121. Особливості екскурсійного пізнання

Екскурсійна справа пройшла великий історичний шлях, перш ніж досягти свого сучасного стану. У різні історичні періоди розвитку нашої країни екскурсії виконували різні завдання. Історія екскурсійної справи є органічною частиною історії вітчизняної культури в цілому. Вона показує, як розвивалася національна самосвідомість, культурний рівень суспільства в той або інший історичний період.

При розгляді поняття «Суть екскурсії» необхідно мати на увазі обумовленість екскурсійного процесу об'єктивними вимогами. Кожна екскурсія представляє особливий процес діяльності, суть якого обумовлена конкретними закономірностями (тематичність, цілеспрямованість, наочність, емоційність, активність і ін.)

Вперше про закономірність екскурсій було сказано на науковій конференції, проведеній в 1978 р. Головним екскурсійним управлінням Центральної ради з туризму і екскурсій і Центральною науково-дослідною лабораторією по туризму і екскурсіям. В даний час екскурсія виступає як щось закінчене, цілісне, таке, що має свої специф. функції і ознаки, своєрідну індивідуальну методику. В значній мірі вона збагатилася за змістом, формам проведення і методиці підношення матеріалу і характеризується як невід'ємна частина ідейно-виховної і культурно-масової роботи. Отже, екскурсія -наочний процесом пізнання людиною навк. світу, побудований на заздалегідь підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташованих в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів і т.д.

У практиці використ. немало різних методів пізнання: індуктивний, дедуктивний, аналіт., синтетичний, методи абстрагування, аналогії, моделювання, узагальнення, експерименту і ін. Всі ці методи в тій чи іншій мірі використовуються при проведенні екскурсій. Поняття «метод» ширше, ніж поняття «спосіб» і «прийом». У простому вигляді кожен прийом є як би частинкою методу. Головна вимога до методу - він повинен забезпечити досягнення мети з найбільшою ефективністю і найменшими витратами ресурсів. У екскурсіях до числа таких ресурсів входить словесний матеріал (розповідь), демонстровані об'єкти (показ), транспортні засоби, робочий час екскурсовода. У вузьк. сенсі екскурс. метод це суку. методич. прийомів, які застос. на екскурсіях. У більшості екскурсій висунуті в розповіді екскурсовода положення аргументуються за доп. зорових доказів. Нерідко розповідь є лише коментарем до зорової характеристики екскурсійних об'єктів. Мета екскурсійн. методу - навчання (передача певної системи знань) і виховання (формування всесторонньо розвиненої особи).

В даний час екскурсійні установи в своїй діяльності керуються наступними основними положеннями: а) у основі будь-якої екскурсії лежить один екскурсійний метод повідомлення знань; б) показ і розповідь - складові частини екскурсії; в) рух (моторність) - одна з ознак екскурсії; г) екскурсійна методика є приватною методикою і складається з двох частин - методики підготовки і методики проведення екскурсій; д) методика проведення екскурсій є сукупністю методич. прийомів показу екскурсійних об'єктів. Реалізацію функціон.змісту екскурсій забезпечує екскурс. дія-сть – специ. вид діяльності людини з надання послуг організаційного, інформ.-методич. і виробнич. забезпечення проведення екскурсій - екскурсійного обслуговування Теоретичним підґрунтям цього виступає екскурсознавство - галузь теоретичних знань, яка вивчає проблеми моделювання ідеальної екскурсії і впливу екскурсії на свідомість людей; практичних методів підготовки екскурсій, техніки їх проведення, підготовки екскурсоводів.

121. “ПОРТФЕЛЬ ЕКСКУРСОВОДА” ТА ЙОГО УКОМПЛЕКТОВУВАННЯ. ВИЗНАЧ. МЕТОДИЧНИХ ПРИЙОМІВ ТА ТЕХНІКИ ВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЇ

«Портфель екскурсовода» - умовне найменування комплекту наочних матеріалів, використовуваних у ході проведення екскурсії. Ці матеріали звичайно містяться в папці або невеликому портфелі.

Завдання «портфеля екскурсовода»:

• відновити відсутні ланки при показі (об'єкт не зберігся до наших днів, дати уявлення про первісний вид об'єкта, показати перспективу в майбутньому)

• дати зорове уявлення про об'єкт (рослини, мінерали, механізмах шляхом показу справжніх зразків, їхніх фотографій, макетів).

У «портфель екскурсовода» включаються фотографії, географічні карти, схеми, креслення, малюнки, зразки продукції, копії справжніх документів, рукописів, літературних творів, макети, муляжі й ін. Такі «портфелі» створюються, як правило, по кожній темі і використовуються в кожній екскурсії. Кількість їх не повинна бути великою, тому що в цьому випадку екскпонати будуть відволікати екскурсантів від огляду справжніх об'єктів, розсіювати їхню увагу.

Наочні експонати «портфеля екскурсовода» повинні бути зручні для використання. До кожного експоната, включеного в «портфель», прикладається картка з поясненнями або довідковим матеріалом. Іноді пояснення приклеюються зі зворотної сторони експоната. Така анотація служить вихідним матеріалом для екскурсовода при показі експоната екскурсантам.

Визначення методичних прийомів проведення екскурсії

Успіх проведення екскурсії перебуває в прямої залежності від використаних у ній методичних прийомів показу й розповіді. Вибір того або іншого методичного прийому диктується завданнями, поставленими перед екскурсією, інформаційною насиченістю конкретного об'єкта.

Робота творчої групи на цьому етапі складається з декількох частин:

А) відбору найбільш ефективних методичних прийомів для висвітлення підтем, методичних прийомів, які рекомендуються залежно від екскурсійної аудиторії (дорослі, діти), часу проведення екскурсії (зима, літо, день, вечір), особливостей показу;

Б) визначення прийомів збереження уваги екскурсантів і активізації процесу сприйняття екскурсійного матеріалу;

В) вироблення рекомендацій з використання виразних засобів у мові екскурсовода;

Визначення техніки ведення екскурсії

Техніка ведення екскурсії поєднує всі організаційні питання екскурсійного процесу. Ці вказівки відносяться як до екскурсовода так і до водія і до екскурсантів.

В основному формулюються вказівки щодо:

• місць зупинок транспорту й виходам для огляду об'єктів;

• пересування між об'єктами, його швидкості;

• демонстрації матеріалів «портфеля екскурсовода»;

• використання пауз;

• дотримання часу, відведеного на висвітлення підтем;

• організацію відповідей на питання екскурсантів;

• про порядок дотримання елементів ритуалу

• місця екскурсовода при показі об'єктів і при пересуванні групи.