- •Глава 1.
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 4.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5.
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •7. Що є процесом розуміння тексту/
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
Глава 5
Вплив інформаційної культури спеціалістів.
оперують матеріалами, що були отримані з СМІ. Публіцистичний стиль передбачає широке використання емоційно-експресивних структур, тому документи, написані в цьому стилі, несуть суттєве емоційне навантаження. Слід зазначити, що останнє, частіш за все, анітрохи не спотворює змісту документу, а навпаки підвищує його інформативність і робить більш доступним для сприйняття.
Як вже зазначалося вище, нерідко текст, словесна оболонка виступає не більше, ніж носій емоцій, в яких, в свою чергу, міститься основний смисл. Частіш за все емоційний тон автора документу несе психологічний настрій на сприйняття інформації, яка у цьому документі міститься. Емоції «підштовхують» реципієнта до певної дії, стимулюють Його реакцію на прочитане. Більш того, навіть емоційно «сухий» текст несе в собі експресивні елементи.
Граматично невірна або занадто розширена структура висловлювання при глибинному прочитанні також може нести в собі додаткове смислове і емоційне навантаження. Це пояснюється перш за все неоднозначністю сприйняття неординарних висловлювань, які відображають особливості самого процесу формування думки.
З вищевикладеного можна зробити висновок про те, що спроба зменшити емоційне насичення тексту може призвести до втрати ряду смислозначутдих елементів.
Додатковим чинником, який впливає на особливості текстового розуміння та інформаційну діяльність в цілому, є проблема іноземного засилля в українській мові. Ця проблема виражається, перш за все, в тому, що зараз робляться наполегливі спроби замінити українські слова так званого «російського походження» їх синонімами, що були взяті з інших, зокрема з англійської та польської мов.
Тому з метою поліпшення розуміння тексту можна рекомендувати якомога менше вживати іноземних слів і термінів, особливо тих, які мають аналоги в українській та спорідненій з нею російській мовах. Окремо слід вказати на неприпустимість заміни звичних термінів, схожих з російськими, на псевдоукраїнські слова канадського та польського походження. Адже мовна ситуація і без того ускладнюється з відносно об'єктивних причин, коли іноземні слова не мають аналогів слов'янського походження.
146
Крім того, необхідно враховувати варіативність написання іншомовних понять, їх трансляції в український правопис. Перш за все це стосується написання географічних назв. Формальна адаптація іншомовних слів-назв ~— це процес послідовної зміни одних варіантів іншими. Через те, що втрата одного та поява іншого варіанту відбувається не одночасно, то на будь-якому синхронному зрізі існує певна кількість запозичених слів, що по-різному виражаються на письмі. Наприклад, назва австралійського міста Адеіаійе передається як Аделаїда, Аделаїда, Аделяйд, Аделайде, Еділед, Еделєд. А графство у Нижній Британії Соптига.11 — Корнуолл, Корнуол, Корнуелл, Корнуель, Корнвол, Корнвелдь, Корнвел, Корнваль, Карнваль, Корн-Уельс.
При цьому орфографічне варіювання є фактом умовним, воно не зачіпає ні зовнішню, ні внутрішню сторону слова. Тотожність орфографічних варіантів може бути встановлена безвідповідно до тексту, тому немає необхідності розглядати орфографічні варіанти в контексті та в різнорідних умовах. Це варіанти писемної оболонки того ж самого слова з повним співпаданням кореневої або афіксальної частин. Вони не пов'язані із значенням слова, тотожні за змістом, стилістично рівноцінні, незалежні від фонетичних і граматичних видозмін слова. Це паралельні форми писемного вираження тих же самих лінгвістичних значень, що пов'язані з однією лексемою.
Однак, не зважаючи на вищевикладене, вживання навіть двох варіантів одного і того ж слова неприпустиме. Адже це може призвести до подвійного тлумачення і втрати смислу. А при використанні різних написів однієї і тієї ж географічної назви може скластися враження, що мова йдеться про різні географічні
об'єкти.
З урахуванням впливу вищерозглянутих факторів на текстове сприйняття і інформаційну діяльність в цілому з'ясуємо можливість визначення рівня ІК в процесі інформаційної діяльності. Оскільки документ, а саме текст, що в ньому міститься, є результатом і продуктом інформаційної діяльності, то спробуємо використати різноплановий аналіз документу для визначення рівня ІК спеціаліста, який підготував цей документ. Тобто будемо сприймати документ як відображення інформаційної культури спеціаліста. У зв'язку з цим розглянемо основні
147