§ 3. Функції прокуратури

Прокуратура, як і інші державні органи, виконує специфічні, притаманні тільки їй функції. Функції прокуратури визначаються як головні напрямки діяльності прокуратури, що безпосередньо виражають її сутність та призначення.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру по­кладаються такі функції:

1. підтримання державного обвинувачення в суді;

2. представництво інтересів громадянина або держави в суді

у випадках, визначених законом;

3. нагляд за додержанням законів органами, які проводять

оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4. нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з об­меженням особистої свободи громадян;

5. нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина,

додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадови­ми і службовими особами. Функції прокуратури можуть бути розподілені на наглядові і ненаглядові. Відповідно, перші дві - ненаглядові. Вони передбача­ють участь прокурора при розгляді справ у судах, а також у процесі

досудового розслідування по справам. Три наступні відносяться до наглядових функцій прокуратури. На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України та Законом "Про прокуратуру".

Основний Закон нашої держави серед функцій прокуратури, передбачених ст. 121, не називає такі види прокурорської діяльнос­ті як нагляд за додержанням і застосуванням законів (загальний нагляд) і досудове слідство. Поряд із цим, у п. 9 розділу XV Кон­ституції "Перехідні положення" зазначається: "Прокуратура про­довжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попередньо­го слідства — до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію за­конів, що регулюють її функціонування".

Надання Перехідними положеннями означеним двом функці­ям статусу тимчасових було обумовлене тим, що Україна, взявши курс на вступ до Ради Європи, взяла на себе зобов'язання змінити роль та функції прокуратури шляхом перетворення її в орган, який відповідатиме принципам цієї міжнародної організації (Висновок № 190 (1995) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо заявки України на вступ до Ради Європи, Страсбург, 26 вересня 1995 року). Прийнята у червні 1996 року Конституція України врахувала за­стереження Ради Європи щодо прокуратури, передбачивши по­збавлення її функцій загального нагляду (нагляду за додержанням і застосуванням законів) та досудового слідства.

Проте, сьогодні Конституція вже відсвяткувала свою 14 річни­цю, а норми Перехідних положень, які відразу викликали засте­реження Ради Європи і тому передбачались як тимчасові, продо­вжують діяти і донині та не мають чітко визначеного обмеження у часі.

Розглянемо кожну із прокурорських функцій детальніше.

Підтримання державного обвинувачення в суді передбачає, що прокурор, який бере участь у розгляді справ у судах, додер­жуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ, а також постановлению судових рі­шень, що ґрунтуються на законі. Всією своєю діяльністю в суді прокурор сприяє виконанню цих завдань, але здійснює він це особливими засобами з урахуванням принципів правосуддя: змагаль­ності, рівноправності сторін тощо.

Так, реалізуючи одну з основних засад судочинства — змагаль­ність сторін, прокурор виступає в процесі, представляючи одну зі сторін — обвинувачення. Підтримка державного обвинувачення в суді — службовий обов'язок кожного прокурора. Персональний склад державних обвинувачів затверджується відповідними на­казами Генерального прокурора України, прокурора Автономної республіки Крим, прокурорами областей, міст, районів. Керівни­цтво й контроль за якістю підтримки державного обвинувачення такими працівниками покладається на заступника прокурорського органу, що відповідає за цю ділянку роботи.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про прокуратуру" про­курор може вступити в справу в будь якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передба­чених законом заходів до усунення порушень закону, ким би вони не допускалися. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Підтримуючи державне обвинувачення в суді, прокурор бере участь у дослідженні доказів — у допиті підсудного, потерпілого, свідків, дослідженні висновків експертів і речових доказів. Він бере участь у судових дебатах, виступаючи з обвинувальною промовою, в якій аналізує докази, що досліджувались під час судового слід­ства; подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону, міри покарання підсудному, вирішення цивільного позову та інших питань, що мають значення при винесенні судом рішен­ня по справі. При цьому прокурор керується вимогами закону й об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів. Як і будь-який учасник процесу, прокурор має право робити перед судом відповід­ні заяви і вносити клопотання, а в разі незгоді із судовим рішен­ням — направляти апеляційні чи касаційні скарги у встановлений законом строк до апеляційної чи касаційної інстанції.

Гарантією об'єктивності та незалежності прокурора в суді є вста­новлений для нього законом обов'язок відмовитися від підтримання обвинувачення у разі, коли при розгляді справи він дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсуд­ного. Відмова від обвинувачення означає, що на думку прокурора підсудний має бути виправданий. Крім того, під час судового роз­гляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення.

Важливими повноваженнями прокурор наділений і у цивіль­ному судочинстві. Беручи участь у судовому розгляді цивільних справ, прокурор сприяє суворому додержанню матеріального за­конодавства та норм цивільного судочинства. Для цього він наді­лений низкою повноважень:

• правом звертатися до суду із заявою про захист прав і інтересів інших осіб;

• вступати у справу в будь-якій стадії процесу;

• ознайомитися з матеріалами цивільної справи, навіть якщо

він не брав участі у процесі, тощо. Таким чином, підтримання державного обвинувачення в суді за своєю суттю є діяльністю прокурора, яка складається з аналізу матеріалів справи і доказування вини особи в суді, а також сприян­ня винесенню законного, обґрунтованого та справедливого рішення по справі.

Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом полягає у здійсненні прокуро­рами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави. Отже, прокурор у межах своєї компетенції діє як представник держави, маючи при цьому усі процесуальні права суб'єкта, якого він представляє.

Термін "інтереси" не має конкретного, законодавчо закріпле­ного змісту і визначається прокурором самостійно у кожному кон­кретному випадку необхідності їх захисту. Поряд з цим, конкрет­ні інтереси (права, свободи) громадян і держави сформульовані і закріплені в Конституції та Законах України. Саме необхідність захисту інтересів громадянина або держави від неправомірних за­зіхань і є передумовою виконання прокурором дій, спрямованих на реалізацію другої функції прокуратури.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорю­ванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а підставою представництва інтересів держави — наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є:

— звернення до суду з позовами або заявами про захист прав

і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юри­дичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

— участь у розгляді судами справ. Прокурор може вступити

у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передба­чених законом заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили;

— внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення

або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставина­ми, заяви про перегляд Верховним Судом України судо­вого рішення.

З метою вирішення питання наявності підстав для внесення апе­ляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами спра­ви в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, перед­баченому процесуальним законом.

Таким чином, під функцією представництва інтересів громадя­нина або держави в суді слід розуміти діяльність прокурора щодо своєчасного і повного використання передбачених законодавством повноважень для захисту прав та законних інтересів громадян і держави, перегляду незаконних судових рішень, а також відшко­дування шкоди, заподіяної державі, підприємствам, установам, організаціям тощо.

Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство має своїм предметом додержання законів названими органами у їх діяльності.

Прокурорський нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство має своїм завданням сприяти:

1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;

2. виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин;

3. запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;

4. охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають

під слідством;

5. здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення

причин та умов, що сприяють їх вчиненню. Таким чином, виконуючи ці завдання, прокурор вживає заходів для того, щоб органи дізнання та досудового слідства:

1. додержували передбаченого законом порядку порушення

кримінальних справ, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшукових за­ходів, застосування технічних засобів, припинення та за­криття справ, а також додержували строків провадження слідства та тримання під вартою;

2. при розслідуванні злочинів неухильно виконували вимоги

закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи, з'ясовували обставини, які викривають чи виправдовують обвинуваченого, а також пом'якшують і обтяжують його відповідальність;

3. виявляли причини вчинення злочинів і умови, що сприяють

цьому, вживали заходів до їх усунення. Повноваження прокурора в цій галузі встановлюються кримі­нально-процесуальним законодавством. Такст. 227 Кримінально-процесуального кодексу України наділяє прокурора наступними повноваженнями:

1. вимагати від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини;

2. перевіряти не менш як один раз на місяць виконання вимог

закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини;

3. скасовувати незаконні і необгрунтовані постанови слідчих

та осіб, які провадять дізнання;

4. давати письмові вказівки про розслідування злочинів, про

обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, ква­ліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;

5. доручати органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, ви­їмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також давати вказівки про вжиття необхід­них заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;

6. брати участь у провадженні дізнання і досудового слідства і

в необхідних випадках особисто провадити окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі;

7. санкціонувати проведення обшуку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у певних, передбачених кримінально-процесуальним за­коном, випадках;

8. продовжувати строк розслідування у випадках і в порядку, встановлених Кримінально-процесуальним кодексом України;

9. давати згоду або подавати до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою;

10. повертати кримінальні справи досудового слідства зі своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;

11. вилучати від органу дізнання і передавати слідчому будь-яку справу, передавати справу від одного органу досудо­вого слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування;

12. усувати особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону при розсліду­ванні справи;

13. порушувати кримінальні справи або відмовляти в їх по­рушенні; закривати або зупиняти провадження в кримі­нальних справах; давати згоду на закриття кримінальної справи слідчим; затверджувати обвинувальні висновки (постанови); направляти кримінальні справи до суду;

14) вирішувати питання про допущення захисника до участі в справі.

Вказівки прокурора, адресовані органу дізнання і досудового слідства у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними криміналь­них справ, подані у порядку, передбаченому КПК України, є для цих органів обов'язковими. У необхідних випадках прокурор має право доручати керівникам органів досудового слідства, дізнання, внутрішніх справ, національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону та за­безпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину.

Особливої уваги з боку прокурорського нагляду вимагають орга­ни, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність. ОРД — це сис­тема гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контр розвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. При цьому слід враховувати, що саме при здійсненні оперативно-розшукових заходів найбільшою мірою можуть бути обмежені чи порушені права та свободи грома­дян щодо, наприклад, таємниці листування, телефонних розмов, недоторканності житла тощо. Поряд з цим, при здійсненні нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю прокурор не втручається безпосередньо в цю діяльність, а лише зобов'язаний забезпечувати законність і обґрунтованість заходів, що проводяться.

Після закінчення досудового розслідування прокурор підписує обвинувальний висновок зі справи і направляє її до суду, після чого підтримує державне обвинувачення в суді і, навіть, має право апеляційного чи касаційного оскарження судових рішень.

Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших захо­дів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян має своїм предметом додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом; додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або від­бування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків. Отже, основним завданням діяльності про­куратури в цьому напрямку є не припустити порушення прав і законних інтересів громадян, засуджених до позбавлення волі, а також осіб, обмежених у свободі і внаслідок цього не здатних повною мірою реалізувати своє право на захист.

Прокурор при виконанні обов'язків у цій галузі нагляду має наступні права та обов'язки:

1. У будь який час відвідувати місця тримання затриманих,

попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені від­бувають покарання, установи для примусового лікуван­ня і перевиховання, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи за­тримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

2. перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов ад-

міністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

3. прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незакон-

но перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру. Безпосередньо формами виявлення порушень закону при вико­нанні цієї функції є наступні: розгляд заяв і скарг засуджених, за­триманих та інших громадян і організацій щодо порушення закону, який визначає умови і порядок виконання вироку або затримання; ознайомлення з документами, на підставі яких цих осіб засуджено або затримано; відвідування установ, у яких тримаються засуджені чи затримані особи, та їх опитування; участь у судових засіданнях, на яких суддя розглядає питання, пов'язані із виконанням вироку тощо.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановле­них законодавством порядку і умов тримання затриманих, зааре­штованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.

Нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службови­ми особами, як функція прокуратури, знайшов своє нормативне закріплення у Конституції України 8 грудня 2004 року після при­йняття Верховною Радою Закону "Про внесення змін до Консти­туції України". Це означає часткове відновлення серед функцій прокуратури на конституційному рівні функції так званого "за­гального нагляду". У той же час, межі даного нагляду за предметом не виходять за рамки "додержання прав і свобод людини і громадя­нина та додержання законів з цих питань", а за об'єктом — за рамки "органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб".

Такі перетворення стали результатом виконання Україною ре­комендацій щодо приведення прокуратури до стандартів Ради Єв­ропи. У межах цього процесу Верховною Радою України було ство­рено спеціальну комісію, яка підготувала і направила Президентові України пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинної Кон­ституції, у тому числі і до норм, які регулюють діяльність прокура­тури. Спеціальна комісія Верховної Ради запропонувала, зокрема, доповнити передбачені ст. 121 Конституції України повноваження прокуратури, доручивши їй здійснювати "нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самовря­дування, їх посадовими і службовими особами".

Таким чином, прокуратура поступово позбавляється повнова­жень загального нагляду, як права перевіряти законність діяль­ності невизначеного кола суб'єктів без чіткої регламентації пред­мета цієї діяльності. Натомість вона наділяється правозахисною функцією, природа якої визначається пріоритетністю прав і свобод людини і неприпустимістю їх протиправного обмеження.

Нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади та місцевого самоврядування у цьому ракурсі набуває значення додат­кової гарантії захисту прав людини, гарантованих Конституцією України, чинними законами та загальновизнаними нормами між­народного права, зокрема, Загальної декларації прав людини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Нагляд за додержанням і застосуванням законів (загальний нагляд), як функція прокуратури, передбачений п. 9 Перехідних положень до Конституції України, а також ст.ст. 19, 20 Закону "Про прокуратуру". Відповідно до п. 9 Перехідних положень за­гально наглядова діяльність підлягає вилученню із компетенції прокуратури лише після створення правових та організаційних умов для виконання цієї функції іншими державними органами.

Окремими кроками у цьому напрямку стали створені за останні роки такі інституції як Уповноважений Верховної Ради з прав лю­дини, Рахункова палата, Антимонопольний комітет, органи, що забезпечують захист прав споживачів тощо. Проте, існує також думка, що функція нагляду за додержанням і застосуванням за­конів із розряду тимчасових для прокуратури, залишиться і надалі та буде визнана на конституційному рівні за цим органом.

Наразі предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1. відповідність актів, які видаються всіма органами, підпри-

ємствами, установами, організаціями та посадовими осо­бами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2. додержання законів про недоторканність особи, соціально-

економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3. додержання законів, що стосуються економічних, міжнаці-

ональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності тощо. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають про­курорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству. Крім того, ще раз зазначимо, що прокуратурі не надано право відміняти чи змінювати рішення (накази, ухвали, розпорядження, інструкції тощо), які є незаконними чи необгрунтованими. Повноваження прокурора полягають у тому, що він зобов'язаний своєчасно ви­являти порушення закону і вживати заходів щодо усунення ви­явлених порушень, причин та умов, що їм сприяли, а також при­тягувати порушників до певного виду відповідальності.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і за­стосуванням законів прокурор має право:

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань грома­дян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матері­алів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово ви­магати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо оцерацій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою;

2. вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформа­цію про стан законності і заходи щодо її забезпечення;

3. вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і під­контрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і поза­відомчих експертиз;

4. викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них

усних або письмових пояснень щодо порушень закону. При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право:

1) опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету

Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконав­чої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рі­шення і дії посадових осіб;

2. вносити подання або протести на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень;

3. порушувати у встановленому законом порядку кримінальні

справи, дисциплінарні провадження або провадження про адміністративні правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;

4. давати приписи про усунення очевидних порушень закону;

5. вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;

130

Розділ III. Правоохоронні органи України

6) звертатись до суду з заявами про захист прав і законних ін­тересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Досудове слідство в органах прокуратури відповідно до кон­ституційних Перехідних положень, з 1996 року є тимчасовою функ­цією, яку прокуратура "продовжує виконувати ... до сформування системи досудового слідства та до введення в дію законів, що регу­люють її функціонування".

Сутність цієї функції полягає у досудовій підготовці певної категорії кримінальних справ для їх подальшого розгляду у суді по суті. Відповідно до ст. 112 Кримінально-процесуального кодексу України "Підслідність", прокуратура провадить досудове розслі­дування, як правило, в особливо складних та резонансних справах у сферах порушення виборчих, трудових та інших особистих прав та свобод людини і громадянина; господарської діяльності; режиму охорони державної таємниці, недоторканності державних кордо­нів, забезпечення призову та мобілізації; встановленого порядку відправлення правосуддя, а також у всіх справах про злочини, вчи­нені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище тощо.

Реорганізація прокуратури у руслі здійснюваної в Україні державно-правової реформи і приведення її статусу до конституцій­ного взірця передбачала скорочення числа функцій цього органу, у тому числі, за рахунок слідчої функції. Отже, зараз прокуратура фактично продовжує виконувати функцію досудового слідства всу­переч Конституції України. Проблемність питання полягає у від­сутності позавідомчого контролю за виконанням і застосуванням закону слідчими органами прокуратури. А відомчий контроль з боку самої прокуратури зводиться, найчастіше, до захисту "честі мундира" і замовчування помилок і порушень закону. І взагалі, концентрація в одних руках функції досудового слідства, а також функції нагляду за додержанням законів органами, які проводять досудове слідство, є споконвічно абсурдним рішенням та тупико­вим шляхом розвитку у напрямку забезпечення та захисту прав, свобод і законних інтересів як окремих громадян, так і держави в цілому.

Спроба створити в Україні Національне бюро розслідувань, якому були б передані повноваження усіх нині діючих слідчих структур, виявилася невдалою. І тому, незважаючи на те, що з