Які функції виконує сім'я як соціальна група?

Крім того, шо сім'я є найважливішим соціальним інститутом, вона одночасно виступає і як своєрідна соціальна група, якій притаманні специфічні особливості, на відміну від інших соціальних спільнот. Дійсно, якщо розглядати сім'ю як малу соціальну групу (а вона такою і є), то стає очевидним, що вона якісно відрізняється від інших малих соціальних груп, наприклад, первинного виробничого колективу.

І відмінності ці, звичайно ж, пояснюються, передусім, тим, що сімейна соціальна група формується, функціонує і розвивається внаслідок того, що їй властиві відносини спорідненості, тобто на абсолютно інший принципах. Так, якщо склад трудового колективу може постійно мінятися, то склад сім'ї, як правило, стійкий. Якщо у членів трудового колективу можуть переважати "центробіжні" настрої, глибока відмінність інтересів, то сім'я, як правило, будується на спільності інтересів і цілей.

При аналізі сім'ї як малої соціальної групи доцільно виділити два основні типи характеристик:

характеристики групи в цілому — цілі і завдання сімейної групи, склад і структура сім'ї, її соціально-демографічний склад, групова згуртованість і т.п.;

характеристики зв'язків і відносин сімейної групи з більш широкими соціальними системами в рамках соціальної структури суспільства (функції сім'ї по відношенню до суспільства, цілі, завдання і функції по відношенню до індивіда, сімейні цінності і зразки поведінки тощо).

Таким чином, різні сім'ї в суспільстві мають в ньому свої інтереси, знаходяться у взаємодії одна з одною і з суспільством в цілому, і тому сім'я виступає як специфічна соціальна спільність, соціальна група і разом з іншими соціально-класовими, етнічними і т.п. групами є найважливішим елементом соціальної структури суспільства.

Головне призначення сім'ї — забезпечення соціальної і культурної безперервності розвитку суспільства.

Як соціальний інститут сім'я виконує перш за все репродуктивну функцію, тобто функцію дітородіння, відтворювання населення. Вона не обмежується біологічним продукуванням, а має соціальний характер, оскільки передбачає не тільки народження дитини, а і відтворювання, виховання людини, яка б відповідала сучасному рівню розвитку суспільства.

3 репродуктивною функцією тісно пов'язана виховна функція сім'ї, адже сім'я забезпечує спадковість в розвитку культури, бере участь в збереженні і передачі молодому поколінню духовних цінностей і трудових звичок.

Сім'я забезпечує первинну соціалізацію дитини, вводить її в складний світ соціальних зв'язків, прищеплює їй звички, формує погляди, моральні установки, цінності.

Сім'я виконує економічну, матеріально-виробничу, господарсько-побутову функцію, тобто функції накопичення матеріальних благ і передачі наступним поколінням.

Сім'я виконує рекреативну, тобто "відновлюючу" функцію, або функцію емоційної стабілізації і психологічної терапії. В сім'ї ми одержуємо допомогу, підтримку, знімаємо те напруження, яка виникає в процесі соціальних контактів.

Сім'ї властива також комунікативна функція, оскільки вона задовольняє потребу людини в спілкуванні на основі взаєморозуміння і взаємо підтримки, і, разом з тим, в ізоляції, самотності.

Сім'я виконує також регулятивну функцію, зокрема, здійснює функцію моральної регламентації поведінки членів сім'ї в спілкуванні одного з іншим і оточуючими людьми, функцію регуляції сексуальної поведінки. Врешті решт тільки відчуття приналежності до сім'ї "коректує" поведінку на роботі і в спілкуванні з іншими людьми.

Іноді дослідники сім'ї називають також феліцитативну функцію, адже саме сім'я дає людині відчуття щастя.

Всі соціальні функції сім'ї задовольняють і особисті потреби. Так, функція відтворювання задовольняє потребу в дітях, в батьківстві, у вихованні дітей. Економічна і господарсько-побутова функції задовольняють потреби в господарсько-побутових послугах, матеріальній допомозі.

Функція соціалізації виявляється в таких індивідуальних функціях як духовне взаємозбагачення членів сім'ї, функція дозвілля задовольняє потреби в загальному дозвіллі, а функція емоційної стабілізації і психологічної терапії забезпечує отримання психологічного захисту, емоційної підтримки в сім'ї, задоволення потреби в особистому щасті, любові.

На реалізацію функцій впливають особливості періодів життєдіяльності сім'ї. Як правило, виділяють такі періоди життєдіяльності:

Перший — від вступу до шлюбу до народження першої дитини.

Другий закінчується з вступом дитини в школу.

Третій завершується досягненням соціальної зрілості останньою дитиною.

Останній, четвертий, починається створенням власної сім'ї останньою дитиною.

Структура сім'ї і її внутрішня організація залежать від багатьох чинників. Зокрема, вона визначається характером укладеного шлюбу.

Історія знає різні види сім'ї, які визначаються за характером шлюбу (моногамні і полігамні).

Моногамна сім'я складається з двох суб'єктів шлюбу, полігамна має два різновиди: полігінія (багато жінок) і поліандрія (багато чоловіків).

Історично першою була полігамна сім'я, з розвитком суспільства їй на зміну приходить моногамна. В сучасному світі полігінія збереглася, в основному, в країнах Арабського Сходу, поліандрія зустрічається у деяких племен Індії, Тибету, Південної Америки. В сучасних країнах зустрічаються також нетрадиційні одностатеві сім'ї. Сексуальні меншини ведуть боротьбу за їхнє визнання, правове оформлення.

Значення шлюбу у визначенні характеру сім'ї ще не дає можливості зробити висновок про його первинність. До цього дня ведуться суперечки, що первинно — шлюб або сім'я. І відповіді не дають ані теорії, ані повсякденне життя. Кожний перепис населення показує, наприклад, шо кількість жінок, які перебувають у шлюбі, більше кількості одружених чоловіків. Очевидно, одне і те саме явище — фактичний шлюб — люди розцінюють по-різному: жінки вважають його реальним, теперішнім часом, чоловік — тимчасовим співжиттям, безшлюбністю.

З точки зору сфери вибору подружжя, шлюби поділяються на ендогамні (укладені у межах власного співтовариства) і екзогамні (між представниками різних соціальних груп). Це приводить до виникнення двох видів сім'ї: соціально-гомогенної (однорідної) і соціально гетерогенної (різнорідної). За даними соціологів, гомогенні сім'ї складають близько 70% від загальної кількості сімей. В таких сім'ях чоловік, жінка і їхні батьки належать до одних і тих же соціальних груп, соціальних шарів. Гомогенна сім'я, як правило, більш стійка, гармонійна, егалітарна. Соціально-гетерогенних сімей — до 36%.

Приналежність до різних культурних, соціальних груп, професій, різний рівень освіти порушують гармонію, стійкість сім'ї, тому тут переважають авторитарні відносини. Проте ці особливості не потрібно абсолютизувати. Іноді існуючі відмінності стимулюють велику активність в самоосвіті, самовихованні і т.п.

За типом верховенства, керівництво сім'єю визнають два різновиди сім'ї: егалітарна (рівноправна) сім'я і авторитарна.

Авторитарні характеризуються жорстоким підкоренням одному з подружжя або якому-небудь іншому члену сім'ї.

Егалітарна сім'я заснована на розподілі ролей відповідно до особистих якостей і здібностей подружжя, на участі кожного в ухваленні рішень. В такій сім'ї виховання дітей спирається на пе- реконання, а не на примушення. Егалітарну сім'ю часто називають демократичною, маючи на увазі розподіл влади.

В суспільствах при цьому домінують патріархальні або матріархальні принципи. Це відбивається і на розподілі влади і розселенні членів сім'ї за місцем мешкання батька або матері. Як правило, більш стійкими є сім'ї, де головна роль належить жінці.

Рольова структура характеризує систему відносин членів сім'ї відповідно рольовим розпорядженням, заснованим на традиціях, звичаях, які існують в суспільстві, соціальних групах, сім'ї.

Традиційні ролі, відповідно до яких жінка вела будинок, господарство, народжувала і виховувала дітей, а чоловік був головою сім'ї, господарем, який забезпечував економічну самостійність сім'ї, вже трансформувалися. Сьогодні більшість жінок працює, виконує вагомі соціальні ролі, заробляє іноді більше чоловіка. Це впливає на всі сторони функціонування сім'ї, у тому числі і на демографічну поведінку, спричиняючи зниження народжуваності і зростання кількості розлучень.

Особливості сім'ї залежать також від її складу. Дослідники виділяють розширену сім'ю, яка включає різні покоління, нуклеарную (окрему, просту) сім'ю, яку утворює подружжя з дітьми, і неповну, якщо відсутній один з подружжя.

Будь-який з цих видів сім'ї має свої соціальні проблеми. В складній сім'ї — це проблема взаємин поколінь, відмови від опіки над молодятами, допомоги старшим. В неповній сім'ї — це проблема виховання дітей. В простій (нуаклеарній) — це проблема психологічного клімату, формування традицій, стилю сімейного життя.

При проведенні соціологічного аналізу сім'ї велике значення має врахування вікових характеристик подружжя. Розрізняють молодіжну сім'ю, де вік подружжя до ЗО років, сім'ю середнього подружнього віку, немолоді подружні пари. Вік накладає відбиток на сімейні відносини, на труднощі і характер суперечностей, які доводиться долати. В молодіжній сім'ї — це трудність пристосовування до подружніх обов'язків, до нового побуту. В сім'ї середнього подружнього віку існують проблеми уникнення нудьги, одноманітності у взаєминах подружжя, проблеми конфліктів, а у немолодих подружніх пар — проблеми дбайливого ставлення одного до іншого, поступливості, освоєння нових ролей.

Істотно впливає на характер сімейних відносин кількість дітей. За кількістю дітей звичайно виділяють такі різновиди сімей, як бездітні, малодітні і багатодітні сім'ї. Бездітні сім'ї (де протягом 10 років подружнього життя не народилася дитина) складають більше 15% всіх сімей. Кожна третя така сім'я розпадається частіше за всього за ініціативою чоловіка. Одно дітні сім'ї складають в містах більше 50% сімей. З них розпадається кожна друга. Малодітна (сім'я з двома дітьми) характеризується більшою стійкістю (порівняно з одно дітними — більш ніж в три рази). Вона створює кращі умови для формування особистості дитини, його моральних якостей і комунікативних здібностей.

Багатодітна сім'я (троє і більше дітей) розпадається рідко, має і інші переваги, хоча, зрозуміло, що в сучасних умовах її існування пов'язано з матеріальними труднощами.

Загальною тенденцією сучасного розвитку сім'ї є зменшення кількості дітей. За даними соціологічних досліджень і чоловік, і жінки хотіли б мати в середньому менше дітей, ніж було в сім'ях їхніх батьків.

Загалом, в сучасній Україні можна виділити наступні тенденції розвитку сім'ї: збільшення кількості розлучень; збільшення кількості неповних сімей; зволікання шлюбу; проживання без оформлення шлюбу; зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей; збільшення кількості самотніх людей, які не вступають в шлюб; зменшення кількості повторних шлюбів.