Глава 5

Вплив інформаційної культури спеціалістів...

Конкретизовані (фактографічні) тексти співвідносяться з реальними об'єктами, подіями, їх зв'язками.

Абстрактні тексти оперують поняттями, які називають класи об'єктів, а значить їх текстові зв'язки відповідають реально існуючим взаємозв'язкам між класами певних об'єктивно існу­ючих еквівалентів.

Суперабстрактні тексти оперують поняттями, що ґрун­туються на максимально широкому масиві диференційованих ознак. Такими ж абстрактними є і зв'язки між ними, вони умовні і, будучи чисто текстовими за походженням, не мають предметних еквівалентів в тому смислі, який тут міститься.

Як вже зазначалося, важливими властивостями тексту, що визначають рівень його комунікабельності, є зв'язність і ціль­ність. Леонтьєв О.О. у [171] зазначає, що зв'язність тексту — це категорія лінгвістики тексту. Ознаки зв'язності можуть відно­ситися до різних класів. Це можуть бути синтаксичні ознаки, семантичні характеристики (визначені правила вживання осо­бистих займенників та інших слів-замісників), характеристики актуального членування, фонетичні ознаки, семіотичні ознаки, співвіднесеність речень за зовнішніми кількісними характерис­тиками, наприклад за довжиною тощо.

Таким чином, закінчений текст повинен являти собою певну одиницю, в якій всі комунікативно значимі частини співвідно­сяться одна з одною як окреме до окремого в межах одного цілого. Загальний задум, нехай формально і не виражений, повинен бути присутнім у кожній частині тексту, виступаючи як фон.

Зв'язність не має ступеня. Вона або є, або ж її немає. З іншо­го боку, вона може бути одновимірною і багатовимірною, тобто визначатися чи на двох сусідніх реченнях, чи на кількох (не обов'язково безпосередньо прилеглих одне до одного].

Ознаки зв'язності не задаються під час комунікативної взає­модії, а виникають в ході породження тексту як наслідок його цільності.

На зв'язність тексту великий вплив здійснюють так звані свердловини, під якими розуміють додатковий фрагмент текс­ту, необхідний для його розуміння [335]. Найбільші свердлови­ни зустрічаються в текстах, розрахованих на високий рівень знань. Як правило, помічаються свердловини, що порушують

128

зв'язність тексту і створюють розрив у його викладенні. Такий розрив виникає в результаті введення нової лексики — невідо­мих термінів, або відомих, але вживаних у новому контексті. Коли текст містить знайому лексику, його зв'язність не пору­шується. Незначно викривляється розуміння тексту, якщо свердловини створюють незначний розрив у його викладенні. Для їх заповнення достатньо ввести один-два денотати. Крім того, свердловини можуть породжувати неочікуваний перехід до нової підтеми, яка здається непов'язаною з попередньою частиною тексту. Такі свердловини виникають при розвитку теми у глибину. Таким чином, збільшення глибини тексту веде до розширення його теми. При цьому одночасно може зміню­ватися збитковість тексту.

Вважаючи, що збитковість складає певний відсоток від всієї текстової інформації, можна ввести шкалу збитковості:

100% немає нічого нового,

0 %

нічого не можна зрозуміти

тобто інформація повністю відсутня

Використовуючи цю шкалу, в залежності від попереднього тезауруса особистості можна визначити оптимальне значення збитковості. У [292] з посиланням на результати досліджень ві­домого лінгвіста Піотровського Р.Г. зазначається, що збитковість російської розмовної мови становить 72%, мови в цілому—72,6%, літературних текстів — 76,2%, а офіційних — 83,4%. Таким чи­ном, можна припустити, що при проектуванні цих показників на українську мову, оптимальне значення збитковості повинно знаходитися в діапазоні 70-80%.

На противагу зв'язності, цільність характеризує текст як смислову єдність і визначається на всьому тексті. Вона має психолінгвістичну природу. Сутність феномену цільності поля­гає в ієрархічній організації тексту. Зовнішні ознаки цільності виступають для реципієнта як сигнали, що дозволяють йому, не очікуючи повного сприйняття тексту, прогнозувати його мож­ливі границі, об'єм, змістовну структуру і використовувати всі ці дані для полегшення адекватного сприйняття. Цьому ж, до речі,

129