- •Модуляція, її види та вибір для ефективних безпровідних систем……………………………………….……..40
- •Частотна ефективність модуляції та її вплив на характеристики безпровідних систем………………..… 66
- •3.4 Висновки…… ……………………………………………………....88
- •Канальне кодування та його застосування в безпровідних системах з обмеженою
- •Дослідження особливостей каналу зв'язку безпровідних систем……………… ……………………….….111
- •6. Адаптивні антени та системи і їх використання в сучасних мережах безпровідного зв’язку………...…..131
- •7. Широкосмугові системи та їх переваги в каналах з багатопроменевим поширенням хвиль…………......…156
- •8. Особливості дослідження діаграм спрямованості
- •Перелік умовних скорочень
- •Basic requirements of wireless systems provision
- •The brief analyisis of the main requirements of wireless communication systems.
- •System resources and efficiency
- •A wireless systems composition
- •Transmitter
- •Reciever
- •Problems of efficient wireless communication systems synthesis
- •Методологія дослідження окремих функціональних вузлів та системи в цілому
- •Загальні зауваження
- •Значення Pb для різних видів psk модуляцій
- •Узагальнені характеритики та метод “2d - 3d – 2d/ ”
- •1.4.3. Ефективність окремих функціональних вузлів
- •Причини наявності обмежень для систем
- •1.6. Висновки
- •2. Модуляція, її види та вибір для ефективних безпровідних систем
- •2.1. Основні види модуляцій та їх характеристики
- •2.2. Дослідження енергетичної ефективності різних видів модуляції
- •2.2.1. Фазова модуляція bpsk, mpsk, dbpsk та мdpsk
- •2.2.2. Амплітудна модуляція bask, mask та qam
- •2.2.3. Частотна модуляція вfsk, mfsk
- •2.3. Порівняння енергетичної ефективності різних видів модуляції
- •2.4. Висновки
- •. Частотна ефективність модуляції та її вплив на характеристики безпровідних систем
- •3.1. Ширина смуги модульованого сигналу
- •3.2. Кодування вхідної інформації
- •3.3. Узагальнені характеристики частотної ефективності
- •Спектральна густина потужності модулюючих сигналів при використанні модулюючих сигналів прямокутної та косинусоїдальної форм
- •3.3.1. Полярний nrz сигнал
- •3.3.2. Дуобінарний та модифікований дуобінарний сигнал
- •3.3.3. Сигнал типу «Манчестер» та уніполярний rz сигнал
- •3.3.4. Модулюючі сигнали у формі косинуса, припіднятого косинуса
- •3.4. Висновки
- •4. Канальне кодування та його застосування в безпровідних системах з обмеженою потужністю
- •4.1. Методи кодування та їх порівняння
- •4.2. Блокові коди та особливості їх дослідження
- •4.3. Узагальнені характеристики завадозахисного кодування та їх застосування
- •4.3.1. Побудова узагальнених характеристик
- •4.3.2. Дослідження кодів бхч на основі узагальнених характеристик
- •4.3.3. Коди Хемінга, Голея та Ріда - Соломона
- •4.4. Висновки
- •5. Дослідження особливостей каналу зв'язку безпровідних систем
- •5.1. Врахування впливу радіоканалу на систему зв'язку
- •5.1. Основні фактори впливу каналу зв'язку безпровідних систем
- •5.2. Достовірність прийнятої інформації при наявності федінгу
- •5.3. Енергетичні співвідношення в радіоканалі
- •5.4. Врахування обмежень для висоти перешкод
- •5.5. Ефект Доплера та його врахування для систем рухомого зв’язку
- •5.6. Висновки
- •6. Адаптивні антени та системи і їх використання в сучасних мережах безпровідного зв’язку
- •6.1. Адаптивний фільтр Вінера
- •6.2. Адаптивні антенні системи
- •6.2.1. Призначення та будова адаптивних антен
- •6.2.2. Формування вихідного сигналу адаптивних антен
- •6.2.3. Виділення корисного сигналу та усунення завад
- •6.2.4. Дослідження вихідного сигналу
- •6.3. Висновки
- •. Широкосмугові системи та їх переваги в каналах з багатопроменевим поширенням хвиль
- •7.1. Переваги сигналів з розширеним спектром та їх формування
- •Порівняльний аналіз сигналів з розширеним спектором
- •Ортогональне частотне розділення з мультиплексуванням, ofdm
- •Властивості псевдовипадкових послідовностей
- •Генерація m-послідовностей та послідовностей Голда
- •Значення для формуючих поліномів
- •Псевдовипадкові послідовності
- •Властивості кореляційної функції
- •Дослідження m- послідовностей
- •Інші типи псевдовипадкових послідовностей та їх порівняння
- •Висновки
- •8. Особливості дослідження діаграм спрямованості антенних систем
- •8.1 . Дослідження результуючої дс антенних решіток
- •8.2. Дослідження множника ар
- •Висновки
- •Висновки
Дослідження m- послідовностей
Першим етапом дослідження m-послідовностей, одного з найбільш поширених класів ПВП являється їх генерація та визначення АКФ. Дослідження будемо здійснювати на прикладі m-послідовностей, довжина яких становить М=31, утворених генераторами (рис.7.15,а-г).
Значення АКФ для m-послідовностей довжиною М становить:
максимальне та нормоване максимальне значення для перідичної та неперіодичної АКФ:
Ам=М, Амн=1, (7.30,а)
максимальне та нормоване максимальне значення для бокових пелюстків перідичної АКФ:
Абп=-1,
(7.30,б)
максимальне та нормоване максимальне значення для бокових пелюстків аперідичної АКФ:
Аба
-
,
(7.30,в)
Формування m-послідовностей приведено на рис. 7.19, причому в панелі 1 приведені дані (коефіцієнти формуючого полінома, які відповідають схемам, приведеним на рис. 7.15, а,г , та початкові дані) для формування двох (m1, m2) псевдовипадкових m-послідовностей . Далі в панелі 2 приведені отримані m-послідовності. Крім того, на рис.7.19,а приведені суміщені просторові дані про отримані m-послідовності, а на рис. 7.19.б,в – їх графічне зображення на площині
а) б) в)
Рис.7.19. m-послідовності (М=31), отримані на основі генераторів рис.7.15,а,г та їх представлення: (а) – суміщене; (б) – просторове; (в) - на площині
АКФ m-послідовностей (рис.7.19) приведено на рис 7.20
а) б) в)
Рис.7.20. Періодичні та неперіодичні АКФ m-послідовностей: (а) - просторові, утворенi генераторами (рис.7.15, а,г); (б) - утворені генератором (рис.7.15,а); (в) - утворені генератором (рис.7.15,г)
Видно,
що для даної послідовності М=31, максимальне
значення періодичної АКФ становить
М, а мінімальне -1, тобто дана послідовність
дійсно являється псевдовападковою m-
послідовністю. Для неперіодичної АКФ
максимальне значення становить М, а
максимальне значення бокових пелюстків
знаходиться в межах від -6 до 5 (
≈5.5),
що також відповідає відомим
границям
(
≈5.5)
ВКФ двох псевдовипадкованих m-послідовностей. При розробці кодів розширення основною метою являється являється знаходження таких множин форм сигналів, які дозволяють значній кількості користувачів використовувати загальну смугу частот з найменшими взаємними завадами. Одним з найбільш важливих показників кодів розширення спектру, який визначає рівень взаємних завад, являється рівень ВКФ між кодами. ВКФ двох псевдовипадкованих m-послідовностей, як показано вище, представляють значний інтерес. Щодо m-послідовностей, то в загальному випадку відсутні аналітичні залежності для визначення рівня ВКФ. Лише для деяких пар m-послідовностей, так званих «бажаних» пар вибір яких запропоновано Голдом (для формування однойменних ПСП), відомі залежності для визначення ВКФ. При цьому ВКФ може приймати тільки три різні значення
а1=- t(k),
a2 =-1, (7.31)
a3=t(k) -2
де
t(k)
=
- для непарних k,
t(n)
=
-
для парних k.
Наприклад, при k=5, отримаємо t(k) =9 та а1=-9, а2=-1, а3=7.
Розглянемо детальніше властивості ВКФ m- послідовностей для випадку k=5, тобто М=31. В даному випадку наявні (7.32) 6 формуючих поліномів, які можна представити у виді коефіцієнтів при наростаючих степенях х та у вигляді трьох груп А, В, С дзеркальних поліномів
(7.32)
Періодичну взаємну кореляційну функцію визначимо на прикладі двох m-послідовностей довжиною М=31 утворених дзеркальними формуючими поліномами (7.32), які входять в групу А. Дані про генеруючі поліноми та початкові значення для кожної з порівнюваних m-послідовностей приведені в панелі 1,1,а.
Рис. 7.21. Періодична ВКФ двох m- послідовностей при М=31, утворених дзеркальними формуючими поліномами
Для визначення періодичної ВКФ необхідно порівняти першу з порівнюваних послідовностей (m1) з кожною копією другої з порівнюваних послідовностей (m2), зсунутою на 0,1, 2 і т. д. символів. В панелі 1 приведено початкові значення (при зсуві на 0 симводів) порівнюваних послідовностей.
а)
б)
в)
Рис. 7.22. ВКФ m-послідовностей, утворених не дзеркальними формуючими поліномами: (а) - груп АВ; (б) - груп ВС; (в) - груп АС
Аналогічно в панелі 1,а приведено порівнювані послідовності при зсуві послідовності (m2) на 1 символ вліво. Два значення періодичної ВКФ, отримані в результаті порівняння послідовності (m1) з двома значеннями послідовності (m2), які зсунуті на 0 та 1 символ, приведено в панелі 3, відповідно. Повне значення періодичної ВКФ, при зсуві послідовності (m2) від 0 до 30 символів (далі процес періодично повторюється) приведено в панелі 5 та на графіку.
Видно, що отримана ВКФ містить значний рівень бокових пелюстків (від -9 до до 11), причому кількість різних рівнів становить 7. Якщо змінювати початкові значення для формуючого поліному послідовності m1, то максимальні значення бокових пелюстків ВКФ не змінюються, а змінюється лише їх перерозподіл.
Визначимо (рис.7.22) періодичну ВКФ, сформовану двома не дзеркальними формуючими поліномами, які входять в різні групи.
Видно, що періодична ВКФ двох m-послідовностей, утворених не дзеркальними формуючими поліномами, містить 3 рівні, які відповідають залежностям ( 7.31 ).
З отриманих результатів можна зробити важливі висновки:
«бажані» формуючі поліноми не можуть знаходитись серед дзеркальних поліномів;
визначення ВКФ двох недзеркальних послідовностей , при наявності трьох значень ВКФ згідно (7.31) вказує на їх придатність для формування кодів Голда;
проміжні значення порівняння співпадінь двох м-послідовностей, які зазвичай не зберігаються при визначенні ВКФ ( визначається лише сума яка і становить ВКФ ) фактично являються однією з послідовностей Голда;
проміжні значення при визначенні повної ВКФ являються сукупністю всіх послідовностей Голда.
Нижче наведено приклад формування послідовностей Голда з використанням даного методу
Рис. 7.23. Формування кодів Голда на основі m- послідовностей
В панелі 1 представлені первинні m-послідовності на основі яких формуються коди Голда, причому дані послідовності також входять в множину кодів Голда. В панелі 1а приведена друга послідовність , яка зсунута на один символ відносно першої послідовності. В панелі 3 приведені дві послідовності Голда, отримані, як результат порівняння (визначення ВКФ) послідовностей, приведених в панелі 1 та 1а, відповідно.
Варто зауважити, що подібним чином можна сформувати послідовності Касамі.
Послідовності Касамі також формуються на основі М-послідовності. Алгоритм формування наступний. Вибирається двійкова М-послідовність а(k) довжини N=2n -1, де n- парне. Із послідовності а(k) методом децимації (прорідження) через 2 n/2+1 символів, починаючи із будь – якої фази формується нова періодична послідовністьb(k) із періодом L=2 n/2-1символів.
Ансамбль послідовностей Касамі с1(k) об’ємом 2 n/2 ПВП формується додаванням по модулю 2 символів послідовностей а(k) довжини N=2n -1 і всіх послідовностей b1(k), які періодично повторюються 2 n/2+1 разів кожна. До числа ПВП Касамі відноситься і вихідна М-послідовність а(k).
Періодичні АКФ і ВКФ послідовностей Касамі:
(7.33)
Для кожного m приймають одне із трьох можливих значень:
(7.34)
