Що спільного і які відмінності між соціологією та іншими суспільними науками?

Соціологія вивчає суспільство як цілісний функціонуючий соціальний організм, використовуючи системний підхід. Цим вона відрізняється від більшості наук, які вивчають окремі підструктури суспільства, окремі види відносин. Наприклад, соціологія і психологія ставлять спільну загальну мету — розуміння і пояснення людської поведінки, але розрізняються в своїх головних цілях.

Психологія прагне пояснити, як і чому діють індивіди, або як індивіди впливають на поведінку інших. Соціологія ж прагне виявити, як і чому діють групи, або як групи впливають на поведінку індивідів. Предмет психології дещо вужчий (індивід, а не група), але не менш важливий. Якщо деякі психологи розглядають поведінку людей з точки зору впливу хімічних речовин мозку на настрій і емоції, більшість соціологів ці чинники не ураховують, їх в більшій мірі цікавить вплив міжособистісних, культурних і субкультур них чинників на поведінку.

Психологія і соціологія також відрізняються способами, за допомогою яких вони, як правило, прагнуть відповісти на питання: "Чому людина вчинила ту або іншу дію?" Соціологи підходять до цього питання через розгляд соціальних чинників, що впливають на поведінку в ході соціальної взаємодії. Звичайно, вони фокусують свою увагу на таких моментах, як приналежність до певної групи, суспільного класу, тендеру; або як спадковість визначає вчинок людини. Якщо використовувати тільки соціологічний підхід, ігноруючи відповідні психологічні дані, є ризик зробити неправильні висновки про те, що люди знаходяться лише під впливом оточенні і все, що вони роблять, сформовано виключно ЗОВНІШНІМ ВПЛИВОМ Використання психологічного підходу без урахування відповідних соціологічних даних веде до необґрунтованого висновку, що люди можуть діяти повністю вільно, нехтуючи зовнішніми силами, які їх оточують.

Завжди, коли політологи досліджують політичну сферу суспільних відносин, вони вивчають і певні соціальні аспекти. По-перше політологія вивчає поведінку, пов'язану з функціонуванням систем* влади. По-друге, інтерес деяких політологів направлений на з'ясування взаємозв'язку між соціальними установками (attitudes), даними системою цінностей і соціальною політикою. По-третє політологія також може включати в свої наукові дослідження характеристики приналежності до групи для того, щоб зрозуміти, як групова динаміка і демографічний склад впливають на політичну активність. Учетверте, політологи можуть вивчати політику, практику і тенденції ухвалення рішень, щоб зрозуміти, як приймаються закони, які інтереси залучені до законотворчості і які перешкоди можуть виникнути в ході процесу офіційного ухвалення законів.

Соціологія і політологія мають багато спільного в тих випадках, коли дані явища відносяться до категорії, яку соціологи називають політичною соціологією (тобто суб дисципліни — соціології). Соціологи вивчають політичне в людській поведінці.

З усіх суспільних наук економічна наука в щонайбільшій мірі відрізняється від соціології. Економічна наука — область знання, яка вивчає виробництво, розподіл і споживання матеріальних благ. Вона входить в суспільні науки на тій підставі, що блага відображають потреби груп людей, а певні групи, які привласнюють або використовують конкретні блага, можна ототожнювати з певними соціальними групами. Соціолог Макс Вебер стверджував, що економічна поведінка — це не тільки система ціле раціональних дій, як вважає більшість економістів. Основними детермінантами даної поведінки виступають цінності, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби, спосіб життя і таке інше.

Багато явиш, які вивчаються економічною наукою, такі, наприклад, як грошовий обіг, фінансовий добробут держави або організації. розподіл продукції, виробництво товарів, їх наявність і доступність, не є предметом дослідження соціологів. Якщо проблеми, пов'язані з товарами і споживанням, попадають в поле зору соціологів, останні концентрують увагу на їхніх соціальних аспектах. Наприклад, вивчення споживання пов'язано з такими питаннями: які соціальні групи (молодь, міські жителі і т.д.) є основними споживачами конкретної продукції: які особливості культури впливають на їхні потреби, як споживання конкретної продукції впливає з часом на суспільство в цілому. Але для повного розуміння того, виробництво якого товару необхідне, корисно досліджувати потреби двох сторін споживання — виробника і покупця, дистриб'ютора і споживача — і використовувати основи як економічної науки, так і соціології.

Відомий соціолог Пітірим Сорокін називав соціологію генералізуючою наукою, що відрізняється від історії, яка вивчає унікальні і неповторні явища, а тому є індивідуалізуючою. Економічні, юридичні, політичні науки вивчають внутрішні закономірності розвитку певних сторін, сфер, підструктур, видів суспільних відносин. Соціологія ж дозволяє розкрити особливості суспільства як цілісності. Якщо філософія вивчає цілісність світу, історія —- цілісність історичного процесу, то соціологія досліджує систему соціальних механізмів, які служать причиною розвитку суспільства. Соціологія відрізняється від інших наук і тим, що вивчає, і тим, як вона це здійснює. Розглядаючи суспільство як систему соціальної взаємодії. соціологи концентрують увагу на потребах, інтересах, ціннісних орієнтаціях, діяльності людей.

Економіка, політологія, право, як і соціологія, являють собою генералізуючі науки, але будь-яка з них має справу лише з однією сферою соціокультурного простору: економіка — з економічними відносинами, політологія — з політичними, а правові науки — з правовими відносинами, з'ясувавши систему встановлених державою загальнообов'язкових правил і норм поведінки. Соціологія ж досліджує всі соціальні процеси: і економічні, і правові, і творчі, і релігійні, і політичні, і етичні і т.д. Вона аналізує суспільство в єдності всіх його сторін, областей і сфер, весь соціокультурний простір. Вона може з'ясовувати, наприклад, зв'язок між виробничими циклами (предмет економіки) і циклами розвитку злочинності (предмет правових наук), що будь-яка з цих наук конкретно не робить. Якщо економічна наука вивчає тільки "економічну людину", проблеми зайнятості в процесі виробництва; політологію цікавить участь людини в політичних процесах і акціях; релігієзнавство вивчає людину релігійну в її відносинах з Богом, то соціологія розглядає людину соціальну як цілісну істоту, одночасно і політичну, і економічну, і творчу, і раціональну, і ірраціональну, тобто у всіх її аспектах і іпостасях. Соціологія вивчає суспільство крізь призму діяльності людини.

Тісно пов'язані між собою соціологія і соціальна робота, але їхні основні цілі різні. Головне завдання соціології — проведення досліджень в соціальній сфері шляхом розробки і перевірки теоретичних моделей для пояснення різноманітних суспільних явиш, тоді як призначення соціальної роботи — пом'якшувати гостроту суспільних проблем.

Якщо соціологія орієнтована на дослідницькі і теоретичні аспекти людських відносин, то соціальна робота направлена на їхні прикладні аспекти. Вивчаючи людське суспільство і культуру народів миру, соціологи діляться знаннями про проблеми цього світу з іншими; цим самим вони прагнуть зробити світ кращим. Соціологи, як правило, беруть участь в дослідженні і роботі з адекватними моделями, які пояснюють закони розвитку суспільства, але вони не займаються практичними проблемами і явищами в житті цього суспільства. Наприклад, і соціолог, і соціальний працівник можуть бути зайняті проблемою жорстокого поводження з дітьми. Соціолог може провести дослідження для того, щоб визначити, наскільки поширена жорстокість по відношенню до дітей в тому або іншому суспільстві, які чинники пов'язані з подібними зловживаннями і хто з дітей найбільш підлягає ризику. Закінчивши дослідження, соціолог, можливо, напише декілька статей в професійні журнали, а може і книгу на цю тему, де повідомить наукове співтовариство про отримані дані. Соціальний працівник, з іншого боку, прагне зробити щось конкретне для зміни і поліпшення положення багатьох дітей, які страждають від грубого ставлення до них. Соціальний працівник може зустрічатися з такими дітьми, їхніми сім'ями і друзями і робити спроби втручання в коло жорстокого поводження. Використовуючи як оцінку проблем (наприклад, насильство в сім'ї), так і консультування і апеляцію до громадськості, соціальний працівник прагне індивідуалізувати проблему насильства відносно до конкретної дитини.

Соціальні працівники прагнуть поліпшити суспільство шляхом безпосередньої участі в розв'язанні соціальних проблем "реального світу", на основі результатів соціологічних досліджень. Без соціологічних досліджень нам не вдалося б багато дізнатися про соціальні проблеми і причини їхнього походження, але без соціального працівника мало що змінилося б в суспільстві. Подібно соціології і психології, соціологія і соціальна робота — інтерактивні дисципліни. Соціологія визначає напрями соціальної роботи; після цього соціальний працівник прагне позитивно вплинути на певні проблеми.