34.Загальні принципи договірних відносин і контрактної політики у посередницькій діяльності.

Договір с засобом, що регулює відносини партнерів у здійсненні господарської діяльності, та визначається як домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення зобов'язань. Договір виконує певні функції (рис. 4.2).

З економічної точки зору укладення договорів, зокрема догово­рів купівлі-продажу, поставки має суттєвий вплив на товарооборот підприємства. Так, уклавши договір із покупцем, підприємство опто­вої торгівлі може планувати виконання своїх зобов'язань таким чином, щоб його транспортні витрати та витрати зі зберігання товару були мінімальними, що у свою чергу суттєво впливає на ціну товару.

Характерними рисами договору є:

1. Особливий склад суб'єктів (учасників) договору. Як правило, представлено дві сторони. Суб'єктами договору можуть виступати не тільки юридичні особи, але й індивідуальні підприємці, зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємництва.

2. Плановий характер договору, зумовлений тим, що підставою його укладення може бути планове завдання, яке обов'язкове для обох чи однієї із сторін. Договори за участю громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність, є переважно неплановими.

3. Спрямування на безпосереднє обслуговування основної діяль­ ності суб'єкта комерційного підприємництва. Зміст договору станов­ лять умови, за якими передають, приймають товари і сплачують за них, виконують роботи, надають послуги з метою здійснення комерційної діяльності, а не для особистого (сімейного, домашнього) споживання.

4. Для деяких видів договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, біржових угод встановлюють окремий порядок їх укла­ дення, обліку та реєстрації.

4. У будь-якому випадку сторони договору мають бути незалеж­ ними. Жодна із сторін не має права чинити тиск на іншу для досяг­ нення лише власних інтересів. Йдеться про те, що дії за договором взаємно задовольняють учасників (контрагентів) і мають еквівалент­ ний характер взаємовідносин.

Основною силою кожного договору є домовленість сторін, узгоджене волевиявлення, що реалізується через принцип свободи договору. Цей принцип передбачає право сторін, що домовляються, за спільною угодою вкладати у договір той чи інший зміст. Сторони є вільними у виборі контрагента, визначенні умов договору з ураху­ванням вимог чинних правових актів, правил ділового етикету, вимог доцільності та підприємливості. Отже свобода договору характери­зується такими моментами:

• договір є вільним волевиявленням сторін;

• об'єкт (товар, послуга) договору повністю визначаються волею сторін;

• форма укладення договору повністю залежить від сторін;

• за невиконання договору сторони несуть цивільну відпові­ дальність;

• розірвання договору може відбутися на вимогу однієї із сторін;

• надається право погоджуватись або відмовлятись від укладення договору.

Юридичні та фізичні особи є рівноправними щодо укладення договору. Ця норма містить у собі такі елементи:

1. Право учасників комерційної діяльності самостійно вирішу­ вати, чи слід їм укладати договір, чи ні. Вони вільні у визначенні своїх прав і обов'язків. У зв'язку з цим не допускається тиск до укладення договору.

2. Юридичні та фізичні особи вільні у виборі контрагента майбутнього договору.

3. У процесі досягнення угоди сторони є юридично рівноправ­ ними.

4. У процесі укладення договору сторони самостійно визначають вид (різновид) договору. Це може бути договір поставки, купівлі- продажу, франчайзингу та ін.

5. Сторони мають право вести переговори з метою досягнення угоди будь-якими правомірними способами і без обмежень у часі, а також - вирішувати, чи продовжувати їм ці переговори.

6. Сторони вільні у визначенні умов договору, які у сукупності становлять його зміст. Визначаючи зміст договору, сторони керу­ ються нормами Цивільного кодексу, нормативними актами, що стосуються певного виду договору. При цьому сторони мають право використовувати у своїй практиці для визначення умов договору типові (зразкові) форми договорів, вироблені практикою комерційної діяльності стосовно певного виду договору.

7. Значно розширюється коло об'єктів, з приводу яких може бути укладений договір (майно, товари, послуги, інформація, немайнові права, кредити, цінні папери та ін.).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визна­чати зміст договору на основі:

• вільного волевиявлення, коли сторони мають право визначати на власний розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

• примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання під час укладення ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторо­нами у передбачених законом порядку та формі досягнуто домовле­ності щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів певного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута домовленість.

Правовими джерелами, що регламентують договірні відносини, є Цивільний та Господарський кодекси України, закони, відомчі норма­тивні акти,статути.

Важливими нормативними актами, що регулюють господарські взаємовідносини суб'єктів комерційної діяльності, є:

• Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення;

• Положення про поставки товарів народного споживання;

• Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (конт­ рактів);

• Інструкція про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю;

• Інструкція про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення та товарів народного споживання за якістю.

Основні види договорів, які застосовують у комерційній діяльності:

• договори на передачу товару у власність (купівля-продаж, поставка, контрактація, бартер);

• договори про передачу майна у тимчасове користування (оренда, лізинг, прокат);

• договори про надання послуг (транспортні; на експедиційне обслуговування; доручення; комісія; консигнація; зберігання товарів на товарному складі; на участь у ярмарку; на рекламу продукції; кредитний договір; страхування комерційних ризиків);

• договори на передачу результатів інтелектуальної діяльності (франчайзинг, ліцензійний договір про передачу ноу-хау, ліцензійний договір на товарний знак).

Договір (контракт) - це комерційний документ, в якому встанов­люються права та обов'язки сторін (контрагентів). Його узгоджують та підписують покупець і продавець або їхні довірені особи. Якщо договором передбачена поставка товарів різного асортименту та характеристик, то, як правило, вони вказуються у специфікації, що додається. Усі додатки до договору складають його невід'ємну частину, про що роблять відповідне застереження.

Договори можуть укладати на кілька років - 5, 3, 2, 1 або інший період. Зокрема, можуть бути укладені короткотермінові, сезонні договори, а також договори на одноразові поставки (закупівля партії товарів як одноразова комерційна операція). Між виробниками та покупцями можуть встановлюватись тривалі господарські зв'язки по поставках товарів. Пропозиція про встановлення тривалих госпо­дарських зв'язків може бути запропонована від будь-якої зі сторін.

На практиці існують внутрісистемні договори. Прикладом є договори між торговельними організаціями та підприємствами сис­теми споживчої кооперації на поставку товарів. Зокрема, це договори між споживчими товариствами та районними споживчими спілками, оптовими базами та споживчими товариствами. Такі договори дають можливість забезпечити постачання необхідних товарів у коопера­тивні організації (підприємства) та товаропостачання роздрібної тор­говельної мережі.