Інформаційна технологія розрахунку цін на товари на основі витрат на виробництво

У ринкових умовах розрахунок цін на товари на основі витрат на виробництво набуває великого значення, оскільки величина цих витрат є базовою для формування ціни продажу. Чимало вітчизняних то­варів не можуть конкурувати із закордонними за якістю, і, враховуючи падіння доходів споживачів, попит на них може утримуватися за рахунок більш низьких (граничних) цін. Установлюючи таку ціну, підприємства виходять із необхідності покриття витрат на виробництво і отримання певної суми прибутків.

Інформаційна технологія розрахунку цін за витратним методом складається з двох етапів. На першому етапі з урахуванням витрат і очікуваних прибутків установлюється розрахункова попередня ціна. Ці розрахунки виконуються на АРМ планувальника або АРМ бухгалтера. На другому етапі на АРМ маркетолога проводиться ситуаційний аналіз витрат, цін, попиту, конкуренції на ринку, виконуються по­в’язані з цим додаткові розрахунки і встановлюється ціна продажу.

Якщо номенклатура і склад товарів незначні, всі розрахунки може виконувати маркетолог.

Розмаїття факторів, що впливають на структуру витрат, обумовлює необхідність застосування різних методів їх визначення. До них належать методи технологічного аналізу, аналіз рахунків, метод вищої-нижчої точки, метод візуального пристосування, регресійний аналіз, спрощений статистичний аналіз.

У разі розрахунку цін на основі витрат використовуються дані про прямі нормативні та непрямі витрати. Метод технологічного аналізу передбачає детальний системний аналіз виробництва товарів, установлення витрат ресурсів на всіх операціях технологічного процесу та оцінювання адекватності їх використання результатам діяльності.

На сьогодні більшість промислових підприємств має відповідну нормативну базу щодо прямих витрат на виробництво кожного виду продукції: норми витрат матеріалів і сировини, витрат на оплату праці, на експлуатацію обладнання тощо. Приклад змісту файлів з нормативними прямими витратами на продукцію наведено у додатку А. Непрямі витрати (виробничі накладні витрати) нагромаджуються і розподіляються між об’єктами витрат відповідно до конкретного фактора.

Таблиця 13

Розрахунок цін на продукцію на основі витрат

Стаття витрат	Метод формування	Ідентифікатор	Алгоритм розрахунку
1. Виробничі витрати	Розрахунок
1.1. Прямі матеріальні витрати	Файли NMAT, DOVSKLT, ZENM
1.2. Прямі витрати на оплату праці	Файли NPRA, DOVSKLT
Стаття витрат	Метод формування	Ідентифікатор	Алгоритм розрахунку
1.3. Інші прямі витрати (нарахування на соціальні заходи)	DKOEF, розрахунок

Продовж. табл. 13

Стаття витрат	Метод формування	Ідентифікатор	Алгоритм розрахунку
2. Загальновиробничі витрати	Розрахунок
2.1. Витрати на управління ви­робництвом	DKOEF, розрахунок
2.2. Амортизація основних ви­робничих засобів	DKOEF, розрахунок
2.3. Утримання та експлуатація основних виробничих засобів	DKOEF, розрахунок
2.4. Інші загальновиробничі витрати	DKOEF, розрахунок
3. Виробнича собівартість	Розрахунок
4. Витрати, пов’язані з операційною діяльністю	Розрахунок
4.1. Адміністративні витрати	DKOEF, розрахунок
4.2. Витрати на збут	DKOEF, розрахунок
5. Повна собівартість для визначення ціни	Розрахунок
6. Прибуток	DPRIB, розрахунок
7. Розрахункова ціна	Розрахунок

У табл. 13 наведено перелік основних статей витрат, вхідні дані та алгоритм розрахунку цін на продукцію.

За розрахунку цін і встановлення розміру прибутків ураховується чинне законодавство (наприклад, про державне обмеження рівня рентабельності на деякі види товарів).

Існують дві основні інформаційні технології розрахунків: оброблення даних у локальній мережі ПЕОМ з використанням інформації, що зберігається в централізованій та локальних базах даних на АРМ спеціалістів підприємства та оброблення даних на АРМ маркетолога (планувальника) з використанням електронних таблиць.

Перший варіант доцільний для підприємств з великим асортиментом продукції і статей витрат на її виробництво. Для розв’я­зання задачі розробляється спеціальне програмне забезпечення, яке враховує особливості розрахунку цін на даному підприємстві, а сам розрахунок виконується за типовою технологією роботи на АРМ. Перед розрахунком усі нормативні файли (NMAT, NPRA) і довідник складу товарів (DOVSKLT) коригуються згідно з фактичним станом виробництва. Для розрахунку вартості матеріальних витрат використовується файл цін на матеріали (ZENM), що дає змогу оцінювати витрати відповідно до фактичної вартості придбання матеріальних ресурсів. Коефіцієнти (проценти) непрямих витрат і плановий розмір прибутків можуть бути записані в окремих файлах (DPRIB, DKOEF) і коригуватись. Інформаційну модель розрахунків цін на товари на основі витратного методу наведено на рис. 66.

Рис. 66. Інформаційна модель розрахунку цін на товари на основі витратного методу

На АРМ планувальника складається нормативна калькуляція собівартості продукції (табл. 14, варіант І), де згідно з розміром планових прибутків формується розрахункова ціна підприємства. Дані про розмір прибутку по окремих видах продукції можуть уводитися користувачем вручну. В інших випадках уводиться ринкова або фіксована ціна, розраховується можливий прибуток й оцінюється рентабельність виробництва.

Таблиця 14

Нормативна калькуляція собівартості продукції

Варіант розрахунку	Продукція	Витрати										Виробнича собі-вартість	Витрати, по­в’язані з операційною діяль- ністю		Повна собі-вартість для визна-чення ціни	Прибуток	Розра-хункова ціна
		виробничі				загальновиробничі
		прямі матеріальні витрати	прямі витрати на оплату праці	інші прямі витрати	Усього	витрати на управління виробництвом	амортизація основних виробничих засобів	утримання та експлуатація основних виробничих засобів	інші загально-виробничі витрати		Усього		Адміні-стративні витрати	витрати на збут
1	2	3	4	5	6	7	8	9		10	11	12	13	14	15	16	17
І	А	438,8	49,0	19,6	507,4	88,2	145,8	44,1		9,8	287,9	795,3	2,0	2,8	800,1	240,0	1040,1
І	В	374,2	74,2	29,7	478,1	133,6	220,7	66,8		14,8	435,9	914,0	4,0	1,5	919,5	275,0	1195,4
І	С	15,8	4,3	1,6	21,7	7,7	12,9	3,9		0,9	25,4	47,1	0,2	0,1	47,4	14,2	61,6
ІІ	А	526,3	49,0	19,9	595,2	88,2	145,8	44,1		9,8	287,9	883,1	3,3	2,0	888,4	151,6	1040,0
ІІ	В	374,2	74,2	29,7	478,1	133,6	220,7	66,8		14,8	435,9	914,0	8,0	5,7	927,7	272,3	1200,0
ІІ	С	15,8	4,9	1,9	22,6	8,9	14,9	4,6		0,7	29,1	51,7	0,2	0,1	52,0	9,6	61,6
ІІІ	А	440,0	47,9	19,3	507,2	88,1	144,0	42,9		9,2	284,2	791,4	2,1	2,6	796,1	243,9	1040,0
ІІІ	В	380,2	78,4	31,4	490,0	130,5	213,8	65,3		14,9	424,5	914,5	4,1	1,4	920,0	280,0	1200,0
ІІІ	С	16,2	4,4	1,8	22,4	7,8	12,8	3,8		1,0	25,4	47,8	0,2	0,1	48,1	13,5	61,6

За наведеною схемою можна оперативно перерахувати ціни, зважаючи на зміни у вартості матеріалів, заробітній платі, збільшення витрат на рекламу, фактичних витрат на виробництво. У табл. 14 (варіант II) наведено приклад, коли на товар А збільшилися ціни на матеріали (на 20,0 %), на товар В – витрати на рекламу (в 2,5 раза), на товар С – розмір основної заробітної плати (на 11,5 %). При цьому можна орієнтуватися на раніше розраховану ціну товару і відповідно зменшити розмір прибутків або розрахувати нову ціну, яка б ураховувала збільшення витрат підприємства, попит на товари, ціни конкурентів.

У табл. 14 (варіант ІІІ) можна заносити дані про фактичні витрати на виробництво. Аналіз відхилень покаже необхідність скорочення витрат, втрати підприємства або можливу економію.

Розглянутий метод доцільно використовувати на підприємствах, які виконують державні замовлення (космічні програми, будівництво унікальних об’єктів, виробництво спеціального обладнання і т. п.). У такому разі не вивчається попит, а розраховуються нормативні витрати і встановлюється плановий розмір прибутку.

Цей метод може бути застосований за фіксованих цін на товари – встановлюються нормативно-планові розміри витрат і, виходячи з фіксованої ціни, розраховується можливий розмір прибутків. Якщо розрахований розмір прибутку недостатній для підприємства, визначається можливість зниження витрат або виробництво визнається нерентабельним.

Метод може бути використаний за встановлення цін на нові товари, які можуть виявитися неконкурентоспроможними через ціну навіть за ефективних конструкторсько-технологічних рішень.

Витратний метод установлення цін забезпечує пошук шляхів для зниження витрат. Так, у разі аналізу використання матеріальних ресурсів, які в промисловості становлять 70–80 % прямих витрат, можна скласти перелік деталей і вузлів, де коефіцієнти використання матеріалів нижчі за встановлені на підприємстві, перелік деталей і вузлів, в яких використовуються матеріали великої вартості, проаналізувати можливості заміни. Необхідно зазначити: чим детальніша інформаційна база розрахунків, тим вірогідніший результат і більше можливостей для пошуку шляхів зниження витрат і зростання прибутків.

Застосування витратного методу стимулює інноваційну діяльність, показує можливість зменшення витрат в умовах удосконалення технології виготовлення, використання нового обладнання чи нового інструменту.

Установлення ціни продажу здійснюється на АРМ маркетолога. Аналізуючи дані та ситуацію на ринку для різних товарів (продукції), маркетолог може вибрати та реалізувати таку стратегію ціноутворення, яка враховує попит, ціну конкурентів, унікальність товару, насиченість ринку та ін. Для цього у базі даних можна вибрати та імпортувати в електронну таблицю інформацію про попит на товар (файл POP), угоди на поставку продукції (DOG), про ціни конкурен­тів (файл ZENAK), переглянути ціни в файлі продажу товарів за декілька місяців (PROD). Формування таблиці і розрахунки виконуються за типовою технологією використання інформації з бази даних в електронних таблицях. У табл. 15 наведено приклад уста­новлення цін з урахуванням зазначених показників.

Середня ціна продажу визначається за формулою:

, (56)

де S_jn – сума j-ї продукції проданої n-му покупцеві за період;

K_jn – кількість j-ї продукції, проданої n-му покупцеві за період.

У разі незначного асортименту продукції розрахунок ціни може бути виконаний на АРМ маркетолога (планувальника) в електрон­ній таблиці. Цей варіант простіший, проте дає змогу маркетологам (менеджерам) за встановлення цін моделювати різні ситуації.

Метод аналізу рахунків за встановлення цін і прибутків передбачає розподіл витрат на постійні та змінні. До змінних відносять прямі витрати та певну частину непрямих витрат, які безпосередньо можуть бути розподілені на виробництво конкретного товару і прямо по­в’язані з його обсягами (вартість матеріалів і сировини, заробітна плата і т. п.). До постійних відносять частину непрямих витрат, які за незмінних умов виробництва не залежать від обсягів виробництва товарів (заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу, амортизаційні відрахування, оренда, витрати на допоміжні матеріали для обслуговування обладнання тощо).

Таблиця 15

Аналіз і встановлення цін продажу продукції на 01.01.2002 р.

Продукція	Одиниця виміру	Продано у IV кварталі						Ціна		Ціна конкурентів			Ціна продажу	Прибуток
		Сума по місяцях			Кількість по місяцях			Середня за квартал	Розрахункова підприємства	АЛПЕК	Рита	Карев
		Х	XI	XII	X	XI	XII
А	шт.	10400	14588	16638	10	14	16	1040,7	1040,1	1050	1055	1060	1040	239,9
В	шт.	125527	120000	129000	105	100	107	1200,4	1195,4	1195	1200	1200	1200	280,5
С	шт.	3090	2450	2300	50	40	38	61,3	61,6	60	55	58	55	–7,6

Функція витрат у спрощеному варіанті може бути описана рів­нян­ням:

, (57)

де В^з – загальні витрати;

B^п – загальні постійні витрати;

– змінні витрати на одиницю товару;

V_j – обсяг виробництва j-го товару.

У табл. 16 наведено приклад розрахунку прибутків за різних варіантів обсягів і цін продажу. Згідно з розмірами змінних (прямі та непрямі витрати) та постійних витрат за продажу товару А планується отримання прибутку у розмірі 328 000 грн (варіант І).

Таблиця 16