Глава 1

с тан справ в якійсь галузі; відомості про що-небудь [219]; деякі відомості, сукупність яких-небудь даних, знань, тощо [351].

Першим поняття інформації в науці вжив К.Шеннон, який розробив математичну теорію інформації. Останню іноді на­зивають теорією зв'язку або теорією каналів зв'язку [343]. Ця теорія розглядала інформацію з точки зору керуючих сигналів у кібернетичних системах. Але при цьому не враховувалися різ­номанітні аспекти інформації, в тому числі якісний, смисловий, ціннісний. Через однобокість такого підходу теорія К.Шеннона була неодноразово розкритикована. Однак саме вона відіграла роль поштовху для подальшого дослідження категорії інформа­ції, її сутності, форм та змісту, що знайшло своє відображення у літературі методологічного та філософського спрямування.

Першою логіко-семантичною теорією інформації була теорія Карнапа та Бар-Хіллела [125], якою зазначені вчені заклали основи широкого застосування семантичної логіки, логічної се­мантики, аналізу інформаційного змісту. В подальшому багато вчених робили спроби дослідити гуманітарні аспекти інформації, розробити підходи до оцінки її смислу, цінності тощо. Підтверд­женням цьому можуть бути означення інформації, що найбільш широко застосовуються різними науковцями та були обрані з великої кількості існуючих означень:

• позначення змісту, що був отриманий із зовнішнього світу в процесі пристосування до нього (Н.Вінер);

• заперечення ентропії (К.Бріллюен);

• передача різноманітності (У.Ешбі);

• оригінальність, новизна; міра складності структур (А. Моль);

• ймовірність вибору (Яглом);

— впорядковане відображення різноманітності (А.Урсул).

Всі існуючі на даний час визначення інформації відобража­ють різноманітні підходи до її дослідження. При цьому у вітчиз­няній літературі [307, 13, 149, 135, 267] перевага віддається саме останньому визначенню, введеному А.Д.Урсулом у 1971 році [308]. Це визначення, зважаючи на його всепоглинаючий харак­тер і філософську природу, прийняте як основне, базове, таке, що найкращим чином уособлює всі різноманітні аспекти феномену інформації. На такій же позиції базується й це дослідження. Тому

12

Інформаційний вплив суспільства на формування особистості

с лід коротко розтлумачити зміст «відображеної різноманітності». Відображення — це загальна властивість матерії, що рухається. В найбільш широкому розумінні під властивістю відображення ро­зуміють здатність будь-якого об'єкта реагувати певними змінами своєї структури на вплив зовні, а також зовнішньою відповідною дією, в результаті якої у відображуючій системі відтворюються в тій чи іншій формі особливості, властивості відображуваного об'єкта. Інакше кажучи, відображення — це відтворення об'єкта в іншому класі взаємодії. (Як приклад можна навести вольтметр, який відображає характеристику електричного кола) [260]. По­няття взаємодії, що лежить в основі відображення, виявляється більш широким, ніж поняття інформації. Лише взаємодію, що приводить до впорядкованого відображення, можна пов'язувати з поняттям інформації. Насправді, наявність інформації, що сприймається, залежить від відображуючої системи і її готовності до використання отриманої інформації [99]. Найвищим видом відображаючих систем є людська свідомість.

Згідно з Коганом В.З. [138], процес відображення, тобто формування інформації, можна представити як послідовність, в результаті якої з об'єкта виділяються властивості об'єкта, фор­муються відомості про властивості об'єкта і повідомлення, які містять відомості про властивості об'єкта. Інформацією є кіль­кість сприйнятих з повідомлення відомостей. Вважається, що інформація є всюди, де є різноманітність, неоднорідність.

Таким чином, відображення і його результат — інформація виникають в результаті взаємодії двох довільних матеріальних систем. При цьому важливою спільною рисою відображення і Інформації визнається ізоморфізм, який проявляється у взає-мооднозначній відповідності відображаємого і відображення, джерела інформації і самої інформації. Завдяки ізоморфізму відображення, введення між системою, що відображається і системою, що відображає будь-якої кількості опосередковую­чих систем дозволяє змінювати лише її форму при збереженні змісту [269]. Цим і обумовлюється необхідність відрізняти зміст відображення і форму відображення в Інформаційних процесах. Оскільки не існує абсолютно не впорядкованих систем, то запро­поноване А.Д.Урсулом [308] розуміння інформації як впорядко­ване відображення різноманітності може бути застосовано до

13