118.Особливі методичні прийоми та прийоми демонстрації наочності

Дія методичного прийому інтеграції в екскурсії пов'язана з методом синтезу – з'єднання окремих частин, деталей, узагальнення розірваних фактів в єдине ціле.

Наприклад, прийом інтеграції може бути використаний при показі архітектурного ансамблю. Спочатку показується кожна будівля окремо, потім екскурсовод об'єднує (інтегрує) зорові враження, одержані екскурсантами при спостереженні окремих об'єктів. На завершальному етапі показу група спостерігає ансамбль як єдність декількох будівель.

Прийом зорової аналогії заснований на дії одного із загальних методів наукового пізнання – методу аналогії. Прийом аналогії побудований на порівнянні: а) даного об'єкту з фотографією або малюнком іншого аналогічного об'єкту; б) спостережуваного об'єкту з тими об'єктами, які екскурсанти спостерігали раніше. Механізм дії цього прийому полягає в тому, що екскурсовод "ставить" перед екскурсантами два об'єкти, причому тільки один з них фізично знаходиться перед їх очима. Завдання екскурсовода, що використовує цей прийом при показі об'єкту, – привернути екскурсантів до активного пошуку аналогії, викликати в пам'яті уявлення про зовнішній вигляд аналогічного об'єкту, який вони бачили на колишніх екскурсіях.

Прийом перемикання уваги. Після спостереження об'єкту екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об'єкт. Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти спочатку спостережуваний об'єкт.

Методичний прийом руху. Слід розрізняти два поняття: "рух" як ознака екскурсії і "рух" як методичний прийом. Це різні речі. Рух в екскурсії як методичний прийом є рухом екскурсантів поблизу об'єкту з метою кращого його спостереження (наприклад, огляд кріпосних стін, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі та ін.). У ряді випадків рух групи використовується для того, щоб екскурсанти одержали уявлення про крутизну схилу гори, висоту башти (дзвіниці), глибину рову, відстань об'єкту і т.п.

Наочність – це один з принципів пізнання й почуттєвого сприйняття дійсності. Цей принцип ґрунтується на показі конкретних предметів і явищ та їх безпосереднього відображення у свідомості людей. Засоби наочності в екскурсійній практиці прийнято поділяти на два основних види:

предметні (справжні, натурні) – це всі ті реальні об'єкти, що є основою показу і слугують предметом екскурсійного аналізу;

образотворчі засоби – це додатковий ілюстративний матеріал з відповідної теми, включений у "портфель екскурсовода".

Наочність передбачає кілька видів сприйняття, кожен з них орієнтується на один з органів чуття людини (зір, нюх, дотик, смак). Здебільшого під час екскурсій наочність розрахована на зоровий вид сприйняття. Інші види сприйняття використовуються рідко. Найбільша наочність досягається у вечірніх екскурсіях, таких, як "Нічна Ялта", "Львів запалює вогні", де активно беруть участь всі органи чуття екскурсантів. Тут у сферу наочності залучені звуки і шарудіння, світлоколірна гама, чуттєвий ефект ілюмінації і гра напівтіней, емоційне сприйняття вечірньої прохолоди і безлюдної величі вишикуваних у вулиці будівель тощо.

Важливу роль під час екскурсії відіграють образотворчі засоби наочності – допоміжні наочні приладдя з "портфеля екскурсовода". Вимоги методики їх використання (демонстрації) полягають у тому, щоб ці ілюстативні матеріали не перевантажували екскурсію, не відвертали увагу від об'єктів, а лише доповнювали показ.