Нервові центри кори головного мозку впливають на мо­торну функцію тонкої кишки, про що свідчить умовно-реф-лек горна зміна цієї функції.

Вигляд корму або його підготовка до роздавання ви­кликають у тварин скорочення кишечника. На його рухи також впливають емоції (біль, страх, лють), зумовлені збудженням нервової системи. Тонкому кишечнику влас тивий автоматизм, який регулюється сіткою ауербахового сплетення.

Евакуація вмісту з тонкого кишрччнка в товстий відбу­вається поступово невеликими порціями і регулюється ілеоцекальним сфінктером (у коней) або клапаном (у жуй­них, свиней, собак).