Що таке "соцієтальна система"?

Можна виділити три основні рівні соціальних систем.

Перший рівень — це супер система, тобто соцієтальна система, суспільство. Економічні соціальні, політичні, ідеологічні структури інституціалізують елементи соціальної системи (економічну політичну та інші), які виконують суворо окреслені функції — це складає другий рівень соціальних систем. Кожна з них, у свою чергу, включає системи менш загального соціального порядку (сім'я, трудовий колектив) — це відноситься до третього рівня соціальних систем.

Система відносин і процесів, що розглядаються на рівні суспільства в цілому, представляє собою соцієтальну (від лат. societas — спільність) систему. Термін "соцієтальний" був введений А. Г. Келлером, який відносив його, перш за все до організаційних аспектів соціального життя. Кожна із структур соцієтальної системи виконує певну функцію і додає цій системі в ході взаємин з іншими її структурами нову системну якість, яка не зводиться до якостей елементів.

Соцієтальна система постійно відтворює соціальну якість своїх структур і, відповідно, соціальні якості індивідів і груп індивідів, включених в їхнє функціонування. Виникає тенденція пристосовування до форм і способів функціонування соцієтальної системи її структурних елементів.

У зв'язку з порушенням балансу у функціонуванні структурних і особистісних елементів системи з'являються дисфункціональнірозлади або аномалії. Це, у свою чергу, призводить до деформації та дестабілізації системи.

В теорії систем під стабільністю розуміють здатність системи в ході реалізації різних можливостей зберігати (хоча б приблизно) динаміку своєї поведінки, не зазнаючи сутнісних якісних змін.

Дисфункціональні ж розлади і аномалії дестабілізують соцістальну систему і об'єктивно призводять до зростання соціальної напруженості. "Виходом з такої ситуації є перебудова як структурних, так і особистісних елементів соцієнтальної системи, додання їхньому функціонуванню природно-історичного характеру. При цьому перебудова звичайно зачіпає не тип, а вид даної соцієнтальної системи, забезпечуючи перехід її до нового якісного стану (наприклад, перехід від бюрократичного суспільства до демократичного"

Підсистемою соцієнтальної системи виступає система соціальна. Вона являє собою впорядковане, складно організоване ціле, що включає соціальні спільності або окремих індивідів, об'єднаних різноманітними зв'язками і відносинами.

Щонайбільший внесок в розвиток функціонального підходу до суспільства як особливого виду соціальних систем вніс Толкотт Парсонс, який досліджував соціальну систему як одну з підсистем великої системи людської дії. В цій соціальній підсистемі він виділяв ще чотири підсистеми: систему культури (з функцією підтримки культурних зразків як цінностей); політичну систему (з функцією досягнення мети); економічну систему (з функцією пристосовування); соцієнтальну систему (з інтеграційною функцією).

Три перші системи утворюють середовище функціонування четвертої (соцієнтальної) системи. Ядром суспільства як соцієнтальної системи є структурований нормативний порядок (цінності, норми і правила), за допомогою якого і організується колективне життя населення. Саме цей порядок задає критерії приналежності тих або інших індивідів до суспільства, заходи контролю за їхньою поведінкою на певній території. Завдяки цим значущим і законним нормам і цінностям, колектив може діяти як єдине ціле, називаючись при цьому соцієнтальним співтовариством.

Таким чином, згідно Парсонсу, суспільство — це соцієнтальна підсистема загальної соціальної системи, що являє собою єдиний колектив людей, об'єднаних певним нормативним порядком. У свою чергу, даний нормативний порядок характеризується набором статусів, прав і обов'язків членів соцієнтального співтовариства, які варіюються для різних індивідів і груп на основі єдиної культурної орієнтації як початковому моменті їхньої соціальної ідентичності.

На соцієнтальному рівні суспільство розглядається як стійке, взаємозв'язане, інтегральне ціле, якому притаманна культурна і соціально-структурна диференціація. З точки зору окремого члена суспільства соціальне поле, або, інакше кажучи, міжособистісний простір, в якому розвивається і проходить життя кожної людини, має безліч складових, так званих контекстів:

сімейний контекст, де проходить дуже важлива частина життя;

ровесники, товариші по іграх у дворі і на спортивному майданчику;

коло сусідів; контекст виховання і навчання (дитячий садок, школа, університет);

професійний контекст і відповідне оточення в установі або на виробництві;

контекст дозвілля, тобто контекст на фунті відпочинку і розваг, наприклад, в кіно, на дискотеці;

рекреаційний контекст, в який людина входить, відвідуючи тренажерний зал або басейн, тобто контекст, пов'язаний з відновленням здоров'я;

спортивний контекст — у випадку, якщо людина — член футбольної команди;

релігійний контекст, наприклад, при відвідинах богослужіння або паломництва;

політичний контекст, коли людина бере участь в голосуванні, виборах, в організації страйку тощо;

економічний контекст, в який людина входить, щось купуючи або вносячи гроші в банк;

правовий аспект, в якому людина проявляється, коли виступає в суді, платить штраф, підпадає під дію якогось указу;

тюремний аспект, в якому опиняються осуджені;

контекст "заслуженого відпочинку в якому опиняється людина з виходом на пенсію.

Звичайно, це не весь перелік можливих варіантів, але для соціології важливо, що людина ніби постійно "кружляє" в цих контекстах, виходить з одного і потрапляє в інший, опановуючи "нове" суспільство, оточення. При цьому вона взаємодіє з людьми, що займають інші позиції, грають інші ролі; людина стикається з іншими "правилами гри", діє, при цьому сама впливає на групу, сприяє трансформації, модифікації і викликає різні наслідки і події.

Таким чином, суспільство — це багатовимірне явище, що має безліч аспектів, існує на всіх рівнях (демографічному, груповому, системному, структурному, активістському (взаємодії), культурному, на рівні подій). У кожної людини є власне коло контекстів, в яких вона бере участь. Окрім сімейного і професійного, які мають універсальний характер, оскільки охоплюють всіх людей, інші контексти створюють унікальну для кожної конкретної людини конфігурацію.

Ураховуючи, що у кожної людини є своя власна ієрархія цінностей, кожна особистість сама вирішує, що для неї найважливіше: сімейне життя, кар'єра, розваги, робота, тренування тощо. Саме завдяки різнорідності контекстів, унікальності їх індивідуальних комбінацій, життя виявляється цікавим і в той же час складним.

Щоб вирішити, які з контекстів більш важливі, необхідно уміти пізнавати своїх партнерів, ставитися до них належним чином, застосовувати власні культурні установки, норми і правила, а це з необхідністю вимагає від кожної людини певної соціологічної компетенції.