Жування

В порожнині рота корм перетирається зубами, пережовується й ослинюється. Пережований і змочений слиною корм проковтується. Жування відбувається завдяки скороченню жувальних м'язів. При цьо­му нижня щелепа опускається і потім знову зближається з верхньою. Це супроводиться сильним ударом зубів нижньої щелепи по. поверхні зубів верхньої щелепи. Спочатку щелепи зближаються під прямим (ку­том, а потім вони зсуваються вбік, завдяки чому корм зубами не тіль­ки дробиться, але й перетирається. При цьому надламується целюлоз­на оболонка рослинних клітин, що має істотне значення для дальшого перетравлення корму. Дробленню і перетиранню корму при бокових ру­хах щелеп сприяє широка поверхня кутніх зубів верхньої щелепи і не­рівна, місцями гостра поверхня зубів нижньої щелепи.

Під час жування ротова щілина закрита, що перешкоджає випа­данню корму з порожнини рота. Корови, в яких ротова щілина при жу­ванні залишається відкритою, тримають голову горизонтально.

Коні і свині жують корм старанно і довго. Характерне для свиней під час їди рідкого корму плямкання відбувається тому, що кути рота розміщені у них далеко до заду і залишаються відкритими під час їди. Через них попадає повітря, яке при змиканні щелеп виходить назовні. При цьому виникає своєрідний звук.

Жуйні при захоплюванні корму пережовують його поверхово. Зна­чна кількість захопленого зерна попадає у них в рубець цілим. Повер­хове пережовування корму жуйними при його захоплюванні частково доповнюється тим, що у них через деякий час відбувається відригування і додаткове пережовування, але частина зерна і при цьому залишається нероздробленою; у зв'язку з цим доцільно ціле зерно, згодовуване з кор­мами, дробити.

Будова і взаємне розміщення щелеп у коней та жуйних є такі, що вони можуть жувати корм водночас тільки з одного боку. Сторони, на яких відбувається жування, чергуються. Тривалість жування на одній стороні у коня становить в середньому 40 хвилин, але може доходити і до 3 годин. Випадкові подразники можуть викликати переміну сторони жування.

Вологий корм потребує менше жувальних рухів і меншої тривалості жування, ніж сухий. Кінь з'їдає 1 кг сухого сіна за ЗО хвилин, а зволо­женого—за 17, вівса—за 9 хвилин. При пережовуванні сіна кінь ро­бить 70—80 жувальних рухів за хвилину.

В одному з досліджень спостерігали, що корови роблять в середньо­му 94 жувальних рухи за хвилину при поїданні зерна і силосу та 18 ру­хів при поїданні сіна. Підрахунки показали, що загальна кількість цих рухів за добу у корови становить:

При поїданні зерна і силосу . . 10700 рухів, сіна ...... 4 700, жуйці 26400

Разом 41 800 рухів

Наведені дані показують, як багато енергії витрачають жуйні при пережовуванні корму. Попередня технологічна обробка кормів значно зменшує затрату енергії сільськогосподарськими тваринами на пережо­вування корму.

Жування—акт рефлекторний. Подразником, як правило, є наяв­ність корму в порожнині рота. Але акт жування підпорядкований впли­вові кори головного мозку і, отже, може бути мимовільним.